У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

             головуючого                          Селівона О.Ф., 

             суддів                          Мороза М.А.,  Лавренюка М.Ю. 

розглянувши в судовому засіданні 20 липня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 12 липня               2005 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 таОСОБА_3

у с т а н о в и л а:

          Вироком Стаханівського міського суду Луганської області від 12 травня 2005 року:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженку м. Стаханова Луганської області,

раніше не судиму,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2року народження,

уродженку м. Стаханова Луганської області,

раніше не судиму

та

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження,

уродженку АДРЕСА_1, раніше не судиму,

засуджено кожну за ч.2 ст.364 КК України із застосуванням ст.69 КК України  на 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

          На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_2 таОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на них обов'язків , передбачених п.п.2, 3 ч.1 ст.76 цього Кодексу.

          Постановлено стягнути зОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області 4.605 грн. 74 коп. на відшкодування завданої шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області 19.631 грн. 38 коп. на відшкодування завданої шкоди.

          Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 12 липня  2005 року вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 таОСОБА_3 скасовано, а справу закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в їх діях складу злочину.

          Згідно з вироком ОСОБА_1, ОСОБА_2 таОСОБА_3 визнано винними у зловживанні службовим становищем в інших особистих інтересах, що спричинили тяжкі наслідки за таких обставин.

          З 18 червня 2002 року ОСОБА_1 працювала виконавчим директором,ОСОБА_2 - головним бухгалтером акціонерного товариства закритого типу "ІНФОРМАЦІЯ_4", а ОСОБА_3 виконувала обов'язки головного бухгалтера цього підприємства з 20 травня 2003 року по 18 серпня             2003 року.

          У період з 01 липня 2003 року по 31 грудня 2003 року на АТЗТ "ІНФОРМАЦІЯ_4" була фактично виплачена заробітна плата  в натуральній формі на загальну суму 60.428 грн. 85 коп., на яку було нараховано збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 24.236 грн. 12 коп. У зазначений період на розрахунковий рахунок і у касу ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшли грошові кошти в сумі 380.945 грн. 70 коп., які за розпорядженням виконавчого директора ОСОБА_1 головний бухгалтерОСОБА_2, і у відповідний період часу ОСОБА_3, усвідомлюючи необхідність своєчасного внесення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, маючи реальну можливість сплати цього збору, діючи в інших особистих інтересах з метою забезпечення виробництва ІНФОРМАЦІЯ_4 сировиною, направили на розрахунок з постачальниками сировини в сумі 335.199 грн. 50 коп., на виплату податків і зборів в бюджет і фонди 25.167 грн. і на видачу в підзвіт 17.489 грн. У пенсійний фонд при цьому взагалі нічого не було перераховано, чим були порушені вимоги законодавства України про пенсійне забезпечення та не сплачено збору обов'язкового державного пенсійного страхування на суму 24.236 грн. 12 коп.

          Апеляційний суд Луганської області, розглядаючи справу за апеляціями засуджених та прокурора, ухвалою від 12 липня 2005 року скасував цей вирок, а справу закрив за відсутністю в діях засуджених складу злочину, мотивуючи свій висновок тим, що показання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відсутність у них умислу на зловживання службовим становищем з метою ухилення від сплати обов'язкових платежів на державне пенсійне страхування судом не спростовані, розраховуючись з постачальниками сировини засуджені діяли в інтересах підприємства і з метою зберегти його життєздатність, визнаючи ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винними у зловживанні службовим становищем, суд не зазначив, в чому полягають їх інші особисті інтереси при вчиненні зазначених у вироку дій.

У касаційному поданні ставиться питання про скасування зазначеної ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і направлення справи на новий апеляційний розгляд, з тих мотивів, що ОСОБА_1,ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знали про обов'язковість своєчасної сплати до Пенсійного фонду, але вважали за доцільним спрямувати наявні кошти на розрахунки з постачальниками і на підтримання виробництва, а тому посилання в ухвалі апеляційного суду на відсутність фінансової спроможності по виконанню обов'язків по сплаті коштів до Пенсійного фонду, недоведеність умислу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнання підприємства банкрутом за рішення господарського суду, яке прийнято майже через рік після інкримінованого періоду, є безпідставним. Судом також не враховано, що оплата праці на підприємстві  здійснювалась у натуральній формі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні подання необхідно відмовити.

Висновки апеляційного суду про відсутність у діяннях ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК, є правильними та належним чином мотивованими, а тому не можна  погодитись із доводами подання про необґрунтоване скасування вироку.

Так, перевіреними судом доказами не підтверджується обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у тому, що вони, маючи реальну можливість і діючи в інших особистих інтересах, не перерахували до Пенсійний фонд збір обов'язкового державного пенсійного страхування на суму 24.236 грн. 12 коп.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1,ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за відсутністю відповідних коштів на рахунках ІНФОРМАЦІЯ_4 та наявністю заборгованості перед кредиторами в сумі більше ніж 1 млн. 600 тис. грн., розраховувались з постачальниками сировини та діяли в інтересах підприємства з метою забезпечення виробничої діяльності, а тому умислу на зловживання службовим становищем з метою ухилення від сплати обов'язкових зборів на державне пенсійне страхування в них не було.

Крім того, апеляційний суд правильно послався на те, що суд першої інстанції не зазначив у вироку, в чому полягають інші особисті інтереси ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 при ними вчиненні зазначених в обвинуваченні діянь, а це є однією з обов'язкових ознак складу злочину, передбаченого ст.364 КК України.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях зазначених службових осіб складу злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування або зміни ухвали апеляційного суду, у справі не виявлено.

З огляду на наведене, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, немає.

Враховуючи наведене та керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, у справі щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.

Судді:

Селівон О.Ф.                     Мороз М.А.                   Лавренюк М.Ю.

                        З оригіналом згідно:

            Суддя Верховного Суду України                                        О.Ф. Селівон