АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«15 » лютого 2007 р. м. Чернівці
Колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого: Ружило О.А.
суддів: Чупікової В.В., Половінкіної Н.Ю.
при секретарі: Брензило В.В.
за участю: ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7, треті особи на стороні позивача без самостійних вимог, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_8, Садгірський РВ УМВС України в Чернівецькій області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження власністю, відшкодування матеріальних та моральних збитків, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 15 вересня 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА: В червні 2006 року ОСОБА_7, треті особи на стороні позивача без заявления самостійних вимог, ОСОБА_1., ОСОБА_5, ОСОБА_8., Садгірський РВ УМВС України в Чернівецькій області, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_9, про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження власністю, відшкодування матеріальних і моральних збитків.
Посилався на те, що йому та іншим співвласників належить право спільної часткової власності на нежилу будівлю розташовану по АДРЕСА_1 в м. Чернівці. Ідеальна частка кожного із співвласників в зазначеній будівлі становить його ОСОБА_7. - 46/100, ОСОБА_1. - 47/100, ОСОБА_5 - 5/100, ОСОБА_8. - 2/100.
Справа № 22ц-73 2007 р. Головуючий у І інстанції: Плаван В.О.
Категорія: 2/5 Суддя-доповідач: Ружило О.А.
Відповідно до вимог ст.. 358 ЦК України співвласники належної їм будівлі в усній формі домовилися між собою про порядок володіння та користування цим приміщенням, оскільки інша форам для таких угод не передбачена.
В належній йому частині приміщення безпідставно знаходяться, та користуються його власністю відповідачі. На пропозицію звільнити приміщення, або укласти з ним цивільно-правові угоди по найму вони відмовляються.
Таким чином відповідачі не лише більше року проживають в приміщенні, що є його власністю, але зареєстровані в цьому нежилому будинку.
Оскільки відповідно до вимог ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження належним йому майном, то просив суд постановити рішення про усунення відповідачами перешкод в правомочності користування власністю, що полягає у звільненні ними приміщення розташованого по АДРЕСА_1 в м. Чернівці, від їх майна, та заборони в користуванні цим приміщенням. Зобов"язати Садгірський РВ УМВС України в Чернівецькій області знати відповідачів з реєстраційного обліку.
Крім того стягнути з відповідачів на його користь завдану матеріальну шкоду по З ООО грн. з кожного, та моральну (немайнову) шкоду також в розмірі 3 000 тисячі грн., з кожного із відповідачів.
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 липня 2006 року обидва позови об"єднано в одне провадження.
Рішенням цього ж суду від 15 вересня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7. до відповідачів відмовлено за їх безпідставністю.
В апеляційній скарзі третьої особи на стороні позивача, котра не заявляла самостійних вимог ОСОБА_1. ставиться питання про скасування зазначеного рішення суду з підстав допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального права, та норм цивільно процесуального законодавства внаслідок чого постановлено неправильне рішення.
Так в порушення вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України, суд не вправі був встановляти обставини, щодо статусу придбаної позивачем будівлі як гуртожиток, оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21.08.2005 року вже було встановлено, що позивачем придбано нежитловий будинок.
В порушення ст.. 11 ЦПК України суд вийшов за межі позовних вимог, розглянув та дав оцінку правовідносин, що виникли між сторонами, які не мають відношення до заявленого позову, а саме правовідносини між відповідачам и та ВАТ Чернівецький цукровий завод.
Не взято судом до уваги, що на момент укладання цивільно-правових угод між позивачами по справі та ТОВ „Мірт" статус об"єкта нерухомості розташованого в м. Чернівці по АДРЕСА_1 був визначений - як не житлове приміщення, та що відповідач тривалий час безпідставно та безоплатно користуються належною позивачу власністю.
Суд ухвалив оскаржуване рішення ігноруючи вимоги ст..ст. 319, 321 ЦК України відносно того що особа може бути позбавлена права власності або обмежене у здійсненні цих прав лише у випадку і в порядку встановлених законом.
Неправильно застосував суд до даних правовідносин вимоги ст.ст. 770, 810 ч.3, 814, 825 ЦК України, оскільки між позивачами та відповідачами не укладено договір найму.
Заслухавши суддю доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступних підстав.
Повно і всебічно з"ясувавши обставини справи, перевіривши їх зібраними по справі доказами, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.
За змістом ч.5 ст. 6 Закону України „Про власність" та ч.5 ст. 319 ЦК України, власник здійснюючи свої права, зобов"язаний не порушувати права і охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.
Одними із позовних вимог позивача є усунення перешкод в користуванні належною йому часткою в нежитловому будинку №АДРЕСА_1 в м. Чернівці, шляхом виселення з нього відповідачів та зняття їх з реєстрації.
Разом з тим судом встановлено, що зазначений вище будинок є гуртожиток і що відповідачі вселилися проживають в ньому на законних підставах.
Наведене підтверджується рішенням Чернівецької міської ради від 29.09.1978 року про прийняття 5-ти поверхневого будинку по АДРЕСА_1 як гуртожитку на 220 місць. Рішенням виконкому Чернівецької міської ради НОМЕР_1 про переведення другого, третього і четвертого поверхів зазначеного гуртожитку в гуртожиток для малих сімей.
Копією паспорту гуртожитку, яким підтверджується його належність до продажу Чернівецькому цукровому заводу, збудований згідно типового проекту коридорного типу, має 44 кімнати, житловою площею 1254 кв.м, і розрахований на 220 місць.
Договором купівлі-продажу частини будівлі від 11.06.2004 року, укладеного між ВАТ Чернівецький цукровий завод, та ТОВ „Мірт", в пункту 1 якого зазначено, що предметом купівлі 93/100 будівлі літ. „А" площею 2956,4 кв.м, розташованої по АДРЕСА_1 в м. Чернівці є гуртожиток. Зазначене підтверджується також Актом прийому передачі частини будівлі від 16.06.2004 року, договором купівлі-продажу від 18.06.2004 року.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що спірна будівля по АДРЕСА_1 в м. Чернівці є житловим будинком і має статус гуртожитку.
Доводи позивача на те, що статус зазначеного будинку як нежитловий визначено рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2004 року , а тому не потребує доказуванню є безпідставним. Відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України встановлені судом обставини не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь тіж самі особи, щодо якої встановлено ці обставини.
Як видно з копії рішення від 20.10.2004 року Жовтневий районний суд м.Запоріжжя вирішував спір між зовсім іншими сторонами, в яких відповідачі не були залучені ні сторонами, ні третіми особами.
Тому суд першої інстанції вправі був встановлювати ті правовідносини, які виникли між сторонами відповідно до заявлених позивачем вимог.
Судом також правильно встановлено, що відповідачі проживають в гуртожитку, та зареєстровані в ньому на підставі виданих їм ордерів за спільним рішенням адміністрації та профкому Чернівецького цукрового заводу, та, що між Чернівецьким цукровим заводом і ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_4. мали місце договори найму житла на невизначений строк.
Відповідно до вимог ст.. 170 ЖК України при переході права власності на житловий будинок (частину будинку квартири), в якому розміщується здана в найм житлове приміщення, до іншої особи договір найму зберігає силу до закінчення зазначеного в ньому строку.
Оскільки позивач як новий власник частки в будинку №АДРЕСА_1 в м.Чернівці не довів, що укладений відповідачами договір найму з попереднім власником гуртожитку втратив чинність, то його вимоги, про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення відповідачів та зняття їх з реєстрації є безпідставними, тому суд правильно відмовив в їх задоволенні.
Обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у вигляді несплати йому відповідачами орендної плати за проживання та користування нежитловим приміщенням, оскільки встановлено, що між ним та відповідачами не укладався ні договір оренди ні договір найму цього приміщення.
ОСОБА_7 також не звертався до суду з позовом про спонукання відповідачів для укладення договору найму житла.
Правильно відмовлено судом і в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення моральної (немайнової) шкоди, оскільки ним недоведено належними доказами факту спричинення йому відповідачами такої шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення без зміни.
Керуючись ст..ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 вересня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 2-х місяців до Верховного Суду України.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/ Згідно з оригіналом: