Справа № 2-232/10

                            Р І Ш Е Н Н Я

                    І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

м. Ковель                                                 16 лютого 2010 року                                                                           Ковельський міськрайонний суд     Волинської області

в складі : головуючого-судді                                                   Бондара В.М.

з участю: секретаря                                                                   Рижко О.М.

                 позивача                                                                   ОСОБА_1

         представника позивача                     ОСОБА_2

         відповідача                         ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3  про усунення перешкод в користуванні (володінні) житлом (квартирою) та відшкодування моральної шкоди, -

                                     В С Т А Н О В И В :

      ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні (володінні) житлом (квартирою) та відшкодування моральної шкоди. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що бувша дружина ОСОБА_3 неодноразово зверталася до суду з позовами про визнання його таким, що втратив право на житло – квартиру АДРЕСА_1, але судові рішення її вимог не задовольняли. Такі її твердження є безпідставними. Вона штучно створює умови, щоб він як найменше часу перебував в оспорюваному житлі, створює перешкоди в користування місцями загального користування, провокує його на неправомірні дії. ОСОБА_3 рік тому без його згоди і у його відсутності замінила вхідні двері, ключ йому не дала, хоча він багато разів просив її про це, а тому він міг проникнути в квартиру тільки через вікно своєї кімнати, оскільки квартира знаходиться на першому поверсі. Діями ОСОБА_3 протягом тривалого часу йому нанесена моральна шкода, яка виражається в його душевних стражданнях, які він зазнає у зв’язку з протиправною поведінкою щодо його конституційних прав на житло, а тому моральну шкоду він оцінює у 8 000 гривень. Просить зобов’язати ОСОБА_3 припинити чинити йому перешкоди у користуванні житловою площею, що в м.Ковелі по вул. Незалежності, 48/17 і надати йому ключ від вхідних дверей вищевказаної квартири. Стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 8 000 гривень та понесені судові витрати.

    У судовому розгляді позивач ОСОБА_1 та його представник позов підтримали повністю, просять його задовольнити з вищевикладених підстав. Позивач пояснив, що його батьки в 1966 році отримали квартиру АДРЕСА_1. Батьки вже повмирали, а його дві сестри і брат проживають окремо, а він з бувшою дружиною проживав у батьківській квартирі, яка на сьогодні не є приватизованою. В листопаді 2008 року відповідачка ОСОБА_3 поміняла вхідні двері в їх квартиру і при цьому до цього часу не дає йому ключа від квартири, тому він не міг нормально попасти в квартиру через двері, а вимушений був заходити в свою кімнату через вікно. Він неодноразово звертався до відповідачки про надання йому ключа, але остання на це не реагує. Йому на протязі останнього року доводиться проживати на новобудові в будівельному вагончику, де відсутні будь-які нормальні умови для нормального існування. Спати йому доводиться на дерев’яних лавках, готувати їжу він не має можливості, помитися і випрати одяг не має де, чим йому заподіяно великі моральні страждання, які він оцінює в вісім тисяч гривень. Відповідачка має ціль забрати цю квартиру в свою власність, а його залишити без житла. Не звертався в суд відразу, оскільки мав надію, що відповідачка змінить своє ставлення до його і не буде чинити перешкод в користуванні квартирою, але коли вона почала черговий судовий процес про його виселення, то він зрозумів, що вона не дасть йому можливості попасти в квартиру. Судові витрати просить стягнути з відповідачки в його користь.

    Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та просить в його задоволенні відмовити. Пояснила суду, що в 1998 році вона розірвала шлюб з ОСОБА_1, але продовжили проживати в тій же квартирі АДРЕСА_2. Позивач аліментів на дитину не платив, матеріальної допомоги їй і дитині не надавав, комунальні послуги не оплачував, а жив тільки в своє задоволення. Вона дійсно замінила вхідні двері в їх квартирі, але ключа від замків цих дверей вона позивачу не дала, оскільки не змогла його найти. На даний час вона не хоче давати ключа позивачу ОСОБА_1, в той же час вважає, що своїми діями не чинить йому перешкод в користуванні квартирою, хоча не може пояснити, як ОСОБА_1 може реалізувати своє право користування цією квартирою.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, відповідача, свідків, з'ясувавши обставини справи, приходить до висновку,  що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що він знає позивача і відповідачку по цій справі, бував в їх дома, оскільки товаришував з ОСОБА_1 З кінця 2008 року він в квартиру не ходив, оскільки відповідачка ОСОБА_3 замінила в квартирі вхідні двері та ключа від замка ОСОБА_1 не дала, тому останній вимушений був проникати в свою кімнату через вікно і він йому в цьому інколи допомагав.

Аналогічні покази надали суду свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Суд оцінює, що покази свідків є такими, що відповідають фактичним подіям, що сталися та фактично нічим не спростовано самою відповідачкою.

Частиною 3 ст. 47 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.     В ідповідно до ст. 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що позивач і відповідач в квартирі АДРЕСА_3 проживають на законних підставах, квартира не є їх власністю, а перебуває в користуванні. В листопаді 2008 року відповідачка ОСОБА_3 провела заміну вхідних дверей в квартиру, однак ключа від замка цих дверей позивачу ОСОБА_1 не надала, чим, на думку суду, фактично створила реальні перешкоди останньому в користуванні даним житловим приміщенням.

Суд вважає, що є надуманими і такими, що не відповідають дійсності твердження відповідачки ОСОБА_3 про неможливість передачі ключа позивачу ОСОБА_1, через відсутність відомостей про його місце перебування, оскільки такі твердження спростовані в процесі розгляду справи, як позивачем і свідками, так і самою відповідачкою, яка заявила, що на протязі цього часу неодноразово бачилась з ОСОБА_1 на судових засіданнях по інших справах.

Суд оцінює, що такі дії ОСОБА_3 суперечать положенням чинного законодавства та порушують конституційні права ОСОБА_1 на житло.

Суд вважає, що за період з листопада 2008 року і до цього часу ОСОБА_1 не мав належних житлових умов, не міг користуватися комунальними послугами, нормально відпочивати, харчуватися, дотримуватися норм гігієни, тим самим  йому заподіяно моральні страждання. Суд не погоджується з висунутою позивачем сумою морального відшкодування в розмірі восьми тисяч гривень, оскільки така сума позивачем не доведена. На думку суду, з відповідача слід стягнути в користь позивача 500 гривень на відшкодування моральної шкоди.

    Посилання відповідачки на те, що позивач не займався утриманням квартири, не проводив оплати за комунальні послуги, судом оцінюються, як такі, що не є підставою для позбавлення ОСОБА_1 права користування житлом, у спосіб, який був вчинений відповідачкою.  

    Таким чином, суд, аналізуючи наявні докази, приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_3 свідомо, незаконно створила перешкоди в користуванні житлом позивачу ОСОБА_1, а тому такі дії повинні бути припинені та поновлені порушені конституційні права позивача ОСОБА_1 в судовому порядку.

Судові витрати слід стягнути з відповідача в користь позивача, оскільки останнім сплачено 17 гривень держмита та 37 гривень витрат на ІТЗ, що стверджується квитанціями від 08.12.2009 року.

      На підставі ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України,  керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України,     С У Д, -

В И Р І Ш И В :

    Позов задовольнити частково.

    Зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов’язати її надати йому ключ до вхідних дверей вказаної квартири.

    Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 500 (п’ятсот) гривень за заподіяну моральну шкоду та  понесені судові витрати в сумі 54 (п’ятдесят чотири) гривні.

    В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження - протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження, із одночасною подачею копії апеляційної скарги суду апеляційної інстанції.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.    

    ГОЛОВУЮЧИЙ:                                                  В.М.БОНДАР