Справа № 22 – 190 - 2010 р. Рішення ухвалено під головуванням Сушка О.О.
Категорія - 45 Доповідач Камзалов В.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 17 лютого 2010 року
І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Камзалова В.В.
Суддів: Колодійчука В.М., Іванюка М.В.
При секретарі: Руденко О.М.
Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 на рішення Ладижинського міського суду від 27 листопада
2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Ладижинської міської ради, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог – відділ Держкомзему у м. Ладижин про знесення частини самочинної споруди та встановлення межового знаку земельної ділянки,
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог : Ладижинська міська рада та відділ Держкомзему у м. Ладижин про знесення частини самочинної споруди та встановлення межового знаку земельної ділянки, посилаючись на те, що земельні ділянки у сторін є суміжними. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку - серії ВН № 227670 позивачка є власником земельної ділянки, площею – 0,10 га, що знаходиться в
АДРЕСА_1.
У вересні 2007 року відповідач ОСОБА_3 самоправно спорудив капітальний цегляний паркан між їхніми земельними ділянками, знищивши при цьому існуючий межовий знак і перемістивши новий знак на земельну ділянку ОСОБА_2
Позивачка просила суд зобов’язати ОСОБА_3 знести за власний рахунок цегляний паркан та відновити знищений межовий знак відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.
Справа розглядалася судами неодноразово. В ході розгляду справи в суді першої інстанції Ладижинську міську раду було притягнуто до участі у справі в якості співвідповідача.
Останнім рішенням Ладижинського міського суду від 27 листопада 2009 року
ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення яким задовольнити її позовні вимоги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачу у приватну власність згідно рішення Ладижинської міської ради № 1163 від 7 квітня 2009 року передано земельну ділянку, загальною площею – 0, 46 га, яка розташована по
АДРЕСА_2 в м. Ладижин, згідно цільового призначення : 0, 10 га - для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, 0, 36 га для ведення особистого селянського господарства. ( а. с. 75 ).
Згідно рішення Ладижинської міської ради № 130 від 19 березня 1998 року
відповідачу ОСОБА_3 було дозволено узаконити, побудований в 1982 році житловий будинок, площею – 45, 88 м2, за адресою - АДРЕСА_2. ( а. с. 79).
Відповідно до довідки головного архітектора м. Ладижин від 14 жовтня 2009 року Правила забудови населених пунктів на території Ладижинської міської ради були розроблені в 2009 році і затверджені - 20 серпня 2009 року рішенням 35 сесії 5 скликання за № 1272. Огорожа між присадибними земельними ділянками АДРЕСА_2 була встановлена ОСОБА_3 в 2007 році, тобто до прийняття місцевих правил забудови, тому отримання дозволу на улаштування ( встановлення ) огорожі на той час не вимагалось. ( а. с. 82 ).
Комісією, створеною Ладижинською міською радою, 9 жовтня 2008 року було проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 з приводу встановлення меж по вищевказаній адресі. В результаті обстеження земельної ділянки візуально порушень не було встановлено. ( а. с. 28 ).
Крім того, під час проведення виїзного судового засідання 26 листопада 2009 року був оглянутий паркан відповідача та зроблений замір довжини земельної ділянки позивачки з боку вулиці Дзержинського по фактичному її використанню. Ця довжина склала – 24, 96 м, що лише на 3 см менше зазначеної в державному акті на право власності на земельну ділянку позивача - відстань від А до Г ( а. с. 9 ) і перебуває у межах похибки. Межовий знак у вигляді металевої труби знаходиться на території відповідача в місці стику його огорожі з огорожею позивача. ( а. с. 94 ).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно відмовив позивачці у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела тих обставин, що відповідач порушує її права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ладижинського міського суду від 27 листопада 2009 року залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Протягом двох місяців ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно :