ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

            

                  

29.06.06                                                                                           Справа  № А5/13-12/4

УХВАЛА

Львівський апеляційний господарський суд  у складі колегії:

головуючий суддя                                 Бобеляка О.М.

суддів                                                       Дубник О.П.

                                                                 Орищин Г.В.

за участю секретаря судового засідання    Чугай Л.Ю.

розглянувши

матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Франківському районі м.Львова без номеру та дати

на постанову

Господарського суду Львівської  області від 20.03.2006 року.

у справі

№ А5/13-12/4

за позовом

Закритого акціонерного товариства „Житлово-Будівельна Компанія „Ваш дім” (надалі ЗАТ „ЖБК „Ваш дім”), м.Львів

до	ДПІ у Франківському районі м.Львова, м.Львів

про	визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:  

від позивача  – Рубель Б.Я.- представник (довіреність у матеріалах справи)

від відповідача –Сивак В.М. –головний державний податковий інспектор (довіреність у матеріалах справи)

Ухвалу виготовлено в повному обсязі  29  червня  2006 року.

Представникам сторін роз’яснено право заявляти відвід згідно статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України.  Особам, які беруть участь у справі роз’яснено права і обов’язки, передбачені статтями 49, 51, 59 цього Кодексу.

Постановою Господарського суду Львівської області 20.03.2006 року у справі за № А5/13-12/4 (суддя Запотічняк О.Д., секретар судового засідання Джус Р.В.) задоволено позов та визнано нечинним (скасувати) податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова №8484/10/23-1/32181742 від 04.05.2005 року.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що позивач правильно проводив нарахування амортизаційних відрахувань, оскільки у разі виведення з експлуатації основних фондів груп ІІ, ІІІ і ІV у зв‘язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, продовжує місцевий господарський суд, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду. Щодо страхування майна, то суд першої інстанції зазначив, що позивач у відповідності до вимог чинного законодавства збільшив витрати. Також, суд першої інстанції зазначив, що на момент укладення договорів про пайову участь право власності на переданий пайовиком пай не переходить до позивача, а отже, суми, сплачені за такими договорами не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню, що відповідає підп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

На рішення місцевого господарського суду відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить рішення суду скасувати і в позові відмовити.

Зокрема посилається скаржник, що, господарську операцію позивача щодо залучення коштів на умовах пайової участі у фінансуванні будівництва слід оподатковувати за правилами, визначеними підп.7.9.1 п.7.9 ст.7 „Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Щодо виключення зі складу валових витрат по страхуванню бази відпочинку та не житлових приміщень, то суд не зауважив, вважає апелянт, що такі витрати повинні бути зумовлені господарською діяльністю, а застраховані об‘єкти нерухомості на момент проведення перевірки в експлуатацію не введені, у господарській діяльності товариства не використовувались. Окрім того, зазначає апелянт, що амортизація основного фонду буде правомірною, якщо він використовувався у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних дні.

Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.

У запереченні на апеляційну скаргу за №149 від 17.05.2006 року позивач не погоджується з доводами апелянта.

Заслухавши присутніх представників сторін, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що  за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ „ЖБК „Ваш дім” за період 01.10.2002-01.01.2005 років ДПІ у Франківському районі складено акт від 28.04.2005 року за №187/23-1/32181742 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2005 року за №8484/10/23-1/32181742, яким позивачу визначено суму податкового зобов‘язання з податку на прибуток в розмірі 11593 грн. 00 коп., в тому числі 9477 грн. 00 коп. – основний платіж та 2116 грн. 00 коп. –штрафні (фінансові) санкції.

За результатами апеляційного оскарження рішенням ДПІ у Франківському районі м.Львова за №10727/10/10 від 03.06.2005 року та рішенням ДПІ у м.Львові за №12651/25-0 від 29.07.2005 року згадане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

В акті перевірки зазначено, що позивачем було занижено податок на прибуток за 2004 рік у розмірі 9177 грн. 00 коп. та зменшено збитки на 329200 грн. 00 коп.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з п.5.1 ст.5 Цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи позивач придбав автомобілі „Daewoo Nubira” та „Nubira Шевроле” в ІV кварталі 2003 року та в І кварталі 2004 року, та ввів їх в експлуатацію.

В ІІ кварталі 2004 року ці два автомобілі були реалізовані, підтвердженням чого є договір купівлі-продажу №01-04/15-06 від 15.06.2004 року між позивачем та ЗАТ „Універсальний будівельний холдинг”, акт приймання-передачі по вказаному договорі,  інвентарні картки обліку основних засобів №003 та №2004-а04.

Відповідач вважає, що суми амортизаційних відрахувань необхідно виключити з валових витрат, оскільки ці автомобілі не підпадають під визначення терміну „основні фонди” в розумінні підп.8.2.1 п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

У відповідності до згаданого підпункту,  під терміном „основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що дана норма має на увазі нормативний, а не фактичний термін використання основних засобів.

А тому, позивач правильно проводив нарахування амортизаційних відрахувань, а при продажу основних засобів, що були використані менше 365 днів, не потрібно коригувати нараховану амортизацію, а продаж відображається у відповідності до підп.8.4.4 п.8.4 ст.8 згаданого Закону, а саме: у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

В І кварталі 2004 року позивач придбав комплекс не житлових приміщень за адресою м.Львів, вул.Пасічна, 133 та базу відпочинку „Дружба” в смт.Славсько, вул.Рожанка, 4.

Податковий орган вважає, що суми по страхуванню даних об‘єктів безпідставно віднесені до валових витрат, оскільки на час перевірки зазначені об‘єкти в експлуатацію не введені.

У відповідності до вимог підп.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, до валових витрат відносяться будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Дана норма не ставить в залежність віднесення до валових витрат відповідних сум по страхуванню від введення в експлуатацію відповідних об‘єктів.

В матеріалах справи наявні договори страхування за №002137 та №003373 і у відповідності до підп.11.2.1 п.11.2 ст.11 цього ж Закону, позивач мав право збільшити валові витрати з дати, яка припадає  на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В ІV кварталі 2004 року позивач отримав внески від пайовиків у будівництво житлового будинку  по вул.Зубрівській, 45, у м.Львові, на підставі договорів за №1-08/04 від 17.11.2004 року, за №18/11-01 від 18.11.2004 року, за №18/11-02 від 18.11.2004 року, за №10-23/12/04 від 23.12.2004 року та за №16/11-01 від 16.11.2004 року.

Органом державної податкової служби згадані внески визначені як валовий дохід позивача в ІV кварталі 2004 року в розмірі 954638 грн. 00 коп.

Згідно підп.7.9.1 п.7.9 ст.7 цього ж Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, отриманням частини консолідованої іпотечної заборгованості власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованої іпотечної заборгованості на іншу; залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення облігацій; залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

На момент укладення договорів про пайову участь право власності на переданий пайовиком пай не переходить до позивача, оскільки має цільове призначення.

А відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що  сума коштів, перерахованих пайовиками для фінансування будівництва житлового будинку згідно з вищезазначеним договором, не включається до валового доходу підприємства, а витрати підприємства пов‘язані з виконанням за дорученням пайовиків відповідних угод  від свого імені  за рахунок пайовиків, не включаються до його валових витрат. При цьому різниця між сумою коштів, одержаних підприємством від пайовиків для фінансування будівництва житлового будинку згідно із зазначеними договорами, і розмір фактичних витрат підприємства, пов‘язаних з виконанням доручення пайовиків забезпечити фінансування будівництва житлового будинку, вважається доходом підприємства, який включається до його валового доходу в тому звітному періоді (кварталі), в якому підприємством буде виконано зобов‘язання перед пайовиками.

За таких обставин, місцевий господарський суд за наявності достатніх правових підстав прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому постанову належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи наведене та керуючись, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209 п.6 Розділу VІІ КАС України, -

суд  УХВАЛИВ :  

1.          Постанову Господарського суду Львівської області від 20.03.2006 року у справі № А5/5/13-12/4 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття.

3.          Ухвалу апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

4.          Справу повернути в місцевий господарський суд.

Суддя-доповідач                                                                   О.М.  Бобеляк

Судді                                                                                       О.П.  Дубник

                                                                         Г.В.  Орищин