УКРАЇНА

Справа № 2-165/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 лютого 2010 року    Царичанський районний суд Дніпропетровської області  у складі:

     головуючого    -  судді Ритова В.І.

     при секретарі   -  Бережній О.В.

розглянувши у  попередньому  судовому  засіданні  в   залі суду  в смт. Царичанка  Дніпропетровської області цивільну справу  за позовом

ОСОБА_1 до Китайгородської сільської ради про визнання заповіту дійсним та визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами,

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1 звернулася з позовом до Китайгородської сільської ради про визнання заповіту дійсним та визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами.

В обґрунтування вимог вказала, що 14 квітня 2009 року померла її мама ОСОБА_2, яка проживала сама за адресою вул. Лагерна, 17, в с. Китайгород Царичанського району. Після її смерті залишилась спадщина, що складається з житлового будинку з господарськими спорудами за вищевказаною адресою. Батько позивачки помер 29 червня 1991 року. Інших дітей крім неї у батьків не було, батьки матері також померли, тому вона є єдиним спадкоємцем після померлої матері.

15 січня 1994 року її мама, ОСОБА_2 склала заповіт на її користь, який посвідчила в Китайгородській сільській раді, реєстраційний № 3.

20 січня 2010 року нотаріус Царичанської державної нотаріальної контори виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій в зв’язку із не встановленням, що саме позивачці заповідалося спадкове майно та тим, що заповіт посвідчений секретарем сільської ради, а не посадовою особою виконавчого комітету сільської ради.

Посилаючись на те, що воля покійної про заповідання всього свого майна їй, позивачці, викладена у заповіті, а зазначення імені (Рімі – Римми)  в заповіті допущено в результаті помилки, просить визнати заповіт ОСОБА_2 від 15 січня 1994 року дійсним та визнати за нею право власності на спадкове майно.

Отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом немає можливості, а тому вона вимушена звернутися до суду.

У попередньому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав  повністю.

Відповідач у попереднє судове засідання не з’явилася, від неї надійшла заява з проханням справу розглянути без її участі, позовні вимоги визнає.

Суд, заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено, що дійсно 14 квітня 2009 року померла ОСОБА_2, яка проживала ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8). ОСОБА_1 була донькою померлої 14.04.2009 року ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження (а. с. 13) та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а. с. 14).

29 червня 1991 року помер батько позивачки ОСОБА_3 (а. с. 15). Інших спадкоємців крім позивачки немає. Осіб, які б мали обов’язкову частку у спадщині також немає.

15 січня 1994 року ОСОБА_2 залишила заповіт, в якому все своє майно, що їй належатиме на день смерті і на яке вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_4. Даний заповіт не змінювався та не скасовувався (а. с. 9).

20 січня 2010 року завідувач Царичанської державної нотаріальної контори винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії в якій відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої 14 квітня 2009 року ОСОБА_2, у зв’язку із не встановленням того, що саме позивачці заповідалося спадкове майно, та тим, що заповіт посвідчений секретарем сільської ради, а не посадовою особою виконавчого комітету сільської ради.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Зазначення імені «Рімі», а не  ОСОБА_1, як в  дійсності,  в заповіті допущено в результаті помилки, тому той факт, що померла ОСОБА_2 заповіла все належне майно своїй доньці ОСОБА_1 не викликає сумніву.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1233 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 61, 130, 174 ч.4, 208, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Китайгородської сільської ради про визнання заповіту дійсним та визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами задовольнити повністю.

Визнати дійсним заповіт ОСОБА_2 від 15 січня 1994 року, реєстраційний № 3.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на будинок з господарськими спорудами № 17 по вул. Лагерна в с. Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області з подачею апеляції через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення з подальшою подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий:                                                                           В.І. Ритов