А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
Іменем України
17 лютого 2010р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого – судді Іванюка М.В, суддів Камзалова В.В. та Колодійчука В.М, при секретарі Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду від 10 грудня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, --
В С Т А Н О В И Л А :
У своєму позові ОСОБА_1 просив суд змінити розмір аліментів, які згідно з рішенням Вінницького районного суду від 05 грудня 2006р. стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання двох дітей у розмірі 1 / 4 частині всіх видів його заробітку щомісячно до досягнення ними повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначив, що старший син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який вже досяг повноліття, з 06.11.2008р. проживає з ним. Крім того, 25.05.2008р. від іншого шлюбу у позивача народилася донька Анастасія і у зв’язку з цим його теперешня дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому ОСОБА_1 просив врахувати, що на його утриманні перебувають також матір ОСОБА_10, яка є інвалідом другої групи, та неповнолітня донька його другої дружини від її першого шлюбу – ОСОБА_5, 2002р. народження.
Старший син позивача ОСОБА_3, який досяг повноліття, був притягнутий до участі в справі в якості третьої особи.
Рішенням Вінницького районного суду від 10 грудня 2009р. ОСОБА_1 в задоволенні вказаного позову про зміну розміру аліментів було відмовлено.
ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просить дане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вважає, що суд порушив норми матеріального права, безпідставно не взяв до уваги доводи, якими обгрунтовувавалися позовні вимоги. При цьому висновки суду не відповідають матеріалам справи.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав. При цьому уточнили вимоги, пояснивши, що просять ухвалити нове рішення про повне звільнення позивача від сплати аліментів з наведених вище підстав. Також пояснили, що у позивача виникла значна заборгованість перед відповідачкою по сплаті аліментів за минулий час ( більше 5000 грн). Тому він просить додатково зазначити у новому рішенні, що заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_3 за минулий час має стягуватися з нього за період до 06.11.2008р, тобто до моменту, поки син, який на той час ще був неповнолітнім, не став проживати з ним.
ОСОБА_3 ( третя особа ) підтвердив, що дійсно з 06.11.2008р. мешкає разом з батьком і перебуває на його утриманні, так як у даний час не працює, а навчається в ПТУ. Вважає, що апеляційна скарга його батька має бути задоволена.
Справа № 22 -371 / 2010р. Головуючий у першій інстанції Спринчук В.В.
Категорія 47 Суддя –доповідач Іванюк М.В.
ОСОБА_2 заперечує проти задоволення апеляційної скарги і просить її відхилити. Пояснила, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, однак ще жодного разу не отримувала від відповідача аліментів та ніякої іншої допомоги на утримання дітей.
Вислухавши зазначених осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав :
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що на утриманні відповідачки, яка перебуває у скрутному матеріальному становищі ( це вбачається з акту обстеження її житлово –побутових умов на а.с. 37 ) і яка до цих пір фактично не отримує ніякої матеріальної допомоги, перебуває неповнолітній син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.
За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України обов’язок щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків. З огляду на дану норму факт проживання вже повнолітнього сина з позивачем не може бути правовою підставою для повного його звільнення від цього обов’язку. А тяжкої хвороби платника аліментів чи іншої обставини, яка має істотне значення відповідно до ст. 197 ч.2 Сімейного кодексу України, колегія суддів у даному випадку не вбачає. Посилання апелянта на перебування на його утриманні матері –інваліда колегія суддів до уваги не приймає, так як його матері має виплачуватися відповідна пенсія. Посилання на перебування на його утриманні доньки другої дружини від її попереднього шлюбу є недоречним, так як він не є батьком цієї дитини.
Колегія суддів приймає до уваги, що від повторного шлюбу позивач має доньку Анастасію, однак його піклування інтересами однієї дитини не може суперечити інтересам іншої дитини.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з зазначеним вище рішенням Вінницького районного суду від 05.12.2006р. з відповідача на утримання двох дітей щомісячно мали стягуватися аліменти у розмірі 1 / 4 частини його заробітку. Після того, як його старший син досяг повноліття, відповідно до положень ч.3 ст.183 Сімейного кодексу України аліменти на іншу дитину стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Тобто, у даному випадку з позивача на утримання сина ОСОБА_9 мають стягуватися аліменти вже у розмірі 1 / 8 частини всіх видів його заробітку. Колегія суддів вважає, що за тих обставин, які склалися у позивача, цей розмір аліментів на утримання сина не є надмірним.
Також колегія суддів не вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо скасування заборгованості по стягненнню з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 починаючи з 06.11.2008р, так як вказана заборгованість утворилася по сплаті сум, які ОСОБА_1 мав здійснювати за чинним попереднім судовим рішенням, яке діяло і на той час. ОСОБА_1 відразу після зміни вказаних обставин в листопаді 2008р. не звертався в суд з позовом у порядку, визначеному ч.4 ст. 223 ЦПК України і відповідне рішення про зміну розміру, строків платежів, або звільнення від них судом не приймалося. Тому стосовно платежів, які мали здійснюватися за вказаний позивачем минулий час, діяло зазначене вище рішення Вінницького районного суду від 05.12.2008р. За таких обставин дія рішення, ухвалення якого можливе в даний час, на заборгованість по платежам, визначеним попереднім рішенням, розповсюджуватися не може.
Разом з тим ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися в суд з відповідним позовом про повернення зайво сплачених коштів у зв’язку зі зміною обставин, або про стягнення аліментів на утримання сина, який мешкає разом з батьком, досяг повноліття і навчається.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Оскаржуване рішення є законним і обгрунтованим.
За таких обставин підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, --
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Вінницького районного суду від 10 грудня 2009р. у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий :
Судді :
З оригіналом вірно :