Апеляційний суд  Кіровоградської  області

Справа № 22—416-   2010 р.             Головуючий у 1-й інстанції –  Шаєнко.Ю. В.

Категорія –27

                                                                               Доповідач – Черненко В.В.

    РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16   лютого.  2010 року .                 Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                              Головуючого судді – Черненко В.В.

                                       Суддів – Потапенко В.І. Кодрул М.А.

                                       при секретарі – Животовській С.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною   скаргою ОСОБА_1   на рішення Петрівського  районного суду  Кіровоградської області   від 10 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики  та відшкодування моральної шкоди.

                                       В С Т А Н О В И Л А :

        ОСОБА_2  звернувся  до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики  та відшкодування моральної шкоди .

  В обґрунтування позовних вимог,  позивач зазначив, що 29.09.2007 року  відповідач взяв  у неї  товар  в борг під позику на суму 1596 гривень .

 24.10.2007 року відповідач повернув 500 гривень і взяв ще товару на суму 449 гривень.

 Таким чином відповідач заборгував  1545 гривень про,  що свідчить розписка від 07.04.2009 року. Борг відповідач  зобов’язувався повернути до  серпня 2009 року.

Так як відповідач  не повернув  гроші добровільно, позивач  просить стягнути з відповідача на його користь 1545 гривень боргу за договором позики, 26 гривень процентів від суми позики, 7 гривень 62 копійки -3% річних, 1500 гривень  на відшкодування моральної шкоди ,171 гривню судових витрат понесених по справі та 700 гривень  сплачених  за  отриману  правову допомогу.

 Рішенням Петрівського  районного суду  Кіровоградської області   від 10 грудня 2009 року позовні вимоги було задоволено частково.

 В апеляційній   скарзі  ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

               Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної   скарги, відповідно до статті 303 ЦПК України, колегія суддів апеляційного  суду  дійшла  висновку, що апеляційна скарга  підлягає  задоволенню,  рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким в задоволені позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги  частково, суд першої інстанції  встановив , що позивач   являється  приватним  підприємцем і займається реалізацією промислових товарів    населенню.  29.09.2007р.  відповідач  взяв  у позивача товар на суму 1596 гривень .

24 жовтня 2007 року   відповідач  повернув 500 гривень, після чого  взяв ще товару на суму 449 гривень. Заборгованість  складала 1545 гривень, що підтверджується розпискою від 07.04.2009 року, в якій відповідач зобов’язувався повернути позивачці кошти в сумі 1545 гривень до серпня 2009р.,  але зазначений борг  відповідач не повернув.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач довела  наявність  боргу відповідача . Суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 1545 гривень підлягають задоволенню, а стягнення процентів  від суми позики в сумі 26 гривень і 3% річних в сумі 7,62 гривні не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині  стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 500 гривень, при цьому суд враховує тяжкість та тривалість страждань позивача та матеріальне становище відповідача.. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 171 гривню судових витрат,  та 700 гривень витрат понесених  позивачем  за отримання правової допомоги. В решті позов залишив без задоволення.

Колегія суддів  вважає, що висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки не ґрунтуються на доказах.

Відповідно до ст.. ст.. 10 ,  11  ЦПК України  суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та  на підставі наданих доказів.

 Відповідно до  ст..213 ЦПК України обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин , на які  сторони посилаються,  як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами  які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст..215 ЦПК України  в рішенні суду  повинно бути вказано на підставі яких доказів та  з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення .

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду справи є   боргові зобов’язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2

 Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

  На підтвердження позовних вимог , позивач посилається як на належні докази на  розписку від 07.04.2009 року (а.с.10),відповідно до якої  відповідач   заборгував ОСОБА_2  кошти 1545 гривень.

Колегія суддів даючи оцінку зазначеному доказу  вважає, що вказана розписка не підтверджує факту , що між сторонами  було укладено  договір позики і що  зазначені   правовідносини регулюються  ст.1046 ЦК України. В зазначеній розписці не зазначено , що  ОСОБА_1 взяв у борг у ОСОБА_2   1545 гривень і що він зазначені гроші отримав. В зазначеній розписці зазначено , що ОСОБА_1 «должен»  гроші  ОСОБА_2 , а далі зазначена сума 1545 гривень.  

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона(позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України  договір позики укладається у письмовій формі, якщо  його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений  законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавець є юридична особа, - незалежно від суми.

Виходячи із встановлених  обставин  , колегія суддів вважає, що позивачем не надано переконливих доказів , на підтвердження позовних вимог ,що  відповідач взяв у позивача по справі  гроші у борг ,  та ухиляється  від виконання  своїх боргових зобов’язань.

Відповідно до ст.. 60 ч.4 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином  колегія суддів дійшла висновку, що рішення Петрівського  районного  суду Кіровоградської області  підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення , яким в задоволені позову необхідно відмовити в зв’язку з недоведеністю позовних вимог.

 Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України , колегія суддів Апеляційного суду Кіровоградської області:

                                            ВИРІШИЛА:

 Апеляційну скаргу задовольнити частково.

  Рішення Петрівського  районного суду Кіровоградської  області  від  10 грудня 2009 року   - скасувати.

Постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог  ОСОБА_2  до ОСОБА_1  про стягнення боргу за договором позики  та моральної шкоди  відмовити.

Судові витрати покласти на сторони   по фактично понесеним витратам.

  На рішення може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Рішення апеляційного суду набирає  законної сили з моменту його проголошення.

                              Головуючий

                                        Судді