ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2340/4174/18 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення, за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2018, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» щодо не включення повної інформації до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та зобов'язання Уповноважену особу включити дані про рахунок позивача до переліку рахунків за якими вкладник має право відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду стосовно гарантованої суми належної до виплати йому в розмірі 51 323 гривень.

Також просив скасувати наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Банк Михайлівський» від 01.09.2016 №42/2 «Про затвердження висновків комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів у тому числі договорів), що є нікчемними в частині затвердження результатів проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з перерахування коштів йому в ПАТ «Банк Михайлівський» в розмірі 51 323 гривень.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», щодо не включення повної інформації про ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського рахунку.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком 26200518262601 на загальну суму 54 146 грн 07 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх фактичних обставин справи. Вказує, що кошти, які обліковувались на рахунку позивача, останній отримав на умовах договору, тобто ці кошти є сумою поверненої позики та процентів за користування нею.

Крім того, зазначає, що висновки суду першої інстанції про правомірність розрахункових операцій (з переказу ТОВ «ІРЦ» коштів на рахунок позивача) та їх відповідність законодавству є передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач звертає увагу, що викладені в апеляційній скарзі обґрунтування направлені на виправдання неправомірних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноважених осіб, пов'язаних з довготривалим порушенням його прав та не відшкодуванням йому коштів за рахунок Фонду, як це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2016 між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та позивачем укладено договір № 980-021-000192396 за умовами якого позивач передає ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність грошові кошти на суму 50 000 грн 00 коп. строком не більше 42 днів, а ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» у свою чергу, зобов'язане було повернути кошти та виплатити проценти в розмірі та строки визначені у договорі у безготівковій формі на рахунки позивача в ПАТ «Банк Михайлівський».

У подальшому, до вказаного договору було внесено зміни в частині суми коштів, яка передається позивачем ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», а саме: суму договору збільшено до 51 323 грн 00 коп.

Відповідно до виписки по особовим рахункам, наданої ПАТ «Банк Михайлівський» щодо руху коштів по рахунку позивача з 19.05.2016 по 23.08.2016 на рахунок позивача 19.05.2016 від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» надійшли грошові кошти у сумі 54 035 грн 00 коп. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-021-000192396 від 22.02.2016», у сумі 111 грн 07 коп. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору № 980-021-000192396 від 22.02.2016».

У той же час, вищезазначений переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» відповідно до наказу тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 № 42/2 визнано нікчемним правочином на підставі п. 7-9 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» від 23.05.2016 №14/БТ, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» від 23.05.2016 №81261, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича строком на 1 місяць з 23.05.2016 по 22.06.2016.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 22.07.2016 та продовжено повноваження Уповноваженої Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 22.07.2016 включно.

У подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» від 12.07.2016 №124-рш, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку від 12.07.2016 №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича з 13.07.2016 по 12.07.2018, включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 №1702 повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову Юрію Петровичу з 05.09.2016, включно.

Таким чином, на момент віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних, на розрахунковому рахунку позивача знаходилися грошові кошти, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача.

Починаючи з 18.07.2016 розпочалися виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду через банки-агенти.

Позивач, дізнавшись про не включення своїх даних до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, неодноразово звертався із відповідними заявами до уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо включення позивача до цього переліку та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як про особу, що має право на відшкодування коштів у ПАТ «Банк Михайлівський».

Листом від 03.09.2016 ОСОБА_3 повідомлено, що його не включено до реєстру вкладників, оскільки перекази коштів (транзакції) здійснені ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» щодо переказу коштів на рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору № 980-021-000192396 від 22.02.2016 є нікчемними.

Оскільки кошти банківського вкладу позивачу повернуті не були, останній звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги про скасування наказу № 42/2 від 01.09.2016 року задоволенню не підлягають з огляду на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №826/1476/15 від 04.07.2018.

У той же час, з матеріалів справи вбачається правомірність позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення інформації щодо рахунку позивача до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

При цьому, належним способом захисту порушених прав позивача на отримання гарантованого відшкодування по його вкладу в банку є визнання протиправною такої бездіяльності Уповноваженої особи та зобов'язання її подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах гарантованої суми відшкодування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон).

Частиною першою статті 3 Закону визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Згідно ч. 5 ст. 27 Закону протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Приписи ч. 6 ст. 27 Закону визначають, що Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року № 14 (далі - Положення № 14) перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах суми граничного розміру відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації, така сума відшкодування включається до Переліку.

До Переліку не включаються: інформація про вкладників, які отримали всю належну їм гарантовану суму відшкодування під час дії тимчасової адміністрації; інформація про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону; записи, що повернуті банку для доопрацювання як помилкові, - до усунення помилок.

Перелік та переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом, подаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом: на паперових носіях - пронумеровані, прошиті, складені в алфавітному порядку за прізвищами та засвідчені підписом уповноваженої особи Фонду і відбитком печатки банку, що ліквідується; на електронних носіях - у csv файлі.

Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Додаткова інформація надається окремими файлами залежно від її типу.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення №14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (з урахуванням обмежень, визначених уповноваженою особою Фонду відповідно до частини другої статті 38 Закону), за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду Переліку.

Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Загальний Реєстр» (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Отже, передбачені Законом гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку у розумінні ст. 2 Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно ч. 3 ст. 8 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Таким чином, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

Колегія суддів враховує, що ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною за укладеними договорами, а лише виконував розрахункове обслуговування рахунку та в силу п. 32.3 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зобов'язаний виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів.

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, згідно пункту 1.4 глави 1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

Посилання відповідача на те, що операції на банківському рахунку позивача мають ознаки нікчемності, судом оцінюється критично з огляду на помилкове ототожнення Уповноваженою особою понять банківської операції (трансакції) та правочину.

Трансакція - інформація в електронній формі про окрему операцію із застосуванням платіжної картки, яка сформована за результатами її виконання, що визначено постановою Правління Національного банку України №620 від 10.12.2004. Натомість правочину визначено ст. 202 ЦК України, відповідно до якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У даному випадку не вбачається обмежень щодо віднесення позивача до категорії вкладників, а сум, які надійшли (повернулися) на його рахунок - до категорії вкладу, оскільки за відносинами між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» Банк у даному випадку виконував лише розрахунково-касове обслуговування рахунків.

Відповідач повинен був насамперед встановити, щодо якого правочину виник сумнів, лише після цього встановлювати ознаки нікчемного правочину. При цьому оцінка банківських операції, що здійснені на виконання такого правочину не може впливати на права та обов'язки його сторін.

Згідно ст. 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів здійснені правомірно, з дотриманням діючого законодавства України.

Отже, кошти на поточному рахунку Позивача за договором банківського рахунку, є вкладом у розумінні Закону та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду.

Доказів, які б спростовували зазначене або підтверджували наявність підстав для відмови у відшкодуванні коштів за вкладом, передбачених ч. 4 ст. 26 Закону, Уповноваженою особою не надано.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому Позивач не міг знати про встановлені для ПАТ «Банк Михайлівський» обмеження. Протилежного відповідачем не доведено.

Таким чином, постанова Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 року №295/БТ змінами стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.

Матеріали справи містять довідку про стан рахунку позивача (№26200518262601), яка підтверджує факт зарахування 19.05.2016 на поточний рахунок ОСОБА_3 грошових коштів у загальній сумі 54 035 грн та процентів у розмірі 111, 07 грн (а.с. 14).

За наведених обставин та правових норм, позивач є вкладником в розумінні Закону №4452-VI; та у суду відсутні підстави не приймати до уваги вказані докази у справі, як і відсутні правові підстави для висновку про нікчемність правочинів, укладених між суб'єктами переказу коштів.

Доказів, які б спростовували зазначене або підтверджували наявність підстав для відмови у відшкодуванні коштів за вкладом, передбачених ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушених прав у даному випадку є визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення інформації щодо рахунку позивача до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві Банк Михайлівський за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язання подати її до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах гарантованої суми відшкодування сумі 54 146 грн 07 коп.

У той же час, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Банк Михайлівський» від 01.09.2016 №42/2 «Про затвердження висновків комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів у тому числі договорів), що є нікчемними в частині затвердження результатів проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з перерахування коштів ОСОБА_3 в ПАТ «Банк Михайлівський» в розмірі 51 323 гривень, судом першої інстанції не було враховано наступне.

Згідно з частиною 4 статті 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідач послався на статтю 228 Цивільного кодексу України і на статтю 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не вказавши конкретні положення вказаної норми, на підставі яких правочин є нікчемним.

Разом з тим, відповідачем вказано, що правочин, вчинений з метою штучного створення обов'язку Фонду щодо відшкодування коштів, спрямований на заволодіння державними коштами, а відповідно порушує публічний порядок.

З вказаного можна зробити твердження, що на час повідомлення позивача про нікчемність укладеного ним правочину, Уповноважена особа вважала його нікчемним з підстав, передбачених статтю 228 Цивільного кодексу України.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Крім того, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Приписи статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону №4452-VI.

Жодних доказів того, що при укладенні типового договору банківського вкладу позивач отримав певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачами також надано не було.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та № 819/353/16 від 04 липня 2018 року.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи, а тому відсутні підстави для оскарження такого наказу у судовому порядку. Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Велика Палата Верховного Суду прийшла висновку, що встановлена правова природа наказу Уповноваженої особи Фонду про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах).

Відповідно до пункту 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Також, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на концепцію, яка вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

В розумінні ст.177 ЦК України грошові кошти позивача є об'єктом її майнових прав, а тому ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та ст.41 Конституції України є непорушними до тих пір, поки не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» на постанову рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 скасувати в частині :

- Скасувати наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Банк Михайлівський» від 01.09.2016 №42/2 «Про затвердження висновків комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів у тому числі договорів), що є нікчемними в частині затвердження результатів проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з перерахування коштів ОСОБА_3 в ПАТ «Банк Михайлівський» в розмірі 51 323 гривень.

Закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. І. Шурко

Повний текст постанови виготовлено 24.04.2019