______________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ_____________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

м. Чернівці 13 лютого 2007 р. колегія судців судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого                                            Гончарука Г.М.

суддів                                                          Петлюка В.І., Тарбинського В.Г.

за участю прокурора                                Слюсарюк Р.Л.

та адвоката                                                ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 грудня 2006 р.

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в силу ст.89 КК України, не судимий, -

засуджений за ст. 115 ч. 1 КК України на сім років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 зараховано з 02 березня 2006 року.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за те, що він, 2 березня 2006 p., біля 7 години, в квартирі АДРЕСА_2, на ґрунті неприязних стосунків, вчинив умисне вбивство своєї тітки ОСОБА_3, при цьому наніс їй багато чисельні удари по голові та тулубу, а потім задушив її руками.

Справа № 11-55/2007 р.                                              Головуючий у І інстанції

Категорія: ст. 115 ч. 1 КК                                                           Кирилюк Л.К.

України                                                                        Доповідач: Тарбинський В.Г.

В апеляції адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого просить вирок суду відносно ОСОБА_2 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд мотивуючи це тим, що судом не було проведено попередній розгляд справи, і в зв'язку з цим він був позбавлений права заявити ряд клопотань по справі - про відвід головуючій, про усунення порушень прав потерпілої ОСОБА_4, про виклик додаткових свідків.

Захисник вважає, що судом не досліджено обставини, при яких були заподіянні тілесні ушкодження ОСОБА_3. Крім того, на його думку, судом не враховано, що ОСОБА_2 є психічно хвора людина. У вироку суд допустив протиріччя вказавши, що злочин вчинено не в стані сильного душевного хвилювання, а при призначенні покарання врахував цю обставину, яка пом'якшує покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката, підтримавшого апеляцію, думку прокурора, яка просила вирок залишити без змін, а апеляцію адвоката без задоволення, розглянувши справу, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи із слідуючого.

Районний суд вірно встановив фактичні обставини справи і прийшов до правильного висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3 при обставинах, вказаних у вироку суду і, в обґрунтування цього, навів у вироку докази, які були належним чином перевірені в суді.

Винуватість засудженого у вчиненні вбивства ОСОБА_3 підтверджується показаннями самого засудженого, де він послідовно і об'єктивно розповів як і при яких обставинах були заподіянні тілесні ушкодження потерпілій, а потім вона була задушена.

Об'єктивно показання ОСОБА_2 підтверджується висновком судово-медичної експертизи (а. с. 88 -91) і свідчить про те, що саме ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження, які в неї були виявлені при обстеженні і смерть потерпілої настала від стискання органів шиї руками, зі значною силою, неодноразово і ці тяжкі тілесні ушкодження за ознакою як "небезпечні для життя", знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з фактом настанням смерті.

Те, що потерпіла, під час заподіяння їй тілесних ушкоджень засудженим, чинила йому опір і заподіяла йому тілесні ушкодження знайшло своє підтвердження у висновку судово-медичної експертизи (а.с .139), згідно якої на тілі ОСОБА_2 були виявлені легкі тілесні ушкодження - садна, рани пальців рук, не виключно внаслідок стискання пальця зубами людини.

Ці обставини не заперечував засуджений.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтвердили , що 2 березня 2006 р. після 7 години вони, в зв'язку з повідомленням про насильницьку смерть жінки ОСОБА_3, були в квартирі по АДРЕСА_2 і там був засуджений, який усно, а потім письмово підтвердив, що він спочатку бив, а потім задушив тітку.

Те, що ОСОБА_2 вчинив вбивство ОСОБА_3 підтверджено протоколом огляду події (а. с. 4-18) та іншими зібраними по справі доказами , які судом були досліджені і їм дана вірна юридична оцінка.

Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст. 115 ч. 1 КК України.

Посилання в апеляції на те, що судом не досліджено обставини, при яких були заподіянні ушкодження потерпілій є невірними і спростовуються тим, що ці обставини судом перевірені у повному обсязі шляхом допиту засудженого, свідків та перевіркою в судовому засіданні всіх зібраних по справі доказів в їх сукупності.

Твердження в апеляції про те, що ОСОБА_2 є психічно хворою людиною і ці обставини не були предметом перевірки і не враховані судом є неправильним.

Органом досудового слідства і це було предметом дослідження в суді щодо ОСОБА_2  була проведена комплексна психолого-психіатрична стаціонарна експертиза (а.с. 190-192).

При проведенні обстеження встановлено, що ОСОБА_2 як на час вчинення злочину, так і після усвідомлював значення своїх дій, керував ними і є осудним, та за станом психіки може постати перед слідством та судом. Цей висновок був досліджений в суді.

Про те, що ОСОБА_2 є осудним свідчать його правдиві і послідовні покази в суді щодо обставин злочину.

Доводи наведені в апеляції про те, що судом не було проведено попередній розгляд справи і це позбавило його право заявляти клопотання та заявити відвід головуючого є надуманими. Кримінальна справа щодо ОСОБА_2 була розглянута судом на стадії попереднього розгляду і при цьому порушень вимог КПК України не встановлено.

В порядку ст. 296 КПК України від захисника не було заявлено ніяких клопотань і на цій стадії процесу він не був судом позбавлений прав як захисник. Про що свідчить протокол судового засідання.

Виходячи з того, що при розгляді справи судом не було допущено порушення норм КПК України, то в цій частині доводи апелянта теж необгрунтовані і задоволенню не підлягають.

Міра покарання ОСОБА_2 призначена відповідно до вимог ст. 65 КК України і підстав для її пом'якшення не вбачається.

Що стосується допущених протиріч у мотивувальній частині вироку, то доводи апеляції відносно того, що суд, не визнавши, при кваліфікації дії засудженого, вчинення ним дій в стані сильного душевного хвилювання , в той же час вказавши у вироку як обставину, що пом'якшує покарання засудженого, що він вчинив злочин в стані сильного душевного хвилювання, то ці обставини дійсно мають місце.

Виходячи з висновку комплексної психолого-психіатричної стаціонарної експертизи (а.с. 192), доказів по справі та інших обставин перевірених судом, суд вірно прийшов до висновку, що ОСОБА_2 вчинив умисне вбивство потерпілої і при цьому не знаходився в стані сильного душевного хвилювання. А тому, посилання у мотивувальній частині вироку на обставину, яка пом'якшує покарання ОСОБА_2 - вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, є не вірною, не встановлена  по справі і підлягає виключенню з вироку.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 грудня 2006 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Виключити з мотивувальної частини вироку відносно ОСОБА_2 обставину, яка пом'якшує його покарання "вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання".

Головуючий                                                       Гончарук Г.М.

Судді:                                                                  Петлюк В.І.,

Тарбинський В.Г.