Справа: № 2а-186/2010р.

 ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ        

18 лютого 2010 року      Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим в складі: головуючого     судді      ШИЛОВОЇ О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Євпаторії адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління   Пенсійного Фонду України в  м. Євпаторія    про визнання   дій неправомірними, про спонуку   виконати   певні   дії,

                          ВСТАНОВИВ:

21 січня 2010 р. ОСОБА_1 звер нулася до суду з позовом до Управління   Пенсійного Фонду України в  м. Євпаторія  про визнання   дій неправомірними, про спонуку   виконати певні дії, нарахувати на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за  період з 01 січня 2009 року по 31.12.2009 р., просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити неодержану допомогу в період з 01.01.2009р. до 31.12.2009  року.  Свої вимоги мотивувала тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни.  Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

У судове засідання позивачка не з’явилася про слухання справи повідомлена належним чином, просила розглянути справу за її відсутністю.

           Представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторія   у судове засідання не з’явилася, у наданих суду письмових запереченнях позов не визнала, вказавши, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Питання про механізм та нарахування виплати по Закону, не визначений і в даний час, відсутні кошти на ці виплати в Державному бюджеті, законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком», як розрахункова величина для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

          Відповідно до ч.3 ст. 122, ч.1 197 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження.

         Дослідивши письмові  докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

         Судом встановлено, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1  є дитиною війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни ( а.с.5).

         Встановлено, що у 2008-2009 роках позивачці допомога виплачувалася в розмірі в встановленому ч.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій  громадян».

         Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. «Дітям війни  (крім  тих,  на яких  поширюється  дія  Закону України "Про статус ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної соціальної   допомоги, що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

         З 01 січня 2008 року позивачці було нараховане та виплачується зазначене підвищення, що підтверджується поясненнями  представника  Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторія .  

         Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

         Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України.

         Виходячи із рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в м. Євпаторія  повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

          Отже, відповідач з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          Позовні вимоги позивачки щодо виплат  надбавки за 2009 рік, суд вважає необхідним задовольнити, оскільки відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

         Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

         Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

         Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

         Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

         Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

           З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

            Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

            Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивачки, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ в м. Євпаторія, за місцем проживання позивачки.

            Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

            Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

    За змістом ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

            Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

            Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 на Пенсійний фонд України  покладено обов’язок щодо: призначення пенсії;підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

           Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

 Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

            Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

            При  розгляді  справи «Кечко проти України» Європейський  Суд з  прав  людини  зауважив, «Органи  державної  влади   не  можуть  посилатися  на   відсутність  коштів  як на  причину  невиконання  своїх   зобов’язань». ( п. 26 рішення).

            Виходячи із приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачем.

            Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

            Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.    

           Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в м. Євпаторія  доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому  нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження. Таким чином суд вважає, що порушення права позивача на отримання допомоги до пенсії у розмірі, передбаченому  законом може бути поновлено  шляхом зобов’язання відповідача виконати певні дії, а саме провести нарахування та відповідні виплати.

На підставі  ст. ст.1, 3, 43, 48, 17,53, 55, ч. 1 ст. 85, п. 19 ч.1 ст.  92, 64  Конституції України, ч.1 ст. 6 Закону України « Про  соціальний  захист  дітей  війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України 22 травня  2008 року, Рішення Європейського Суду з  прав  людини «Качко    проти України»,  керуючись ст.  ст.  7 – 12, 99,100, 102,158, 159, 160, 161, 163, 167 КАС України, суд –

                    ПОСТАНОВИВ:

 Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління   Пенсійного Фонду України в  м. Євпаторія    про визнання   дій неправомірними, про спонуку   виконати   певні   дії - задовольнити частково.

 Визнати неправомірними дії   Управління   Пенсійного Фонду України в  м. Євпаторія АР Крим в частині не проведення підвищення пенсії ОСОБА_1 у період з 01 січня 2009 року до 31 грудня  2009 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в  м. Євпаторія  Автономної Республіці Крим здійснити нарахування щомісячної  доплати до пенсії ОСОБА_1 встановленої ст. 6 Законом України « Про соціальний захист дітей війни» в  розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування ” та провести відповідні виплати: - за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня  2009 року ( з врахуванням отриманої позивачем доплати до пенсії згідно ч. 8  Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 -  відмовити.

Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного   адміністративного  суду через Євпаторійський   міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня   складання  постанови   в  повному  обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186  КАС України.

СУДДЯ                                                                                       О.М.ШИЛОВА