ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2010 року № 2а-3414/09/0970
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гундяка В.Д.,
при секретарі Лавринович Т.В.,
за участю: представника позивача Пастушенка А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом публічного акціонерного товариства “Фольксбанк” (далі – ПАТ “Фольксбанк” до відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції ( далі – ВДВС) про скасування арешту та звільнення з-під арешту транспортного засобу, заборони до вчинення дій,
В С Т А Н О В И В :
17.12.2009 року ПАТ “Фольксбанк” звернулось з адміністративним позовом до ВДВС про скасування арешту та звільнення з-під арешту транспортного засобу та заборони до вчинення дій. Позовні вимоги мотивувало тим, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ВАТ “Фольксбанк” є протиправними, так як порушують права та інтереси стягувача і суперечать нормам чинного законодавства, а тому постанова державного виконавця від 27.11.2009 року про накладення арешту на транспортний засіб боржника – ОСОБА_2 підлягає до скасування, як незаконна, а транспортний засіб – до звільнення з - під арешту.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що на виконанні у відповідача перебував виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на належний ОСОБА_2 автомобіль марки “Мазда” модель СХ-7, для задоволення вимог ВАТ “Фольксбанк” в розмірі 39 408 дол. США. Оскільки банк досяг домовленості з боржником про добровільну реалізацію заставленого майна, вищевказаний виконавчий напис було відкликано, а відповідне виконавче провадження закінчено. Однак в порушення вимог ЗУ ”Про виконавче провадження” постановою державного виконавця від 27.11.2009 року на вищезгаданий транспортний засіб накладено арешт для забезпечення стягнення виконавчого збору. На думку представника позивача дана постанова є протиправною, арешт накладений з порушенням чинного законодавства, тому арештоване майно підлягає звільненню з-під арешту.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подав. У спірних правовідносинах орган ДВС є суб”єктом владних повноважень, тому згідно вимог ч.4 ст. 128 КАСУ суд вбачає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних доказів.
Вислухавши представника позивача, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає дочасткового задоволення з наступних мотивів.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.11.2009 року у відповідності з п.9 ст.37 ЗУ ”Про виконавче провадження” закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на належний ОСОБА_2 автомобіль для задоволення вимог ВАТ “Фольксбанк” в розмірі 39 408 дол. США. Відповідно до вимог ст.38 даного Закону арешт з вищезазначеного автомобіля знятий органом ДВС згідно постанови від 27.11.2009 року.
Однак як вбачається з наданого позивачем витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна того ж дня постановою державного виконавця на заставне майно повторно накладено арешт в межах суми виконавчого збору. Суд вважає посилання представника позивача на порушення Закону при прийнятті вищевказаної постанови підставними з огляду на нижчевикладене.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.3 ЗУ ”Про виконавче провадження” виконавчі написи нотаріусів підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до цього Закону.
Згідно вимог ч.1 ст. 52 ЗУ ”Про виконавче провадження”, який регулює спірні правовідносини, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.
Як вбачається з наданого представником позивача та оглянутого в судовому засіданні нотаріально-посвідченого договору застави автотранспорту від 13.05.2008 року автомобіль, на який накладено арешт, переданий в заставу для задоволення грошових вимог позивача.
Згідно ч.2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 52 ЗУ ”Про виконавче провадження” для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Однак жодних доказів щодо зазначених обставин відповідачем всупереч вимог ч.2 ст. 71 КАСУ не подано, в порушення ч.4 ст.71 КАСУ суду не надано наявні у відділі ДВС матеріали, які б підтверджували правильність прийнятого державним виконавцем рішення про повторне накладення арешту.
Таким чином накладення арешту на майно, яке знаходиться в заставі ПАТ “Фольксбанк”, для задоволення вимог щодо стягнення виконавчого збору прямо порушує права позивача, як заставодержателя.
Згідно ч.1 ст.7 ЗУ “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
У відповідності з ст.59 вищевказаного Закону майно може бути звільнено з-під арешту за рішенням суду.
За таких обставин позовні вимоги щодо звільнення майна з-під арешту підлягають до задоволення.
На переконання суду звільнення майна з-під арешту в даному випадку повністю відповідає змісту прав та інтересів позивача, як заставодержателя, тому додаткове скасування постанови про накладення арешту не є необхідним для захисту та відновлення порушених прав.
Не може бути задоволеною і вимога щодо заборони відповідачу накладати арешт на вищезазначений транспортний засіб.
Так право державного виконавця ( органів ДВС )щодо накладення арешту прямо передбачено ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження».
Вирішуючи публічно-правовий спір, суд постановляє рішення, яке є наслідком чинного правового регулювання. При цьому приймаючи судову постанову, суд не може обмежувати волю суб'єкта владних повноважень щодо реалізації своєї компетенції в майбутньому при зміні правового регулювання спірних правовідносин.
На підставі ст.ст.7, 52, 59 ЗУ “Про виконавче провадження”, керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
позов задовольнити частково.
Зняти арешт накладений постановою відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції 27.11.2009 року з транспортного засобу марки МАЗДА СХ-7 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , № шасі (кузова) НОМЕР_2.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України в користь публічного акціонерного товариства “Фольксбанк” 3,40 грн. судового збору
Постанова набирає законної сили після закінчення встановлених ст.186 КАСУ строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги, якщо таку заяву чи скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня: для позивача - складення постанови у повному обсязі, а для відповідача - отримання постанови, заяви про апеляційне оскарження постанови, після чого протягом двадцяти днів – апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк з дня: для позивача - складення постанови у повному обсязі, а для відповідача - отримання постанови.
Постанова в повному обсязі виготовлена 19.01.2010 року.
Суддя В.Д. Гундяк