ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 січня 2010 року № 2а-2654/09/0970
Колегія суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду в складі:
головуючого судді – Гундяка В.Д.,
суддів: Могили А.Б.,
Остап”юка С.В.,
при секретарі Бітківській Г.П.,
за участю представника відповідача - Державної судової адміністрації України - Чернеги М.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Чернівецької області про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Чернівецької області про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. Позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 р. № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" він, як суддя Апеляційного суду Чернівецької області, звільнений від сплати податку з доходів фізичних осіб, однак в зв’язку з прийняттям Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" із його заробітної плати за 2004 рік та чотири місяці 2005 року даний податок утримувався. В порушення норм чинного законодавства Державна судова адміністрація, розподіляючи кошти між судами, не забезпечила належний рівень його оплати праці як судді, що призвело до зменшення фактично отриманої ним заробітної плати. Зіслався на розпорядження Кабінету Міністрів України №22-р від 20.01.2004року "Деякі питання оплати праці суддів" згідно якого на його думку він має право на стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.
У судове засідання позивач не прибув, однак направив на адресу суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без його участі.
У судовому засіданні представник відповідача - Державної судової адміністрації України проти позову заперечила. Суду пояснила, що виплата даної компенсації фінансується з Державного бюджету України, тому Державна судова адміністрація України не є належним відповідачем в даній справі, так як самостійно не визначає жодних бюджетних призначень. Вважає, що позов є безпідставним. Крім того, на думку відповідача, оскільки відповідний Указ Президента України втратив чинність, в 2004-2005 роках була відсутня будь-яка правова норма, яка б дала можливість відшкодувати позивачу спірну суму. Просила в задоволенні позову відмовити.
Апеляційний суд Чернівецької області направив суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача - Державного казначейства України (далі - ДКУ) в судове засідання не з’явився, хоча про час, місце та дату судового розгляду повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення , наданим правом на подання заперечення не скористався. За таких обставин згідно ч.4 ст.128 КАСУ суд вбачає за можливе розглянути справу за відсутності ДКУ на підставі наявних доказів.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши представника відповідача - Державної судової адміністрації України, дослідивши письмові докази, суду прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.
За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судом встановлено, що позивач працює суддею Апеляційного суду Чернівецької області з 16.10.1985 року.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 № 584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” заробітна плата суддів не обкладалась прибутковим податком за місцем основної роботи.
З 01 січня 2004 року, в зв’язку з набранням чинності Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та відповідно до довідки про заробітну плату, за повних 12 місяців 2004 року із заробітної плати судді фактично утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 3 102,08 грн.
Згідно довідки Апеляційного суду Чернівецької області розмір посадового окладу позивача з січня 2004 року по квітень 2005 року становив: з 01.01.2004 р. по 31.10.2004 року—343,00 грн., з 01.11.2004 року по 31.12.2004 року -439, 00 грн., з 01.01.2005 року по 30.04.2005 року—485,00 грн.
Сума заробітної плати за місяць ОСОБА_3 після сплати податку з доходів фізичних осіб у 2004 році була нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати за IV квартал 2003 року.
Дана обставина згідно ч.3 ст. 72 КАС України доказування не потребує, як така, що визнається сторонами та в суду не виникає сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності їх визнання.
Оскільки відповідно до п.1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 р. № 22-р “Про деякі питання оплати праці суддів” голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 % посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку з доходів фізичних осіб буде нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання компенсації за 2004 рік.
Відповідно до пункту «д» пункту 1.3 статті 1 Закону № 889 - IV дохід із джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) унаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України.
Пунктом 2 розпорядження Кабінету Міністрів України № 22-р від 20 січня 2004 року зазначено, що компенсаційна виплата, передбачена пунктом 1 цього розпорядження, здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Із врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що правових підстав для стягнення компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за чотири місяці 2005 року немає, оскільки законодавством не передбачено здійснення таких виплат за цей період.
Враховуючи наведене та, так як надання суддям пільг, компенсацій і гарантій не може ставитись у залежність від бюджетного фінансування, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.
Посилання представника відповідача - Державної судової адміністрації України на те, що Державна судова адміністрація України не є належним відповідачем по справі, не може бути взято до уваги оскільки відповідно до Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 14 від 14.01.2009року Державна судова адміністрація України (ДСА) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, основними завданнями якої є:
організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, крім Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, роботи з'їзду суддів України, діяльності Ради суддів України, інших рад суддів, конференцій і зборів, кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, Академії суддів; здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів та працівників апарату судів; участь у межах своїх повноважень у формуванні судів; удосконалення організаційного забезпечення діяльності судів.
Відповідно до п.4 даного положення Державна судова адміністрація відповідно до покладених на неї завдань забезпечує належні умови діяльності судів, органів суддівського самоврядування, кваліфікаційних комісій суддів, Академії суддів, розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів, виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації, відповідно до затверджених в установленому порядку мережі судів та чисельності суддів розробляє та затверджує за погодженням з Радою суддів України типову структуру і штатний розпис судів, подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо визначення чисельності працівників апарату судів, інших органів та установ судової системи, затверджує в межах видатків на утримання судів зведені штатні розписи місцевих загальних судів за поданням начальників територіальних управлінь, а також штатні розписи інших судів за поданням їх голів, готує пропозиції до проекту Державного бюджету України в частині визначення обсягу видатків для забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації, організовує проведення планово-фінансової роботи, ведення бухгалтерського обліку у судах, територіальних управліннях та Академії суддів, затверджує їх кошториси, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме на Державну судову адміністрацію покладено обов’язок щодо правильного розподілу бюджетного фінансування з метою забезпечення належного рівня оплати праці суддів та недопущення порушення особливого порядку їх фінансування, закріпленого в основному законі держави - ч.1 ст.130 Конституції України.
Судом не встановлено протиправних дій чи бездіяльності ДКУ та Апеляційного суду Чернівецької області по відношенню до позивача, тому в задоволені позову до даних відповідачів слід відмовити.
Керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
позов задовольнити частково.
Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_3 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік в розмірі 3 102 (три тисячі сто дві) грн. 08 коп.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення встановлених ст.186 КАСУ строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги, якщо таку заяву чи скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня - для Державної судової адміністрації України складення в повному обсязі, а для інших сторін - отримання постанови заяви про її апеляційне оскарження, після чого протягом двадцяти днів – апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк з дня - для Державної судової адміністрації України складення в повному обсязі, а для інших сторін отримання постанови.
Постанова в повному обсязі виготовлена 06.01.2010 року.
Головуючий В.Д. Гундяк
Судді: А.Б.Могила
С.В.Остап”юк