Справа № 22-54 2007 р.                                            Головуючий у 1-й інст. Онишкевич Т.В.

Категорія   30                                                                      Доповідач Юхименко А.Г.

Ухвала

 Іменем   України

7  травня 2007 року Колегія судців Судової палати у цивільних справах апеляційного

суду Львівської області в складі:

Головуючого: Юхименка А.Г.

Суддів : Мікуш Ю.Р., Монастирецького Д.І.

При секретарі Раб О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Франківського райсуду м.Львова від 03 вересня 2004 року;

встановила:

Оскаржуваною ухвалою затверджено мирову угоду за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, вселення та усунення перешкод в користуванні квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою.

Згідно вказаної мирової угоди:

відповідач ОСОБА_1, який є співвласником квартири зі своїм сином ОСОБА_3 (неповнолітнім), визнає право власності на належну йому половину квартири у рівних частинах по 25% за неповнолітнім сином ОСОБА_3 та позивачкоюОСОБА_2 та не заперечує проти вселення і проживання позивачки у цій квартирі, зобов'язується не чинити перешкод у користуванні нею та відмовляється від зустрічного позову;

позивач ОСОБА_2 визнає право власності на передану їй частку у квартирі у розмірі 25% за неповнолітнім сином ОСОБА_3 та зобов'язується здійснювати нагляд за квартирою.

Провадження по справі закрито.

В   апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати, так як питання

мирової угоди пов"язувалось з обіцянкою позивачки відмовитись від стягнення аліментв на утримання сина, але вона не дотримала обіцянки; також суд вийшов за межі мирової угоди, т.я. мова йшла про 25% вартості квартири, а суд вирішив питання про право власності на половину квартири, вказане підтверджено проектом мирової угоди, який відрізняється від наявної у справі, тому є сумніви, що саме він її підписав, а тому в протоколі відсутні дані про те, що він підтримав клопотання про затвердження мирової угоди.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити, ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд суду першої інстанції по таких підставах .

В позовній заяві та доповненні до неї (а.с.3,34) ОСОБА_2 просила поділити спільне майно подружжя, покликаючись на те, що спірна квартира придбана за спільні кошти, тому просила присудити їй половину квартири , при цьому не заперечувала усної домовленості про те, що квартира залишається синові, а вона не подає позову про стягнення аліментів з відповідача (а.с.41).

Однак про цю домовленість сторін в мировій угоді дані відсутні, тому суд повинен був з"ясувати дійсні бажання сторін на укладення мирової угоди, але цього не сталось, бо з протоколу судового засідання (а.с.74) вбачається, що позивач і відповідач не висловили суду своєї думки відносно наявної у справі мирової угоди в плані її затвердження чи не затвердження.

Якщо ж сторони дійсно мали на увазі відмову ОСОБА_2 від аліментів на утримання їх неповнолітнього сина, то така мирова угода не підлягала затвердженню згідно ч.5 ст. 103 ЦПК України 1963 року, бо зачіпала інтереси неповнолітнього сина.

Крім цього зміст мирової угоди не зовсім ясний, т.я. в ньому наголошується про 25% вартості квартири, а в ухвалі суду мова йде про 25% права власності на квартиру.

З позову та пояснень позивачки вбачається, що й відповідач має право власності на квартиру, однак згідно ухвали суду,- він позбавлений такого, хоч і залишається прописаним (зареєстрованим) в ній.

При таких обставинах ухвала суду не може залишатись в силі, її слід скасувати, а справу направити на новий розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст.307,312 ЦПК України, колегія суддів;

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суд м.Львова від 3 вересня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд суду першої інстанції.

Ухвала остаточна.