Апеляційний суд  Кіровоградської  області

Справа № 22-81-  2010р     Головуючий у 1-й інстанції -  Гончар В.М.    

Категорія –  27                                              Доповідач - Черненко В.В.

                               УХВАЛА

                              ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 січня    2010 року .             Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                                                            Головуючого судді – Черненко В.В.

                                                       Суддів – Кодрул М.А. Потапенко В.І.

                                                        при секретарі – Животовській С.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною  скаргою ТОВ «Агротехінвест» на рішення Кіровоградського районного  суду Кіровоградської області  від 27 жовтня 2009 року по справі за позовом  ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»  до ТОВ «Агротехінвест», ОСОБА_2 , про стягнення кредитної заборгованості.

                                                В С Т А Н О В И Л А :

ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду  з позовом до ТОВ «Агротехінвест», ОСОБА_2 , про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що  17 липня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»  в особі Кіровоградської обласної дирекції та ТОВ «Агротехінвест» був укладений кредитний договір, згідно якого  позивач відкрив відповідачеві не відновлювальну кредитну лінію  у розмірі  48880,00 доларів США строком  до 16 липня 2013 року із сплатою 16,4 % річних, призначених на придбання автотранспортного засобу , шляхом здійснення оплати по договору купівлі-продажу №1507 від 15 червня 2008 року, укладеного між  позичальником та ВАТ «Кіровоград-Авто»..

Належне виконання зобов’язань відповідача за кредитнім договором забезпечувалось договором поруки від 17.07.2008 року укладеним між Банком та ОСОБА_2.

 Оскільки ТОВ «Агротехінвест» свої зобов’язання перед  позивачем належним чином  не виконує і має заборгованість по  оплаті кредиту , то позивач просить  стягнути солідарно з  ТОВ «Агротехінвест» та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредитному договору №012/05/398 від 17.07.2008 року у сумі 959676,48 гривень з яких 328985,47- заборгованість по кредиту, термін сплати якої не настав, 17875,66 гривень  –прострочена  заборгованість по кредиту, 313207,28 гривень  пеня за прострочення кредиту, 14187,09 гривень несплачені відсотки, 285420,96 гривень пеня за прострочення відсотків, 4798,38 гривень збір на обов’язкове державне пенсійне страхування за безготівкову купівлю іноземної валюти, а також судові витрати по справі.

Рішенням Кіровоградського районного суду  Кіровоградської області від 27 жовтня 2009 року  позов було задоволено.

 Суд стягнув солідарно  з ТОВ «Агротехінвест» та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»   кредитну заборгованість в сумі 959676 гривень, 48 копійок , а також 975 гривень, з кожного понесених позивачем витрат по справі.

В апеляційній   скарзі  ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм матеріального   та процесуального права.

Перевіривши законність та обгрунтованність   рішення суду першої інстанції  в межах доводів апеляційної   скарги  та позовних вимог заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів  апеляційного суду дійшла висновку, що  апеляційна скарга підлягає задоволенню , рішення суду першої інстанції  підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд  з наступних підстав.              

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції  встановив , що відповідно кредитного договору  №012/05/398 від 17 липня 2008 року укладеного між сторонами позивач відкрив відповідачеві не відновлювальну кредитну лінію  у розмірі  48880,00 доларів США строком  до 16 липня 2013 року із сплатою 16,4 % річних, призначених на придбання автотранспортного засобу, а також  сплатою інших  платежів в сумі, строки  та на умовах передбачених договором та додатком №1 до нього.

 Відповідно   договору поруки від 17.07.2008 року поручителем  по кредитному договору  виступила громадянка  а ОСОБА_2.

Суд вказав , що  відповідно  до  умов  кредитного договору,  ТОВ «Агротехінвест» зобов’язання належним чином не виконує і згідно до розрахунку станом на 11.06.2009 року  за ним рахується  заборгованість в сумі 959676,48 гривень, стягнення  якої позивач, відповідно  п.п.7.1,13.4 укладеного договору та п.5.1. договору поруки і вимог ст.554 ЦК України, має право вимагати з відповідачів.

Відповідно до статті 10 ЦПК України  суд сприяє всебічному  і повному  з’ясуванню обставин  справи: роз’яснює особам , які беруть  участь у справі , їх права та обов’язки попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках , встановлених цим Кодексом.

 Відповідно до ст..11 ЦПК України  суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог  і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

 Відповідно до статті 215 ЦПК України в своєму рішенні суд повинен вказувати мотиви з яких суд вважає встановленою наявність , або відсутність  фактів , якими обґрунтовувались  вимоги чи заперечення, бере до уваги  або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні  нормативно правові  акти. В резолютивній частині суд повинен  зазначити  висновки суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, висновки суду по суті позовних вимог, розподілу судових витрат.

 Крім того при розгляді справи  суд повинен дотримуватись норм ЦПК України .

 З матеріалів справи вбачається , що при розгляді справи  судом першої інстанції  було допущено порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було розглянуто вимоги викладені в позовній заяві.

 З позовної заяви вбачається, що вимоги  позивача були заявлені  до  відповідачів по справі , про стягнення заборгованості  по кредитному договору №012/05/398 від 17.07.2008 року у сумі 959676,48 гривень з яких 328985,47- заборгованість по кредиту, термін сплати якої не настав, 17875,66 гривень  – прострочена  заборгованість по кредиту, 313207,28 гривень  пеня за прострочення кредиту, 14187,09 гривень несплачені відсотки, 285420,96 гривень пеня за прострочення відсотків, 4798,38 гривень збір на обов’язкове державне пенсійне страхування за безготівкову купівлю іноземної валюти, а також судові витрати по справі. Тобто вимоги стояли про стягнення  заборгованості за кредитним договором , штрафних санкцій  в зв’язку з невиконанням кредитного договору та збору  на обов’язкове державне пенсійне страхування за безготівкову купівлю іноземної валюти. Зазначені вимоги  є по  своїй суті     самостійними , носять різний правовий статус  і регулюються  різними нормами матеріального права.  Суд першої інстанції  вказані позовні вимоги не перевірив не дав їм належну оцінку, відповідно до наданих  доказів,  а прийняв рішення про стягнення  загальної суми  не зазначаючи  при цьому  свої висновки  по    кожній  сумі позовних вимог,   які підлягають стягненню.

 Вказане свідчить про те , що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи і не розглянув позовні вимоги  в повному обсязі , відповідно до  ст..10,11 ЦПК України.

 Відповідно до ст.. 303 ЦПК України  апеляційний суд не обмежений  доводами апеляційної скарги, якщо під час  розгляду справи  буде встановлено неправильне застосування норм матеріального  права або порушення норм процесуального  права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

 Виходячи із встановленого,  колегія суддів вважає , що  судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права  при розгляді даної справи, оскільки  не були розглянути позовні вимоги в повному обсязі.

 Крім того,  колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції  було  постановлено  з порушенням вимог  викладених в ст. 215 ЦПК України.

 Рішення суду першої інстанції  підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд відповідно до ст..311 п.5 ЦПК України.

  Керуючись ст.ст. 304, 307, ч.1 п.5 311, 314, 315 ЦПК України , колегія суддів Апеляційного суду Кіровоградської області:

                                                                УХВАЛИЛА:

          Апеляційну скаргу – задовольнити .

 Рішення Кіровоградського районного   суду Кіровоградської області  від 27 жовтня  2009  року      скасувати, а справу направити на новий  судовий  розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

            На ухвалу  може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Ухвала  апеляційного суду набирає  законної сили з моменту його проголошення.

                          Головуючий

                           Судді