справа № 2-14/10/2019

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02 лютого  2010 року   Коломацький районний суд Харківської області

в складі : головуючого           – судді Тарасова  М .О.,

                при секретарі           -  Талавирі С.Г..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Резуненково цивільну  справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 хутір» до ОСОБА_2 про стягнення частини матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Васленків хутір» звернулося до суду із позовною заявою, в якій зазначає, що відповідно до наказу директора ТОВ «ОСОБА_1 хутір» № 55 від 23 жовтня  2008 року ОСОБА_2 прийнятий на постійну роботу менеджером в ТОВ «ОСОБА_1 хутір», і в його трудові обов’язки включено виконання роботи по реалізації олії і згідно умов договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного 23 жовтня 2009 року між ТОВ «ОСОБА_1 хутір» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_2, останній прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення цілості майна та інших матеріальних цінностей, ввірених йому підприємством, в зв’язку з чим зобов’язався бережно ставитися до переданих йому для зберігання або інших цілей матеріальним цінностям підприємства, приймати міри щодо запобігання збитків; своєчасно повідомляти керівництву підприємства про всі обставини, які загрожують забезпеченню цілості ввірених йому матеріальних цінностей; вести облік,  складати та подавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та залишки ввірених йому матеріальних цінностей.

 Разом з цим позивач вказує, що актом звірки від 09 червня 2009 року між ТОВ «ОСОБА_1 хутір» та менеджером ОСОБА_2С від  09 червня 2009 року встановлена недостача грошових коштів ТОВ «ОСОБА_1 хутір»  в сумі  209649,60 гривень і вказана недостача виникла внаслідок того, що ОСОБА_2 неналежним чином виконував покладені на нього обов’язки щодо реалізації олії та збереження матеріальних цінностей, ввірених йому ТОВ «ОСОБА_1 хутір». Як стверджує позивач, ОСОБА_2, визнаючи свою провину та суму завданої ним шкоди підприємству, 24 червня 2009 року власноручно написав пояснювальну записку, відповідно до якої зобов’язався повернути ТОВ «ОСОБА_1 хутір» всю суму недостачі до 01 жовтня 2009 року по 50 000 гривень щомісяця, однак, ніяких дій щодо повернення підприємству  коштів менеджер ОСОБА_2 так і не вживає, і станом на теперішній час, відповідно до своїх зобов’язань щодо повернення суми недостачі,  має заборгованість за 2 місяці в сумі 100000 гривень, тобто по 50000 тисяч гривень щомісяця.

В зв’язку з цим позивач просить суд стягнути і позивача на його користь частину матеріальної шкоди в сумі 100000 гривень.

В судовому засіданні представник позивача – директор ТОВ «ОСОБА_1 хутір» ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та наполіг на задоволенні позову.

Відповідач в судове засідання 02 лютого 2010 року не з’явився,  подавши суду заяву про слухання справи без його участі та про невизнання ним позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, врахувавши пояснення відповідача, дані ним під час судового слідства,  дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно п.2  наказу директора ТОВ «ОСОБА_1 хутір» № 55 від 23 жовтня  2008 року ОСОБА_2 прийнятий на постійну роботу менеджером в ТОВ «ОСОБА_1 хутір» (а.с. 13), і відповідно до відміток в трудовій книжці (а.с. 52) ОСОБА_2 з 23 жовтня 2008 року по теперішній час працює менеджером в вищевказаному товаристві з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до умов договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного між ТОВ «ОСОБА_1 хутір» та ОСОБА_2 23 жовтня 2008 року (а.с.14),  ОСОБА_2, як працівник, що займає посаду менеджера та виконуючий роботу по реалізації соняшникової олії, прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення цілості майна та інших матеріальних цінностей, ввірених йому підприємством, в зв’язку з чим зобов’язався бережно ставитися до переданих йому для зберігання або інших цілей матеріальним цінностям підприємства, приймати міри щодо запобігання збитків; своєчасно повідомляти керівництву підприємства про всі обставини, які загрожують забезпеченню цілості ввірених йому матеріальних цінностей; вести облік,  складати та подавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та залишки ввірених йому матеріальних цінностей.

Відповідно до акту звірки між ТОВ «ОСОБА_1 хутір» та менеджером ОСОБА_2С від  09 червня 2009 року встановлена недостача грошових коштів ТОВ «ОСОБА_1 хутір»  в сумі  209649,60 гривень (а.с. 16), і у вказаному акті мається підпис менеджера ОСОБА_2, а відповідно до пояснювальної записки власноруч написаної ОСОБА_2 та поданої директору ТОВ «ОСОБА_1 хутір»  24 червня 2009 року, ОСОБА_2 визнав суму недостачі та свою провину і зобов’язався повернути ТОВ «ОСОБА_1 хутір» всю суму недостачі до 01 жовтня 2009 року по 50 000 гривень щомісяця (а.с. 15).

Під час судового слідства  відповідач, визнавши свою провину у виникненні недостачі, не погодившись із стягуваною  сумою, позовні вимоги про стягнення з нього частини  недостачі не визнав.

Згідно ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду. Заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок покладених на них трудових обов’язків.

У відповідності  з вимогами  п.6. ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків.

Враховуючи, що у відповідності з вимогами ст. 138 КЗпП України ТОВ «ОСОБА_1 хутір» доведена наявність шкоди у вигляді недостачі в сумі 209649,60 грн., яка виникла внаслідок порушення менеджером  ОСОБА_2 покладених на нього трудових обов’язків і його винні протиправні дії, також  доведені,  суд вважає за необхідне, у відповідності з ч.1 ст.11 ЦПК України, стягнути із відповідача на користь позивача ту частину завданої відповідачем  шкоди, про стягнення якої заявлено позивачем.

                 Вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат, пов’язаних з розглядом справи суд, також, вважає законними та обґрунтованими, оскільки позивачем надано докази про сплату ним державного мита в сумі 1000 грн. та 30 грн. за інформаційно – технічне забезпечення розгляду  справи. (а.с.  2 ).                

Керуючись ст.ст. 130, 134, 1351, 1353, 136, 137, 138 Кодексу законів про працю України   ст.ст. ст.ст.10,11, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України , суд,

В И Р І Ш И В :

              Позов задовольнити.

              Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь  товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 хутір», код ЄДРПОУ: 34962679, юридична адреса: 36014, АДРЕСА_1, адреса виробництва: Харківська область, Коломацький район, с. Різуненкове, вул. Центральна, 99 частину матеріальної шкоди в сумі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.      

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь  товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 хутір», код ЄДРПОУ: 34962679, юридична адреса: 36014, АДРЕСА_1, адреса виробництва: Харківська область, Коломацький район, с. Різуненкове, вул. Центральна, 99 частину витрати, пов’язані з судовим розглядом справи: державне мито в сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) гривень.

              Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Коломацький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги до Апеляційної суду Харківської області або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий: