АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/793/195/19 Справа № 711/2429/19 Категорія: ст. 309 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5

з участю прокурораОСОБА_6

захисника                                         ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали клопотання про затримання з метою приводу за апеляційною скаргою  прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.03.2019, якою відмовлено у задоволенні клопотання про затримання з метою приводу ОСОБА_9, 

в с т а н о в и л а :

20 березня 2019 року заступник Генерального прокурора державний радник юстиції 3 класу ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси  за клопотанням надати дозвіл на затримання підозрюваного     ОСОБА_9, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання вмотивовано тим, що слідчим відділом прокуратури Черкаської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000001998 від 25.09.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 197-1, ч. 2 ст. 197-1, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 197-1, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 197-1, ч. 5, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 будучи призначеним відповідно до наказів Генерального прокурора України від 05.09.2006 № 2180-ц на посаду заступника Генерального прокурора України, а в подальшому від 04.11.2010 № 3420-ц на посаду першого заступника Генерального прокурора України, будучи наділений відповідними службовими повноваженнями та обов'язками, як посадова особа правоохоронного органу, з метою здійснення незаконного будівництва індивідуального житлового будинку № 46 та господарських споруд, які належать до нього і розташовані на самовільно зайнятій земельній ділянці рекреаційного призначення на території KB «Пуща-Водиця» за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 150 та подальшої легалізації такого нерухомого майна, за попередньою змовою групою осіб з директором KB «Пуща-Водиця» ОСОБА_11, вчинив в період 2008-2010 ряд умисних злочинів, які полягали у зловживанні службовим становищем з метою здійснення: самовільного будівництва будівель та споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам; організації зловживання службовим становищем з метою здійснення самовільного будівництва будівель та споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, за попередньою змовою групою осіб, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам; організації видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів; використанні завідомо підроблених документів; самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; самовільному зайнятті земельної ділянки групою осіб; самовільному будівництві будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, яким завдано значної шкоди її законному володільцю, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; організації дій, спрямованих на маскування незаконного походження нерухомого майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів в особливо великому розмірі, а так само набуття, володіння та використання такого майна, за попередньою змовою групою осіб у вчиненні правочину з нерухомим майном,  одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів у великому розмірі.

Такими злочинними діями заступника, а в подальшому першого заступника Генерального прокурора України ОСОБА_10, як службової особи правоохоронного органу, які виразились у грубому порушенні ним вимог природоохоронного, будівельного та земельного законодавства при використанні земельної ділянки площею 1.0457 га, яка розташована на території KB «Пуща-Водиця» за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 150, та будівництва на ній індивідуального житлового будинку № 46 та інших господарських будівель і споруд, які відносяться до нього, державі завдано шкоду в розмірі 1 238 448 (один мільйон двісті тридцять вісім тисяч чотириста сорок вісім) гривень 01 копійка, яка в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками.

Після цього, ОСОБА_10 усвідомлюючи, що вказане нерухоме майно, одержане ним внаслідок вчинення суспільно небезпечних протиправних діянь серед яких - зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_11, легалізував таке нерухоме майно, шляхом набуття його у власність.

Унаслідок вчинення таких умисних, протиправних дій, ОСОБА_10 набув  01.12.2010 у власність нерухоме майно незаконного походження, ринкова вартість якого на той час становила 8 393 000 грн., що згідно з п. 3 примітки до ст. 209 КК України, перевищує 18 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян і є особливо великим розміром.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_10, умисно, з корисливих мотивів, з метою вчинення правочину з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, діючи повторно, в присутності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, уклав 12.12.2013 з своєю дружиною ОСОБА_13 договір дарування, згідно з яким подарував їй 1/2 частину житлового будинку № 46, що розташований в м. Києві по вул. Вишгородська, 150, ринковою вартістю 4 748 000 грн., що згідно з п. 2 примітки до ст. 209 КК України, перевищує 6 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян та є великим розміром.

У зв'язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_10, що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 12.10.2017 у день його складення, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 та глави 11 КПК України направлено у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Як   вбачається   з   інформації  Служби   безпеки   України   від   13.10.2017 №14/2/2-7985, ОСОБА_10 станом на квітень 2017 року перебував у м. Ялта АВтономної Республіки Крим та в період з квітня поточного року по теперішній час, з тимчасово окупованої території АРК на територію України не в'їжджав.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 тривалий час не проживає.

Розуміючи невідворотність покарання, ОСОБА_10 достовірно знаючи, що 12.10.2017 йому повідомлено про підозру у скоєнні особливо тяжких злочинів, діючи умисно, з метою уникнення кримінальної відповідальності, не з'явився до органу досудового розслідування 13.10.2017 та 17.10.2017, хоча належним чином був повідомлений про такий виклик.

Згідно з відомостями, розміщеними на сторінці офіційного Інтернет сайту МВС України, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває у розшуку Національної поліції України з 20.06.2014 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Проведеними слідчими (розшуковими) діями встановити фактичне місце перебування ОСОБА_10 не представилось можливим.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.03.2019 відмовлено у задоволенні клопотання про затримання з метою приводу ОСОБА_9.

Рішення про відмову в задоволенні клопотання прокурора слідчий суддя мотивувала тим, що прокурор, звертаючись до суду із клопотанням про затримання з метою приводу ОСОБА_9, не подав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9, не довів наявність достатніх підстав вважати, що зазначені у клопотанні про затримання з метою приводу ОСОБА_9 обставини вказують на наявність підстав для затримання підозрюваного.

Так, зокрема в своїй ухвалі слідчий суддя зазначила, що на час надходження клопотання про затримання з метою приводу та на час його розгляду були відсутні матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 у межах кримінального провадження №42015000000001998, а також слідчому судді не було надано будь-яких копій ухвал слідчих суддів Придніпровського районного суду м.Черкаси, які б стосувалися розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9

Звернула увагу на винесену ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 05.03.2019, якою скасовано постанову заступника Генерального прокурора Столярчука Ю.В. від 17.01.2019, про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000001998 від 25.09.2015  та зазначено, що «розшук ОСОБА_9 13.10.2017 р. оголошено з порушенням кримінального процесуального закону, тому, що він на вказану дату не був підозрюваним». Отже, на момент розгляду клопотання про затримання з метою приводу ОСОБА_9 відсутні обставини, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_9 переховується від органів досудового розслідування чи суду. 

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні – заступник Генерального прокурора Столярчук Ю.В. подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової, якою клопотання про затримання з метою приводу задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, за вчинення яких законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

У ході досудового розслідування на адресу ОСОБА_9 неодноразово направлялися повістки про необхідність з’явитися для проведення з ним слідчих дій, проте, до цього часу ОСОБА_9 жодного разу до органів досудового розслідування не з’явився.

Крім того, підозрюваний з 13.10.2017 оголошений у розшук в даному кримінальному провадженні.

За таких обставин більш м’які запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, ніж тримання під вартою не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та не дадуть можливості контролювати місце його перебування.

Разом з тим, апелянт наголошує на наявності ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ст.177 КПК України.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.09.2018 надано дозвіл на затримання та доставку під вартою до суду підозрюваного ОСОБА_9 для розгляду клопотання про обрання йому міри запобіжного заходу. Строк даної ухвали завершується 26.03.2019.

На даний час Служба безпеки України та Національна поліція України продовжують здійснювати розшук ОСОБА_9, однак, на цей час проведеними слідчими та розшуковими заходами встановлено, що за місцем реєстрації та за місцями можливого проживання ОСОБА_9 не перебуває, відсутні будь-які дані про його місце перебування в Україні.

Відповідно до ч.4 ст.190 КПК України, слідчий суддя, суд за клопотанням прокурора має право вирішити питання про повторне затримання з метою приводу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У доповненнях до апеляційної скарги апелянт звертає увагу на те, що прокурором при поданні клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_9 з метою приводу  для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повністю дотримано вимоги ст.188 КПК України, оскільки клопотання про затримання було подане після подання 18.10.2017 клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя при розгляді клопотання не врахувала низки рішень з аналогічного приводу, які вступили в законну силу: ухвали слідчого судді Позарецької С.М. від 19.10.2017, ухвали слідчого судді Дунаєва С.О. від 03.04.2018, ухвали слідчого судді Кучеренка В.Г. від 26.09.2018, якими задоволено клопотання та надано дозвіл на затримання та доставку в суд підозрюваного ОСОБА_9 Звертає увагу, що судом при вирішенні клопотання перевірялись питання дотримання органом досудового розслідування вимог КПК України щодо виклику підозрюваного та повідомлення йому про підозру.

Наголошує на тому, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження висновки суду, що відсутні обставини, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_9 переховується від органів досудового розслідування та суду.

В судовому засіданні до початку апеляційного розгляду, захисник ОСОБА_7, який представляє інтереси ОСОБА_9 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в якому зазначає, що слідчий суддя дійшла обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_8, оскільки на даний час наявні обставини, що виключають будь-яку можливість надання дозволу на затримання ОСОБА_9 з метою його приводу. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.

  Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора Костенко К.В., яка виступила в підтримку поданої апеляційної скарги з доповненням, позицію захисника ОСОБА_7, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали клопотання, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши рішення слідчого судді, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Ухвала слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.03.2019 повністю відповідає вказаним вимогам.

Так, відмовляючи у задоволенні клопотання про затримання з метою приводу ОСОБА_9, слідчий суддя виходив з того, що прокурор, звертаючись із клопотанням, не довів достатніх підстав для затримання підозрюваного.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Стаття 188 КПК України  передбачає, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно ч. 2 ст. 188 КПК України клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу може бути подане: одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою; після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику; після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.

       Згідно ч. 4 ст. 189 КПК України  слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду; одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.

       Частиною 3 статті 188 КПК України передбачений обов'язок прокурора додати до клопотання документи, які підтверджують зазначені у пунктах 1, 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу обставини.

       Прокурор в доповненнях до апеляційної скарги зазначає про звернення  18.10.2017 до Придніпровського районного суду м.Черкаси з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9, про наявність доказів, що ОСОБА_9 переховується від органів досудового розслідування та суду, а також про існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

       Однак, доказів фактичного звернення до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 прокурором до клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу суду першої інстанції не було додано, крім того з оскаржуваної ухвали слідчого судді вбачається, що прокурор в судовому засіданні пояснила, що на розгляді слідчих суддів Придніпровського районного суду м.Черкаси на час надходження клопотання про затримання з метою приводу та на час його розгляду відсутні матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 у межах кримінального провадження за №42015000000001998 від 25.09.2015. Будь-яких копій ухвал слідчих суддів Придніпровського районного суду м.Черкаси, які б стосувались розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9, слідчому судді надано не було.

       В силу засад змагальності та диспозитивності слідчий суддя обмежений у можливостях самостійно витребувати докази та перевіряти викладені прокурором обставини, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав та мають самостійно доводити обставини, на які посилаються.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи прокурора про те, що слідчий суддя при відмові в задоволенні клопотання про затримання з метою приводу ОСОБА_9 не прийняла до уваги ухвали слідчих суддів Придніпровського районного суду м.Черкаси, а саме ухвали слідчої судді Позарецької С.М. від 19.10.2017, однією з яких надано дозвіл на затримання ОСОБА_9 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а іншою  залишено без розгляду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_9, а також ухвалу слідчого судді Дунаєва С.О. від 03.04.2018, якою клопотання прокурора задоволено та надано дозвіл на затримання ОСОБА_9 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є безпідставними, оскільки вони не були приєднані до клопотання прокурора про затримання з метою приводу ОСОБА_9 та не надавалися суду першої інстанції в ході судового розгляду.  Отже, вказані процесуальні рішення не були предметом розгляду слідчого судді в суді першої інстанції.

  Постанову про оголошення розшуку ОСОБА_9 від 13.10.2017, колегія суддів не може вважати, як доказ переховування останнього від органів досудового розслідування, так як саме лише існування постанови про оголошення у розшук не може слугувати доказом переховування ОСОБА_9 від органів досудового розслідування та суду, оскільки згідно ст. 281 КПК України для оголошення особи у розшук має існувати сукупність певних обставин, зокрема набуття статусу підозрюваного та неодноразові неявки без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, про які особа була належним чином повідомлена.

Крім того, з матеріалів клопотання прокурора про затримання з метою приводу ОСОБА_9 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вбачається, що 25.10.2018  ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси Угорчука В.В. скасована постанова  заступника Генерального прокурора Столярчука Ю.В. від 26.09.2018 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000001998 (т.1 а.с.151-152). При цьому слідчий суддя зазначив, що розшук ОСОБА_9 13.10.2017 оголошено незаконно, з порушенням кримінального процесуального закону, оскільки він не мав статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Однак, незважаючи на скасування постанови від 26.09.2018  про зупинення досудового розслідування та встановлення факту незаконності оголошення ОСОБА_9 в розшук 17.01.2019 заступник Генерального прокурора Столярчук Ю.В. повторно виніс постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000001998 за тими ж підставами, за якими була винесена постанова від 26.09.2018, що визнана незаконною та скасована ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси Угорчука В.В. від 25.10.2018.

05.03.2019 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси Угорчука В.В. скасовано постанову про зупинення досудового розслідування від 17.01.2019, винесену ОСОБА_8 повторно. У зазначеній ухвалі слідчий суддя знову вказав, що кримінальне провадження повторно зупинене за наявності встановлених слідчим суддею обставин того, що ОСОБА_9 13.10.2017 оголошено в розшук з порушенням кримінального процесуального закону, оскільки на вказану дату він не був підозрюваним (т.1 а.с.148-150).

Ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 25.10.2018 та  05.03.2019 є чинними.

З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що за наявності констатованих слідчим суддею Придніпровського районного суду м.Черкаси Угорчуком В.В. в двох судових рішеннях обставин щодо нездійснення належного повідомлення про підозру у кримінальному провадженні, відсутності у ОСОБА_9 процесуального статусу підозрюваного та в результаті - незаконного оголошення 13.10.2017 ОСОБА_9 в розшук, відсутні передбачені КПК України підстави надання дозволу на затримання ОСОБА_9 при черговому зверненні прокурора з клопотанням про надання дозволу на затримання ОСОБА_9

Постановою заступника генерального прокурора Столярчука Ю.В. від 18.03.2019 відновлено досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42015000000001998  від 25.09.2015.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання прокурора  про затримання з метою приводу ОСОБА_9, оскільки після відновлення досудового розслідування обставин, які вказують на те, що ОСОБА_9 переховується від органів досудового розслідування чи суду, стороною обвинувачення не наведено.

Крім того, під час апеляційного розгляду, колегією суддів приєднано до матеріалів справи листування ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_7 з Генеральною прокуратурою України, згідно з яким ОСОБА_9 24.01.2018, 27.03.2018, звертався до Генеральної прокуратури з заявами, в яких висловлював свою згоду на явку до Генеральної прокуратури, та звертав увагу на реальну загрозу його життю та здоров’ю, просив забезпечити його заходами безпеки у відповідності до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

Проте, дані заяви ОСОБА_9 залишилися без задоволення.

Так, ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 25.10.2018 ОСОБА_14 скасовано постанову прокурора від 26.01.2018 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_9 про застосування заходів безпеки, а ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.01.2019 ОСОБА_15 скасовано постанову прокурора від 13.12.2018 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_9 про застосування заходів безпеки.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_14 України, є частиною національного законодавства України. Згідно з ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

       Відповідно ж до п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та сталої практики Європейського суду з прав людини (див., зокрема, рішення від 25.03.1999 року у справі «Ніколова проти Болгарії», рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України»), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Відповідно до п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, винесена з дотриманням процесуальних норм, а вимоги апеляційної скарги прокурора є безпідставними та не спростовують правильності висновків суду.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора - прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 – залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.03.2019, якою відмовлено у задоволенні клопотання про затримання з метою приводу ОСОБА_9 для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №4201500000001998 від 25.09.2015 – без змін. 

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :