У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 10 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

              Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2005 року засуджено

                          ОСОБА_1,

                         ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

                            неодноразово судимого, востаннє 22 серпня 2000 року

                            за ст. ст. 17, 81, ч.3; 89 ч.1; 140 ч.2; 229-8; 229-6 ч.2; 

                            81 ч.2, 3; 42; 43 КК України на п'ять років позбавлення

                            волі, звільненого умовно-достроково  29 липня 2003 року

                            на 1 рік 4 місяці 29 днів,

- за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі.

             На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_1 покарання - три роки шість місяців позбавлення волі.

             На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 22 серпня 2000 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання - чотири роки позбавлення волі.

            Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь цивільних позивачів: Синельниківського пасажирського вагонного депо - 218, 33 гривень, Синельниківського управління по експлуатації газового господарства - 73,20 гривень, Синельниківського міського відділу культури - 515,15 гривень, Синельниківського професійного ліцею - 1000 гривень, ВАТ “Синельниківський ресорний завод” - 310 гривень, Управління праці та соціального захисту населення м. Синельникове - 454,54 гривень, Синельниківської ГРЕС -575 гривень на  відшкодування матеріальної шкоди.

            Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, за епізодом крадіжки чужого майна 3 січня 2004 року справу закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України та скасовано рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Синельниківського управління по експлуатації газового господарства 73,20 гривень.

           У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни. 

             ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні таких злочинів. 

           30 грудня 2003 року вранці ОСОБА_1 з метою крадіжки чужого майна, шляхом вільного доступу проник у приміщення бригадного будинку Синельниківського вагонного депо, звідки таємно викрав електролічильник вартістю 218,33 гривень.

            8 січня 2004 року вранці ОСОБА_1 з метою крадіжки чужого майна, пошкодивши навісний замок, проник до приміщення естради парку відпочинку Синельниківського міського відділу культури, звідки таємно викрав майно цієї установи на загальну суму 515, 15 гривень.

            9 січня 2004 року вночі ОСОБА_1, перебуваючи на території Синельниківського професійного ліцею, з метою викрадення чужого майна, проник у приміщення трансформаторної підстанції, звідки таємно викрав  3 електролічильники загальною вартістю 620 гривень, що належали ВАТ “Синельниківський ресорний завод”, та 2 електролічильники загальною вартістю 1000 гривень, що належали Синельниківському професійному ліцею.

           12 січня 2004 року вдень ОСОБА_1, перебуваючи в фойє приміщення Синельниківського управління праці та соціального захисту населення, таємно викрав електролічильник, що належав цій установі,  вартістю 454,54 гривень.  

           Цього ж дня приблизно о 20-й годині ОСОБА_1 з метою вчинення крадіжки чужого майна  проник у приміщення підстанції Синельниківської ГРЕС, звідки таємно викрав два електролічильники загальною вартістю 575 гривень.

            У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд, зазначає про свою непричетність до вчинення злочинів, посилається на допущену неповноту та однобічність досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,  неправильне розв'язання цивільного позову. Крім того, вказує на застосування до нього недозволених методів досудового слідства.

         Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши  матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

         Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим. Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях засудженого ОСОБА_1 на досудовому слідстві щодо обставин вчинення ним крадіжок, представників цивільних позивачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., протоколах огляду місця події, обшуку особистих речей засудженого, відтворення обстановки та обставин події за участю засудженого, а тому доводи касаційної скарги про непричетність ОСОБА_1 до вчинення крадіжок колегія суддів вважає безпідставними. 

           Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 185 КК України та ч. 3 ст. 185 КК України. 

           У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи, тому колегія суддів вважає, що доводи скарги засудженого ОСОБА_1 про однобічність та неповноту досудового та судового слідства є безпідставними.

         При перевірці справи в касаційному порядку не встановлено також даних, які б свідчили про застосування до засудженого недозволених методів слідства, а тому доводи скарги в цій частині колегія суддів також вважає необґрунтованими.

          Цивільні позови у справі вирішено відповідно до положень цивільного законодавства та кримінально-процесуального закону. 

         Покарання ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

         Таким чином, колегія суддів не вбачає передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування чи зміни судових рішень щодо ОСОБА_1

                На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

у х в а л и л а :

              у задоволенні касаційної скарги засудженогоОСОБА_1 відмовити.

                                                             судді:

        Шелест М.А.                       Кривенда О.В.                          Самелюк П.О.