Справа № 2-807/2010 р.

                                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                         І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

12 лютого 2010   року                                     Зарічний районний суд м.Суми в складі:

                                                                          головуючого – судді Собини О.І.

                                                                          при секретарі – Біріній Ю.М.                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Суми цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сумської міської ради , ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , 3-тя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю  «Хімік-Інвест « про визнання подання управління обліку , розподілу та приватизації житла Сумської міської ради неправомірним і скасування його , визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, -

                                        В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом і свої вимоги мотивувала тим, що  вона  в 1983 році отримала однокімнатну квартиру, житловою площею 19 м.кв. квартиру АДРЕСА_1, зареєструвалась в ній 09.12.1983 р. і мешкає  в даній квартирі одна по теперішній час. В 2006 році вона  познайомилась з ОСОБА_2 Вже на той час вона була людиною досить похилого віку, мала незадовільний стан здоров’я, погано чула і коли ОСОБА_2 проявила до неї  співчуття та турботу та запевнила, що і надалі вона буде піклуватися про неї , то вона , будучи одинокою жінкою, не маючи ні власних дітей, ні чоловіка, зраділа, що за нею вона буде доглядати стороння особа. В 2006 році вона  захворіла і тоді відповідачка запропонувала їй  умову, за якої вона буде за нею доглядати, а  вона повинна  буде зареєструвати її з неповнолітнім сином в квартирі, так як їй потрібна була прописка. Вона  погодилась на її пропозицію, розраховуючи, що ОСОБА_2 буде частіше приходити та уважніше доглядати її. На початку 2007 року ОСОБА_2 з неповнолітнім сином ОСОБА_3 прописалась до неї  в квартиру, але вселятися і проживати в квартирі не стали, оскільки проживати всім разом в однокімнатній квартирі незручно , а тому мова про вселення і не йшла .  Після реєстрації  в квартирі, в розмовах зі нею, ОСОБА_2 почала схиляти її до приватизації квартири, запевняючи, що так буде краще для неї. При цьому, користуючись її правовою необізнаністю, вона замовчувала, що квартира буде приватизована також і на неї з сином.   Довірившись ОСОБА_2, вона  погодилась приватизувати квартиру на себе і, оскільки сама за станом здоров’я і через похилий вік не мала можливості займатись приватизацією, дала їй довіреність на приватизацію на своє ім”я  квартири АДРЕСА_1. Скориставшись вказаною довіреністю, ОСОБА_2 оформила всі необхідні документи для приватизації вказаної квартири у спільну часткову власність: на неї , а також на себе і на свого сина ОСОБА_3 Після приватизації квартири відношення ОСОБА_2 до неї змінилось, вона стала рідко приходити до неї. За станом здоров’я вона не має  можливості самостійно сходити в магазин чи в аптеку, тому вимушена постійно просити допомоги сусідів.  Бачачи зміни у відношенні ОСОБА_2 до неї вона  попросила її надати їй  документи на квартиру, які зберігались у неї.  Навесні  2009 року ОСОБА_2 принесла їй  свідоцтво про право власності на житло і витяг з реєстру прав власності, ознайомившись з якими вона  дізналась, що квартира приватизована на трьох осіб, в тому числі ОСОБА_2 і її сина, на що вона   згоди не давала. ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 не вселялись і ніколи не проживали разом з нею в зазначеній квартирі, ні тимчасово, ні тим більш, постійно. Їхніх речей, за виключенням телевізора, якого привезла ОСОБА_2,  в квартирі не має.  ОСОБА_2 з сином також не є особами, за якими зберігається  право  на  житло. Крім того, їй  стало відомо, що ОСОБА_2 прописалась до неї  в квартиру як онука. Це не відповідає дійсності, так як вона  є одинокою жінкою, дітей не мала і ні в яких родинних відносинах з ОСОБА_2 не перебуває.  Отже, не будучи членами її сім’ї, які б постійно проживали в квартирі разом зі мною, або особами, за якими зберігається право на житло, ОСОБА_2 і її неповнолітній син ОСОБА_3 не набули права на отримання у власність (приватизацію) частини вказаної квартири. Просить постановити рішення, яким визнати подання управління обліку , розподілу та приватизації житла  Сумської міської  ради від 27.06.2007 року № 1419 про передачу квартири АДРЕСА_2 в спільну часткову  власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3по 1/3 частині кожному  незаконним та скасувати його. Визнати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3  видане ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3  по 1/3 частці кожному  недійсним .  В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка заперечує проти позовних вимог і зазначила, що дійсно  була зареєстрована разом з неповнолітнім сином в квартирі позивачки як онука, але ні в яких родинних відносинах вона з позивачкою не перебуває. В період хвороби позивачки  вона постійно відвідувала її , іноді залишалась ночувати, здійснювала за нею догляд . В квартирі є деякий посуд, який належить їй. В той же час вона  постійно ніколи не проживала з позивачкою і  орендувала для проживання  квартири або кімнати в гуртожитках. Вподальшому, на прохання позивачки вона приватизувала квартиру на склад сім”ї три чоловіки: позивачка , вона та її неповнолітній син. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Представник 3-ї особи в судове засіданні не з”явився, про день та час слухання справи попереджений належним чином, в своїй заяві просить слухати справу в його відсутність. а тому суд вважає за необхідне слухати справу у відсутність представника 3-ї особи, оскільки в справі достатньо доказів про права та відносини сторін.

 Суд,  заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивачка   в 1983 році отримала однокімнатну квартиру , житловою площею 19 м.кв. квартиру АДРЕСА_1, зареєструвалась в ній 09.12.1983 р.  

В 2006 році позивачка познайомилась з відповідачкою, у них склались  нормальні відносини і ОСОБА_1  уповноважувала  ОСОБА_2 на підставі  нотаріально посвідченої довіреності  приватизувати спірну квартиру на її ім”я , що підтверджується  довіреністю від 13.12.2006 року , але відповідачка  дані домовленості не виконала і квартиру на ім”я позивачки не приватизувала  (а.с.8). 12.02.2007 року позивачка звернулась з нотаріально посвідченою заявою до начальника Зарічного ВМ СМВ УМВС України в Сумській області з проханням  зареєструвати відповідачку  в квартирі  АДРЕСА_1 і в зазначеній заяві була відсутня вказівка про родинні відносини сторін (а.с.38). Вподальшому , відповідачка самостійно звернулась до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4 з проханням здійснити  дописку в заяві позивачки і зазначити про те, що вона доводиться онукою ОСОБА_1  (а.с.39). Як зазначає в своїх поясненнях сама відповідачка вона зробила це з метою реєстрації в квартирі позивачки як члена її родини, хоча фактично вони такими не є .   На підставі зазначеної заяви позивачки  - відповідачка та її неповнолітній  син ОСОБА_3 були зареєстровані в квартирі позивачки в якості членів її родини ( а.с.43). В той же час , відповідачка та її неповнолітній син на постійне місце проживання до квартири позивачки не вселялись і відповідачка винаймала для проживання квартири або кімнати в гуртожитку. Дані обставини також підтверджують свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6допитані в судовому засіданні.

Вподальшому ОСОБА_1  уповноважувала  ОСОБА_2 на підставі  нотаріально посвідченої довіреності  приватизувати ? частину  спірної квартири на її ім”я , що підтверджується  довіреністю від 12.02.2007 року (а.с.40). Незважаючи на це ,  відповідачка звернулась з заявою про приватизацію  і зазначила  про розподіл  долі власності між членами сім”ї  в рівних частинах по 1/3 частини кожному (а.с.43).

Управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради було підготовлене подання на приватизацію вказаної квартири від 27.06.2007 року № 1419. І на підставі цього подання заступником міського голови ОСОБА_7 було підписане свідоцтво САВ № 398423 про право власності на житло від 06.07.2007 року, згідно якого квартира  АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, по 1/3 частині кожному.  22.08.2007 року право приватної спільної часткової власності на вказану квартиру було зареєстровано КП «Сумське МБТІ».(а.с.7, 42).

          Відповідно до ч 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 р. з відповідними змінами і доповненнями, передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою  всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі  (будинку,  кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за  якими  зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням  уповноваженого  власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку). Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»  до  членів  сім'ї  наймача  включаються  лише  громадяни, які постійно  проживають  в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими  зберігається  право  на  житло.

    ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 ні в яких родинних відносинах з ОСОБА_1  не перебувають,  не вселялись і ніколи не проживали разом з нею  в зазначеній квартирі, були зареєстровані в квартирі в якості членів сім”ї відповідачки  без згоди на те позивачки по справі.

 Отже, не будучи членами  сім’ї позивачки , які б постійно проживали в квартирі разом з нею ,або особами, за якими зберігається право на житло, ОСОБА_2 і її неповнолітній син ОСОБА_3 не набули права на отримання у власність (приватизацію) частини спірної квартири.

За таких підстав суд вважає за необхідне визнати подання управління обліку , розподілу та приватизації житла  Сумської міської  ради від 27.06.2007 року № 1419 про передачу квартири АДРЕСА_2 в спільну часткову  власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/3 частині кожному  незаконним та скасувати його .Визнати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3  видане ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3  по 1/3 частці кожному  недійсним .

           На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст.  10-11, 60, 88,  213-215 ЦПК України, суд,–                

                                                В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги  ОСОБА_1  задовільнити.

Визнати подання управління обліку , розподілу та приватизації житла  Сумської міської  ради від 27.06.2007 року № 1419 про передачу квартири АДРЕСА_2 в спільну часткову  власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/3 частині кожному  незаконним та скасувати його

Визнати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3  видане ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3   по 1/3 частці кожному  недійсним .

Для осіб, які брали участь у розгляді справи, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст.294 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особами, які брали участь у розгляді справи рішення суду може бути оскаржено до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м.Суми. Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                                                            СОБИНА О.І.