ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 листопада 2009 року № 2а-2349/09/0970
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гундяка В.Д.,
при секретарі Бітківській Г.П.,
за участю: представників позивача Мельника О.Г., Куруса М.М.,
представників відповідача Федорців О.О., Погибко Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу “Рембудкомплект” до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним,
В С Т А Н О В И В:
21.08.2009 року Акціонерне товариство закритого типу “Рембудкомплект” звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним. Позовні вимоги мотивувало тим, що оскаржуване рішення №0001412302/0 від 13.08.2009 року є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права України.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, суду пояснили, що оскаржуваним рішенням підприємству неправомірно донараховано зобов”язання по земельному податку в розмірі 23 646,92 грн. та штрафні санкції в розмірі 11 823,46 грн. Вважають, що позивач не здійснював самостійного перерахунку податку за землю, так як нормативно-грошова оцінка не змінювалась, а тільки правомірно здійснив коригування неправильно нарахованих податків за попередні роки, підставою для чого була довідка земельних ресурсів від 2008 року, яка до того ж є витягом із технічної документації.
Представники відповідача в судовому засідання позов не визнали, суду пояснили, що позовні вимоги вважають безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення . На їх думку відповідачем правомірно донараховано зобов”язання по земельному податку та застосовано штрафні санкції, при визначені податкового зобов”язання жодних порушень чинного законодавства податковою інспекцією не допущено. Вказали, що протягом періоду, за який проводилась перевірка, не відбулась жодна зміна елементів податкових баз. Зіслались на неправомірність подання позивачем уточнюючих розрахунків, так як підставою для подання таких розрахунків є самостійно визначені помилки. Вважають, що в даному випадку позивачу необхідно було у встановленому порядку вирішувати питання щодо повернення надмірно сплачених податкових платежів.
Вислухавши представників сторін, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних мотивів.
В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією в м.Івано-Франківську проведено виїзну планову перевірку АТЗТ “Рембудкомплект” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2009 року.
За результатами перевірки виявлено порушення вимог ст.23 ЗУ “Про плату за землю”, про що складно акт за №2796/23-2/13657546 від 30.07.2009. Внаслідок допущеного порушення на думку податкового органу відбулось заниження податкового зобов”язання по платі за землю на суму 26 226 грн. 99 коп., що і стало підставою для визначення податкового зобов”язання та застосування штрафних санкцій.
На підставі вказаного акту ДПІ в м.Івано-Франківську прийняла оскаржуване рішення від 13.08.2009 за № 0001412302/0, яким позивачу визначено суму зобов”язання по земельному податку в розмірі 23 646,92 грн. та штрафних санкціях в розмірі 11 823,46 грн.
Суд не може погодитись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, так як останнє прийнято суб”єктом владних повноважень нерозсудливо, необгрунтовано, без урахування усіх обставин та непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких спрямоване рішення.
Судом встановлено що під час складання розрахунків по сплаті за землю та обчисленні розміру податку за землю за 2006-2009 роки позивачем використовувалась довідка міського управління земельної ресурсів за №226/1-4 від 30.06.2000 року, згідно якої грошова оцінка земельної ділянки складала 1 432 242 грн. Вказана довідка містила грошову оцінку земельної ділянки станом на 2000 рік по результатах проведеної нормативно-грошової оцінки землі в м.Івано-Франківську, затвердженою сесією Івано-Франківської міської ради 19.03.1999 року. Довідка надана підприємству з коефіцієнтами на функціональне використання землі з цільовим призначенням – промисловість, які склались у час проведення грошової оцінки землі, тобто станом на 19.03.1999 року.
Правове регулювання питань, пов”язаних з проведенням грошової оцінки земель, земельних ділянок та земле оціночною діяльністю, визначено ЗУ “Про оцінку земель”. Відповідно до ст.13 Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок зокрема і для визначення розміру земельного податку. Нормативно грошова земельних ділянок проводиться за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, у порядку встановленому законом та не рідше як один раз у 5-7 років. За результатами нормативної грошової перевірки оцінки земельних ділянок складається технічна документація.
Отже, довідки, які видають органи земельних ресурсів власникам землі та землекористувачам про нормативну грошову оцінку їх земельних ділянок в зв”язку з проведенням нормативно грошової оцінки землі, є витягом із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок і вважаються даними державного земельного кадастру, які згідно зі ст.13 Закону України “Про оплату за землю” є підставою для нарахування земельного податку.
Таким чином під час перевірки правильності нарахування плати за землю органи державної податкової служби повинні використовувати відомість про вартість земельних ділянок, що подані Івано-Франківським міським управлінням земельних ресурсів щодо земельних ділянок наданих та отриманих підприємством після проведення нормативно-грошової оцінки землі, яка була затверджена рішенням сесії міської ради 12.03.1999 року, у формі витягу з технічної документації грошової оцінки.
За період з 1999 року по 10.07.2008 року в м.Івано-Франківську нормативно грошова оцінка землі не проводилась. Однак ч.2 ст.23 ЗУ “Про плату за землю” передбачено щорічне уточнення грошової оцінки землі станом на 1 січня на коефіцієнт індексації.
В 2008 році підприємство звернулося в управління земельних ресурсів про отримання уточненої оцінки земель у відповідності до ч.2 ст.64 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік”.
Згідно наданого органами земельних ресурсів технічного витягу з грошової оцінки земельної ділянки за №05/1-1/129 від 07.02.2009 року та відповідної довідки управління земельних ресурсів у м.Івано-Франківську за№03-05-18/236 від 15.02.2008 року нормативно-грошова оцінка 1 кв.м належної позивачу ділянки у 2005 році становила 115,84 грн., а у 2006 році – 119,88 грн.
Розбіжність у наданих органами земельних ресурсів відомостями про вартість земельної ділянки АТЗТ “Рембудкомплект” згідно листа управління земельних ресурсів у м.Івано-Франківську за№585/210-07/757 від 26.0.2009 року пояснюється тим, що внаслідок допущеної спеціалістом помилки розрахунок, вказаний у довідці №226/1-4 від 30.06.2000 є невірним.
Таким чином, відповідно до наданої органами земельних ресурсів інформації, АТЗТ «Рембудкомплект» протягом 2006-2008 років включно фактично декларувало свої зобов’язання з земельного податку у завищених розмірах з вини органу Держкомзему України.
Скориставшись отриманою від управління земельних ресурсів довідкою за №05\1-129 від 07.02.2008 року у формі технічного витягу з грошової оцінки земель, підприємство подало уточнюючі розрахунки зі зменшенням земельного податку за 2006 рік - розрахунок №196051 від 26.02.2008 р. на суму 10 319,52 грн., за 2007 рік - розрахунок №208049 від 26.02.2008 на суму 10 319,52 грн., за 2008 рік - розрахунок №3862 від 08.02.2008 на суму 10 606,68 грн. При цьому позивачем ще 03.04.2008 року до ДПІ в м.Івано-Франківську було направлено відповідний запит щодо правомірності подання вищевказаних уточнюючих розрахунків. Відповідно до відповіді від 14.04.2008 за №21958/15-391 ДПІ правомірності дій Акціонерного товариства закритого типу “Рембудкомплект” не заперечила.
Таким чином викладені у вищезгаданому акті перевірки висновки відповідача, які були підставою для прийняття оскаржуваного рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, так як ні позивач, ні управління земельних ресурсів у спірних правовідносинах не здійснювали переоцінку вартості земель, а довідка від 2008 року містила тільки уточнену інформацію про нормативно грошову оцінку з врахуванням коефіцієнтів індексації, що передбачено ст.23 ЗУ “Про плату за землю”.
Згідно оскаржуваного податкового повідомлення- рішення від 13.08.2009 за № 0001412302/0 останнє прийнято в порядку пп.”б” пп.4.2.2. ст. 4 ЗУ “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Однак згідно даної норми самостійне визначення податкового зобов”язання контролюючим органом можливе лише у випадку виявлення факту заниження чи завищення суми податкових зобов”язань платника, заявлених у податкових деклараціях.
Суд погоджується з посиланням представників відповідача щодо неправомірності подання позивачем вищевказаних уточнюючих розрахунків, так як останні подані без достатніх визначених Законом підстав, оскільки підставою для подання таких розрахунків позивач зазначив самостійно виявлені помилки при поданні розрахунків за попередні роки, однак відповідно до встановлених обставин справи в даному випадку фактично Товариство при поданні податкових розрахунків земельного податку помилок не допускало, а використовувало невірний висновок відділу земельних ресурсів, тоді як уточнюючий розрахунок може подаватись тільки при зміні грошової оцінки землі.
Однак на переконання суду невірне використання позивачем наданих прав щодо усунення наслідків помилкового визначення податкових зобов’язань з земельного податку не могло призвести до заниження податкового зобов’язання, так як відповідно до ст.13 Закону України “Про оплату за землю”при визначені розміру податкового зобов”язання по земельному податку органу ДПІ слід було керуватись саме технічним витягом з грошової оцінки земельної ділянки за №05/1-1/129 від 07.02.2009 року.
Таким чином оскільки в даному випадку заниження податкових зобов”язань не мало місця, нормативна підстава для прийняття оскаржуваного рішення у відповідача, як суб”єкта владних повноважень, була відсутня.
За таких обставин суд приходить до висновку, що хоча в діях позивача і були ознаки формальних порушень податкового обліку, прийняте рішення, яким визначено податкове зобов”язання в грошовій формі, тобто через механізм примусового стягнення податкового боргу створені умови для позбавлення частини власності позивача на належні йому кошти, не відповідає вимогам чинного законодавства.
При цьому враховуючи відсутність відповідних норм, які б регулювали спірні правовідносини, суд в порядку ч.7 ст.9 КАСУ вважає за можливе застосування аналогії права.
Згідно ст.8 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 13.09.2005 у справі "Іванова проти України" (Заява N 74104/01) Європейський суд повторює, що позбавлення власності може бути виправдане лише у тому випадку, якщо наявно, inter alia, що воно здійснене "у інтересах суспільства" і "відповідно до вимог, передбачених законом". Більше того, повинно бути досягнуто "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства і вимогами захисту основних прав осіб.
Однак оскільки дії позивача щодо уточнення податкових зобов'язань не вплинули на своєчасність та повноту надходження належної суми податкових платежів до бюджету на переконання суду оскаржуване рішення не було прийнято згідно законодавства в інтересах суспільства.
При цьому суд залишає без уваги посилання представників відповідача на нецільове використання позивачем земельної ділянки за яку сплачується земельний податок, так як нецільове використання землі не є податковим правопорушенням, що і підтвердила представник відповідача, а тому застосування за таке порушення відповідальності передбаченої чинним податковим законодавством, а саме ЗУ “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, є протиправним.
Крім того оскаржуване рішення є необгрунтованим та прийнятим без урахування обставин справи з огляду на нижчевикладене.
Так представники ДПІ в судовому засіданні визнали, що при прийнятті рішення керувались розрахунком за №226/1-4 від 30.06.2000 року, який органом, що його видав, визнаний недійсним. Однак в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАСУ жодного пояснення прийняттю до уваги саме зазначеного розрахунку, а не технічного витягу з грошової оцінки земель за №05\1-129 від 07.02.2008 року представниками відповідача суду не надано.
Як вбачається з відповіді ДПІ в м.Івано-Франківську за №21259/10/23-247/9060 від 05.08.2009 на скаргу позивача в процедурі апеляційного узгодження податкового зобов'язання відповідачем з метою з'ясування всіх обставин, надання обгрунтованої відповіді на заперечення та об'єктивного винесення податкового повідомлення-рішення управлінню земельних ресурсів в м.Івано-Франківську направлено запит від 31.07.2009р. №20902/10/23-257/8924. При цьому суб*єкт владних повноважень зазначив, що після отримання відповіді заперечення буде розглянуто повторно та надіслано відповідь.
Проте вищезгадане податкове-повідомлення рішення було прийнято до надходження відповіді на вищезазначений запит на підставі лише закінчення строків для прийняття рішення, що визнали представники відповідача у судовому засіданні.
При цьому при прийнятті оскаржуваного рішення ДПІ в м.Івано-Франківську в порушення закріпленого у ст.3 ЗУ «Про систему оподаткування» принципу рівності та недопущення податкової дискримінації, протиправно не було враховано, що інші платники земельного податку, зокрема гаражно-будівельний кооператив №17, який безпосередньо межує з АТЗТ “Рембудкомплект” та знаходиться за адресою позивача:м.Івано-Франківськ, вул.Макухи, 41-а, сплачують земельний податок виходячи з тієї ж нормативно-грошової оцінки, яка не була взята до уваги посадовими особами при проведенні перевірки Акціонерного товариства закритого типу “Рембудкомплект”, що підтверджується витребуваним судом витягом з технічної документації про нормативну оцінку земельної ділянки за №05/1-1/123 від 06.02.2008 року.
На підставі вищенаведеного суд вважає що адміністративний позов підлягає до задоволення.
Одночасно суд приходить до переконання про необхідність при задоволенні позову вийти за межі позовних вимог в порядку ч.2 ст. 11 КАСУ, так як оскаржуване рішення слід визнати недійсним, а не нечинним, оскільки в останньому випадку правові наслідки податкового повідомлення-рішення втрачаються не з часу його прийняття, а тільки з моменту набрання законної сили рішенням суду.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судові витрати, а саме сплачене згідно квитанції за №617.888.1./665 від 21.08.2009 року державне мито в розмірі 3 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.1 ст.94, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
позов задовольнити.
Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську за №0001412302/0 від 13.08.2009 року визнати недійсним.
Стягнути з Державного бюджету України в користь Акціонерного товариства закритого типу “Рембудкомплект” 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення встановлених ст.186 КАСУ строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги, якщо таку заяву чи скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження постанови, після чого протягом двадцяти днів – апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі.
Строк подання заяви про апеляційне оскарження рахується з 30.11.2009 року, як дня складення постанови у повному обсязі.
Суддя В.Д. Гундяк