Апеляційний суд Кіровоградської області
________________________________________________________________________________
Справа № 22 - 53 2010року Головуючий 1інстанції Мумига І.М.
Категорія 27 Доповідач Чорнобривець О.С.
Рішення
Іменем України
3 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Гайсюка О.В
суддів - Савченко С.О.
Чорнобривець О.С.
при секретареві - Ткач І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ЗАТ Комерційний банк „Приватбанк” на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2009року у справі за позовом ОСОБА_3 до ЗАТ Комерційний банк „Приватбанк” про визнання незаконним збільшення розміру відсоткової ставки за договором кредиту та їх скасування і
встановила:
У квітні 2009року ОСОБА_3 звернувся в суд з зазначеним позовом до ЗАТ Комерційний банк „Приватбанк” в особі якого діє Кіровоградська філія ЗАТ Комерційний банк „Приватбанк”, зазначав, що 17.01.2008року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав йому кредитні кошти в сумі 31100,00грн. з процентною ставкою 16,08 % річних, строком на 20 років. Щомісячний платіж становив суму 362,71грн.
З 22 жовтня 2009року банком розмір відсоткової ставки підвищено до 18,12 % , а з 1 лютого 2009року розмір відсоткової ставки встановлено 29,52 % на рік. Відповідно збільшився щомісячний платіж і становить 642,00грн.
Умови договору ним виконуються, але вважає, що відповідачем порушені його права, оскільки банк про збільшення розміру відсоткової ставки його не повідомляв, крім того, вважає, що відповідач не мав підстав для зміни відсоткової ставки.
Просив визнати незаконними збільшення відсоткових ставок по кредитному договору понад розмір, встановлений п.8.1 Договору та визнати чинними умови кредитного договору, які діяли з моменту його укладення щодо процентної ставки. Визнати недійсним з 9.01.2009року підпункт 2.3.1. підпункту 2.3. пункту 2 укладеного договору щодо права банку збільшувати в односторонньому порядку процентну ставку за користування кредитом та заборонити відповідачу підвищувати процентну ставку за кредитним договором з підстав, що не передбачені чинним законодавством. Надміру сплачені кошти зарахувати в рахунок майбутніх платежів.
Рішенням Компаніївського районного суду від 12 жовтня 2009року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду й ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.
Зазначив, зокрема, про те, що зміна умов договору передбачена укладеним договором, а суд при ухваленні рішення не врахував положення ст.58 Конституції України, ч.2 ст.5 ЦК України, тому, на думку відповідача, зміна діючого законодавства щодо заборони змінювати відсоткову ставку за укладеними договорами, не поширюється на правовідносини, які виникли до набрання чинності цим законом. Висновок суду щодо порушення банком порядку повідомлення, передбаченого в зв’язку зі зміною умов договору, вважає безпідставним.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Судом встановлено, що 17.01.2008 року сторонами укладено кредитний договір строком на 20 років за умовами якого банк надав позивачеві кредитні кошти в сумі 31100,00грн. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 16,08 % річних.
Підпунктом 2.3.1. підпункту 2.3. розділу 2 Договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку за користування кредитом при зміні курсу долара США до гривни більше ніж на 10%.
Відповідачем двічі, у жовтні 2008року та лютому 2009року в односторонньому порядку збільшувалася процентна ставка.
Суд, посилаючись на ст.ст. 651, 1051-1 ЦК України, Закон України „Про захист прав споживачів”, Закон України ”Про банки і банківську діяльність”, дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача і задовольнив позов.
Колегія суддів вважає, що повністю погодитися з висновком суду не можна.
Правильним є висновок суду в частині визнання незаконним підвищення розміру відсоткових ставок за кредитним договором понад розмір, що був встановлений під час підписання Договору.
Як убачається, направлений позивачеві лист-повідомлення містить інформацію про те, що відсоткова ставка за кредитом збільшується з 22.10.2008року і складатиме 18,12% на рік. Рекомендовано у строк до 15.10.2008року звернутися у відділення банку або надати письмове повідомлення щодо зміни умов кредитування.
Проте, відповідно до діючої на той час Постанови НБУ № 319 від 11.10.2008року «Про додаткові заходи щодо діяльності банків (зі змінами, внесеними Постановою правління НБУ № 328 від 16.10.2008року), листа НБУ № 18-31/3496-14715 від 28.10.2008року при вирішенні питання стосовно внесення змін до діючого кредитного договору в частині вартості кредиту, банки повинні брати до уваги лише ті зміни облікової ставки, які можуть відбутися після 13.10.2008року. Зміна облікової ставки до 12% відбулася у квітні 2008року, тобто до набрання чинності Постановою, а відтак у банку не було підстав для зміни умов кредитування.
Також відповідає обставинам справи і висновок суду про те, що у порушення положень ч.4 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів” та умов Договору позивач не був повідомлений про збільшення відсоткової ставки.
Так, наявні в матеріалах справи лист та реєстр № 35 UAH свідчать про те, що лист позивачеві направлено завчасно, до вступу в чинність зміненої ставки, що не відповідає діючому законодавству. Крім того, лист не має підпису уповноваженої особи, відтиску печатки банку, необхідної інформації, відсутні докази про отримання цього листа позивачем. Таким чином банк покладених на нього зобов’язань щодо повідомлення про зміну відсоткової ставки за кредитом не виконав.
За таких підстав зміна відсоткової ставки є недійсною.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008року ЦК України доповнено ст..1056-1 Проценти за кредитним договором.
Частинами другої та третьої зазначеної статті заборонено збільшувати банком в односторонньому порядку розмір процентів за укладеними договорами. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Закон набув чинності з 9 січня 2009року.
Посилаючись на дану норму, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що банк не мав підстав для зміни розміру відсоткової ставки у лютому 2009року.
Разом з тим, з врахуванням вищезазначених норм, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення вимог про визнання недійсним з 9.01.2009року підпункту 2.3.1. підпункту 2.3. пункту 2 Договору щодо права банку збільшувати в односторонньому порядку процентну ставку за користування кредитом та заборонити відповідачу підвищувати процентну ставку за кредитним договором з підстав, що не передбачені чинним законодавством,
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Але судом не враховано, що кредитний договір було укладено до вказаних змін у законодавстві й за законом який діяв на час укладення договору сторонами, зокрема ч.1 ст..651 ЦК України, дозволялося змінювати в односторонньому порядку умови договору, якщо це було передбачено умовами договору. Про зворотну дію закону в часі у самому законі не зазначено, а положення ст.58 Конституції України на правовідносини сторін не поширюються.
Тому вважати підпункт 2.3.1. підпункту 2.3. пункту 2 Договору несправедливими нема підстав, а відтак, відсутні підстави визнавати їх недійсними та змінювати Договір відповідно до положень ст.18 Закону України „Про захист прав споживачів”.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до наведеного рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог.
На підставі викладеного і керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст.313,314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу ЗАТ Комерційний банк „Приватбанк” задовольнити частково.
Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2009року в частині визнання недійсними з 9.01.2009року підпункту 2.3.1. підпункту 2.3. пункту 2 кредитного договору укладеного між ЗАТ Комерційний банк „Приватбанк” і ОСОБА_3 17 січня 2008року та заборони банку підвищувати процентну ставку за кредитним договором з підстав, що не передбачені чинним законодавством, скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
В задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними з 9.01.2009року підпункту 2.3.1. підпункту 2.3. пункту 2 кредитного договору укладеного між ЗАТ Комерційний банк „Приватбанк” та ОСОБА_3 17 січня 2008року та заборони банку підвищувати процентну ставку за кредитним договором з підстав, що не передбачені чинним законодавством - відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: