Справа № 2-а-16\10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

09 лютого 2010 року                                                                                     м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

                                              головуючого-судді Ганька І.І.,

                                              при секретарі – Данилевич Н.І.,

                                              з участю позивача – ОСОБА_1,

                                              представника відповідача – ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1   до Перечинської міської ради про визнання дій незаконними та стягнення середньої заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Перечинської міської ради, у якому просить визнати незаконною бездіяльність відповідача та стягнути середню заробітну плату за період працевлаштування як колишньому міському голові. Свої позовні вимоги  мотивує тим, що після дострокового припинення його повноважень як Перечинського   міського голови, всупереч ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» йому не було надано попередньої роботи або іншої рівноцінної роботи в тій чи іншій установі, а тому на період працевлаштування за ним зберігається право на отримання середньої заробітної плати до шести місяців, яку він одержував на виборній посаді.

Справа розглядалася судами неодноразово.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивач не звертався з відповідною заявою до Перечинської міської ради про його працевлаштування або виплату середньомісячної заробітної плати, внаслідок чого у відповідача не було  правових підстав примусово працевлаштовувати ОСОБА_1 на роботі. Крім цього ствердив, що позивачем пропущено строк, передбачений ст. 233 КЗпП України для звернення до суду з вказаним позовом, а тому просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Встановлено, що 11 квітня 2006 року ОСОБА_1 прийнято на посаду Перечинського міського голови у зв»язку з обранням на виборах 26 березня 2006 року, що стверджується записом у трудовій книжці позивача (а. с. 115).

Також встановлено, що ОСОБА_1 30 липня 2007 року звільнений з посади Перечинського міського голови за рішенням Перечинської міської ради «Про дострокове припинення повноважень Перечинського міського голови ОСОБА_1М.» № 12-Р від 15 березня 2007 року, про що свідчить запис у трудовій книжці останнього (а. с. 18, 116).

Крім цього встановлено, що ОСОБА_1 до його обрання на виборну посаду міським головою у 2006 році працював на постійній основі Перечинським селищним (міським) головою з 18 квітня 2002 року до 11 квітня 2006 року, тобто до визнання повноважень Перечинського міського голови у зв»язку з обранням на виборах 26 березня 2006 року (а. с. 115).

Згідно ст. 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. Норма аналогічного змісту передбачена також і абзацом 1 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

 Також у абзаці 2 ч. 2 ст. 33 вказаного Закону передбачено, що у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

З вказаних Законів вбачається, що «закінчення повноважень» у цьому випадку слід розглядати і як дострокове звільнення з виборної посади.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування» на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачених законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом».

Виходячи з цього,  достроково звільнені голови міських рад мають право на пільги, передбачені ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Таким чином, законодавець гарантує колишньому депутату міської ради чи як в даному випадку міському голові збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому  обов'язок запропонувати звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади роботу (посаду) за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді покладається саме на роботодавця. За змістом Закону збереження протягом шести місяців середнього заробітку не звільняє адміністрацію установи, де працював депутат міської ради, вжити заходи до його працевлаштування.

Як встановлено у судовому засіданні, Перечинською міською радою ОСОБА_1 не була запропонована попередня або інша рівноцінна робота (посада) в тій самій або, за його згодою, в іншій  установі, жодні заходи для його працевлаштування не приймалися, що ствердили у судовому засіданні сторони, а тому суд вважає таку бездіяльність Перечинської міської ради щодо працевлаштування позивача неправомірною.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого зазначеним Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду  в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як роз»яснено в п. 13 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року № 2,  при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, у зв»язку із звільненням його з посади Перечинського міського голови, отримав трудову книжку 08 серпня 2007 року (а. с. 105), а з позовом про стягнення середньої заробітної плати  за період працевлаштування звернувся до суду лише 17 січня 2008 року (а. с. 2), тобто з пропуском встановленого законом тримісячного строку.

За правилами ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Отже, враховуючи те, що представник відповідача наполягає на застосуванні ч. 1 ст. 100 КАС України та те, що позивач пропустив тримісячних строк для звернення до суду, передбачений ст. 233 ч. 1 КЗпПУ, будь-яких поважних причин пропущення строку не навів, клопотання про поновлення такого не заявляв, а тому суд вважає, що  позовна вимога про стягнення середньої заробітної плати за період працевлаштування до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11 ч.2, 17, 72, 99, 100, 159 - 163  КАС України,  ст. ст.  118, 233 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування»,  суд,-

                                               П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1   до Перечинської міської ради про визнання дій незаконними та стягнення середньої заробітної плати – задовольнити частково.

    Визнати бездіяльність Перечинської міської ради незаконною.

    В решті позову – відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через цей суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст.186 КАС України.

Головуючий:                                                                                              Ганько І.І.