Справа № 22-ц-1871- 2006 р. Категорія: про стягнення аліментів

Головуючий                        

1 інстанції - Шелест І.М. Доповідач - Кірсанова Л.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 14 " травня 2007 р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого -           Карімової Л.В.

Суддів -        Кірсанової Л.І.

Зазулинської Т.П.

при секретарі -                                    Зелінській І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну

справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 січня 2007 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби у Червоно заводському районі м. Харокова, ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, зменшення розміру аліментів та по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки та заборгованості за аліментами, -

встановила:

В березні 2006 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначав , що він перебував в шлюбі з ОСОБА_2, мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Після розірвання шлюбу син проживає з відповідачкою. На утримання сина з нього стягнуті рішенням суду аліменти в розмірі 1/4 части в місяць. В період з 1995 до 2001 року він постійно сплачував аліменти. З грудня 2001 року він позбавлений можливості сплачувати аліменти, так як центр зайнятості не підшукав йому роботу. В результаті несвоєчасної уплати аліментів в період з 01 березня 2003 року по 01 березня 2006 року утворилася заборгованість в сумі 5304, 86 грн., яку нарахувала виконавча служба у Червонозаводському районі. Вважає, що вказана сума нарахована не вірно. Також вважає, що має право бути звільненим від сплати цієї заборгованості, так як вона утворилася не з його вини та він має на утриманні хворих не працюючих батьків. Просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментам та зменшити стягнення аліментів у подальшому з 1/4 частини до 1/8 частини. Більш того, вважає, що він не є батьком дитини та звернувся з позовом про оспорювання батьківства і у справі призначено експертизу.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечувала. Зазначила, що заборгованість утворилася так як ОСОБА_1 уклонявся від сплати аліментів, він фактично має іншу сім'ю і не бажає платити аліменти. Також зазначала, що позивач не утримує своїх батьків, вони проживають окремо від нього і не потребують допомоги. ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом та просила стягнути з ОСОБА_1 неустойку із заборгованості за аліментами в розмірі 13510 грн. за період з 01 березня 2003 року по 01 березня 2006 року. Розрахунок неустойки проведений з заборгованості за аліментами у сумі 5514 грн. 29 коп. та кількості прострочених 245 днів сплати.

Представник ДВС у Червонозаводському районі м. Харкова проти позову заперечував. Зазначав, що ОСОБА_1 неодноразово попереджався про необхідність виконання судового рішення про стягнення аліментів. Вважає, що заборгованість розрахована правильно із березня 2003 року по лютий 2006 року та складає 5304 грн. 86 коп.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 січня 2007 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені

частково. На її користь з ОСОБА_1 стягнута неустойка за прострочення сплати аліментів за період з січня 2004 року по лютий 2006 року у розмірі 1235 грн. 16 коп.

На вказане рішення ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій , посилаючись на порушення норм матеріального права, просив рішення скасувати, відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_2, оскільки заборгованість утворилася не з його вини, а в зв"язку з тим, що він не має роботи, а Центр зайнятості, де він був на обліку, не допоміг йому знайти роботу. Також просив постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та зменшити розмір стягнутих з нього аліментів з 1/4 до 1/8 частини заробітку та звільнити його від сплати заборгованості за аліментами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія знаходить, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі судового рішення ОСОБА_1 зобов'язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження в розмірі 1/4 частини із усіх видів заробітку. В зв"язку з несвоєчасною сплатою аліментів за період з 1 березня 2003 року до 01 березня 2006 року утворилася заборгованість в сумі 5304, 86 грн., яку нарахувала ДВС у Червонозаводському районі (а. с. 108,109).

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для цього.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції так як він відповідає матеріалам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв"язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що у ОСОБА_1 відсутні обставини, що мають істотне значення для вирішення питання про звільнення його від сплати заборгованості за аліментами.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він має на утриманні батька - пенсіонера, який потребує сторонньої допомоги та пенсіонерку мати є безпідставними. Доказів того, що батьки ОСОБА_1 потребують сторонньої допомоги матеріали справи не містять.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за місцем мешкання батьків -ОСОБА_1 1949 року народження та ОСОБА_4 1947 року народження. Там же зареєстрований і його брат ОСОБА_5 1975 року народження із дружиною та сином (а.с. 11).

Батько позивача ОСОБА_1 є учасником бойових дій і отримує пенсію 443, 91 грн. Мати ОСОБА_4 також отримує пенсію 358,82 грн..

За таких обставин, зазначені позивачем обставини - неможливість працевлаштування протягом тривалого часу, знаходження на утриманні батьків, що потребують сторонньої допомоги, судова колегія розцінює як справдовування ним свого ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути збільшено або зменшено за рішенням суду у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров"я когось з них.

Наведені вище докази не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів. Матеріали справи також не містять і інших доказів, які б могли бути підставою для зменшення встановленого судовим рішенням розміру аліментів з 1/4 части до 1/8 частини заробітку.

В зв"язку з наведеним суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до закону відмовив ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог.

Крім того, задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 1235 грн. 26 коп., суд першої інстанції виходив з того, що позивач тривалий час свідомо ухиляється від сплати аліментів, тобто заборгованість за аліментами утворилася з вини ОСОБА_1

Судова колегія знаходить, що такий висновок відповідає обставинам справи, зібраним доказам та закону.

Відповідно до ч.1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Суд першої інстанції на законних підставах визначив розмір неустойки за період з 01.01.2004 року - з часу набрання чинності Сімейного кодексу України і до 012.03.2006 року - до часу звернення позивача з зустрічним позовом.

За таких обставин розмір неустойки за прострочення сплати аліментів за період з січня 2004 року до лютого 2006 року судом першої інстанції визначено правильно в сумі 1235 грн. 16 коп.

Матеріали справи не містять підстав для зменшення розміру аліментів відповідно до ч.2 ст. 196 СК України.

Також судова колегія знаходить невірним  посилання апелянта, що судовий виконавець невірно визначив заборгованість по аліментам. Позивач ОСОБА_1 не оспорював розмір заборгованості за аліментами, а просив суд звільнити його від сплати заборгованості, посилаючись на вищезазначені обставини. У разі незгоди з розміром заборгованості за аліментами він мав право звернутися з позовом про визначення заборгованості за аліментами відповідно до ст. 195 СК України.

Всі доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та їм дана належна правова оцінка.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, а його рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги, і залишення рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1ч. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 січня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути

оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили

безпосередньо до Верховного Суду України.