Справа № 1- 107
2010 року
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 2010 року Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого-судді Ясельського А.М.,
при секретарі Оберемко М.М.,Годинська К.Л
за участю прокурора Амельченка В.В.,
адвоката ОСОБА_1,
захисників ОСОБА_2, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Києва,
українця, громадянина України, не працюючого,
не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_2,
зареєстрованого та мешкаючого: м. Київ,
АДРЕСА_1, раніше засудженого:
10.03.2005 року Подільським районним судом
м. Києва за ст. 190 ч.1 КК України до штрафу в
розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів
громадян, що становить 850 гривень; 21.03.2006
року Дарницьким районним судом м. Києва за
ст. 185 ч.2 КК України до 1 року 6 місяців
обмеження волі, звільнений 16.01.2007 року
по відбуттю строку покарання, -
у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 ,03 листопада 2008 року, приблизно в 15 годин 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, підійшовши до зупинки громадського транспорту «вул. Зодчих», розташованої неподалік будинку № 17 по проспекту Л. Курбаса в м. Києві, де побачив раніше незнайомого йому малолітнього ОСОБА_4. Побачивши в руці малолітнього ОСОБА_4 мобільний телефон, ОСОБА_3 вирішив ним заволодіти. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 підійшов ззаду до малолітнього ОСОБА_4 і, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я, обхвативши лівою рукою малолітнього ОСОБА_4 за шию, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, відкрито викрав у малолітнього ОСОБА_4 чуже майно, яке належить його батьку – ОСОБА_5, а саме мобільний телефон «Nokia - 6233», ціною 900 гривень, з карткою оператора мобільного зв’язку «ЮМС», ціною 10 гривень, на рахунку якого знаходились гроші в сумі 10 гривень, а всього майна на загальну суму 920 гривень, вирвавши при цьому даний мобільний телефон з руки малолітнього ОСОБА_4
З викраденим у малолітнього ОСОБА_4 чужим майном, ОСОБА_3 з місця скоєння злочину втік, завдавши ОСОБА_5 – батьку малолітнього ОСОБА_4 матеріальну шкоду.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою винність в інкримінованому йому складі злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України визнав частково та суду показав, що 03.11.2008 року, приблизно о 15 годин знаходився біля кінцевої зупинки трамваю № 3, де чекав на свого знайомого ОСОБА_6 Останній не з’являвся і він вирішив до нього зателефонувати. На вказаній зупинці побачив раніше не знайомого йому ОСОБА_4. Підійшовши до останнього, попросив мобільний телефон, щоб зателефонувати. ОСОБА_4 не одразу, але дав йому телефон. Коли він телефонував по телефону потерпілого, останній просив повернути йому телефон. У цей час до них підійшли невідомі чоловіки, і сказали, щоб він повернув ОСОБА_4 мобільний телефон. Після цього один з невідомих чоловіків наніс йому удар в обличчя рукою, тоді він почав тікати у напрямку будинку № 15 по бульвару Л. Курбаса в м. Києві.. Згодом приїхали працівники міліції, які його затримали, вилучили у нього мобільний телефон потерпілого та доставили у Святошинське РУ ГУМВС України в м. Києві.
Не дивлячись на те, що підсудний ОСОБА_3 свою вину в скоєному визнав частково, його вина повністю підтверджується:
-показаннями потерпілого ОСОБА_4, який під час судового слідства суду пояснив, що 03.11.2008 року, приблизно о 15 годині, знаходився біля кінцевої зупинки трамваю № 3 в м. Києві. В той час він розмовляв по мобільному телефону, ззаду до нього підійшов ОСОБА_3 і вирвав у нього з рук телефон. Жінка, яка знаходилась на зупинці і побачила дану подію, покликала на допомогу декількох хлопців, які побігли за підсудним. В цей час він побіг додому та покликав батька. Коли він з батьком вибіг із під’їзду, то побачив, що хлопці затримали підсудного. Тоді його батько сказав ОСОБА_3, щоб той віддав мобільний телефон, однак він відмовився. Після чого його батько побачив у куртці підсудного кишеню, розстібнувши яку, побачив і дістав звідти його мобільний телефон;
-показаннями потерпілого ОСОБА_5, який під час судового слідства суду пояснив, що про подію, що відбулась 03.11.2008 року йому повідомив його син ОСОБА_4 Останній сказав, що якийсь хлопець забрав у нього мобільний телефон. Коли він із сином вибіг на вулицю, то підсудного вже затримали. Тоді підійшов до останнього і запитав, де телефон, ОСОБА_3 відповів, що не знає. Після чого він побачив у куртці підсудного потаємну кишеню, розстібнувши яку, побачив і дістав звідти мобільний телефон свого сина;
-показаннями свідка ОСОБА_7, який під час судового слідства суду пояснив, що 03.11.2008 року знаходився на чергуванні в ППС. Від оперативного чергового надійшло повідомлення про бійку, яка відбулась на кінцевій зупинці трамваю № 3 в м. Києві. Приїхавши за вказаною адресою, він побачив там підсудного, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, потерпілого та ще одного чоловіка. Останній пояснив, що підсудний забрав у хлопця мобільний телефон. Після чого, всіх зазначених вище осіб було доставлено до ТВМ № 2 Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві для подальшого з’ясування обставин справи;
-показаннями свідка ОСОБА_8, які згідно ст. 306 КПК України були оголошені в судовому засіданні, про те, що 03.11.2008 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, вона знаходилась на своєму робочому місці – в торгівельному кіоску, розташованому на зупинці громадського транспорту «вул. Зодчих» в м. Києві. До даного кіоску підійшов ОСОБА_3. який замовив собі каву, потім до кіоску підійшов ОСОБА_4,який тримав в руках мобільний телефон. В цей час ОСОБА_3 вирвав із рук ОСОБА_4 мобільний телефон і пішов. Тоді вона вийшла із кіоску і покликала на допомогу перехожих, після чого троє раніше незнайомих їй чоловіків побігли за ОСОБА_3 та наздогнали останнього;
-показаннями свідка ОСОБА_9, які згідно ст. 306 КПК України були оголошені в судовому засіданні, про те, що 03.11.2008 року знаходився біля кінцевої зупинки трамваю № 3 в м. Києві. В цей час він побачив як від торгівельного кіоску, що був розташований на вказаній зупинці відбігає раніше не знайомий йому ОСОБА_3, а раніше незнайомий йому ОСОБА_4 почав просити останнього, щоб той повернув йому мобільний телефон. Потім із вищезазначеного кіоску вийшла продавець та почала кликати на допомогу перехожих, тоді за ОСОБА_3 відразу побігли якісь троє хлопців. Останні наздогнали ОСОБА_3 і затримали, після цього до останнього підійшов ОСОБА_4 разом із своїм батьком, останній сказав ОСОБА_3, щоб той повернув мобільний телефон його сина. ОСОБА_3 відповів, що в нього не має мобільного телефону, і сказав, що вони можуть перевірити вміст його кишень. Після чого батько потерпілого почав перевіряти вміст кишень ОСОБА_3 і у внутрішній кишені піджаку знайшов мобільний телефон «Нокіа», що належав його сину. Потім приїхали працівники міліції, які доставили усіх до ТВМ № 2 Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві, де він надав пояснення з приводу того, що сталося;
-протоколом огляду та вилучення від 03 листопада 2008 року, згідно якого в ОСОБА_5 було вилучено мобільний телефон «Нокіа-6233» разом із сім-карткою оператору мобільного зв’язку «ЮМС», які останній, у свою чергу, виявив та вилучив у обвинуваченого ОСОБА_3, після того як ОСОБА_3 відібрав його в малолітнього ОСОБА_4 (а.с. 18 );
-протоколом очної ставки від 05.11.2008 року, проведеної між підозрюваним ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_4, згідно якого останній підтвердив свої покази дані ним раніше ( а.с. 63-68);
-протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю потерпілого ОСОБА_4 від 03 грудня 2008 року (а.с. 69-70);
-постановою від 06 листопада 2008 року про прилучення до справи речових доказів (а.с. 33).
Показання підсудного ОСОБА_3 про те, що насильство до потерпілого не застосовував, оскільки той сам дав йому телефон, суд оцінює критично,так як вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час судового слідства. Показання підсудного в цій частині спростовуються направленістю дій підсудного, а також показами потерпілих, свідків, покази яких є послідовними, логічними та підтверджуються зібраними по справі доказами, а тому не вірити їм у суду немає підстав.
Аналізуючи зібрані матеріали в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_3 повністю доведена, а кваліфікація його дій за ст. 186 ч.2 КК України вірна, оскільки він застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я, повторно, відкрито викрав чуже майно.
Призначаючи підсудному ОСОБА_3 вид та міру покарання у відповідності до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини скоєння злочину, враховує особу підсудного, що характеризується посередньо, раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, вчинений ним злочин, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів. Згідно ст. 66 КК України, обставин, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_3 судом не встановлено. Згідно ст. 67 КК України, обставинами, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3, є вчинення злочину відносно малолітнього та вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння. На підставі чого суд вважає, що йому слід обрати міру покарання у виді позбавлення волі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 186 ч.2 КК України та призначити покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін – тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 04.11. 2008 року.
Речові докази: мобільний телефон «Nokia - 6233» із карткою оператора мобільного зв’язку «ЮМС», які передані потерпілому ОСОБА_5 - залишити в останнього.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 днів з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою ,- в тож же строк з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва.
СУДДЯ: