КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-42413/08 Головуючий у 1-й інстанції: Капустинський М.М.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" лютого 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Костюк Л.О., Горяйнова А.М.,
при секретарі: Іващенко О.Р.,
розглянувши апеляційну скаргу позивача –ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, Житомирського обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат, Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, Житомирського обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат, Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2002-2005 роки.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та процесуального права, просить прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Так, колегія суддів зважає на наступне.
Статтями 37, 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особи, які проживають на території радіоактивного забруднення мають право на грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а також позивачка має право згідно вищенаведених норм на доплату непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Вказана доплата до пенсії та грошова допомога позивачу проводиться відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року за №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі, значно нижчому, ніж передбачено ст.ст.37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. У разі невідповідності нормативно-правового ату Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або в іншому правовому акті суд застосовує правові акти, які мають вищу юридичну силу.
Окрім того, постановою Пленуму Верховного суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»звернуто увагу на те, що відповідно ст.ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами Закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та Громадянина, а також нові Закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
В Україні, відповідно до ст. 8 Конституції України, визначається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, Держава окремими Законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19 та ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватись органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводять до порушення принципів соціальної, правової держави.
Зупинення дії положень Законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках передбачених основним законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Рядом рішень Конституційного Суду України роз'яснено, що окремі положення Законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій є такими, що не відповідають Конституції України.
За змістом положень частин 2 і 3 ст. 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Кошти на пенсійне забезпечення громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі доплати до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення згідно п. 24 постанови Кабінету Міністрів України № 987 від 20.06.2000 року «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення»(чинного на оспорюваний період) перераховуються Державним казначейством централізовано Пенсійному фонду.
З огляду на викладене, суд першої інстанції при розрахунку суми вищевказаних коштів, обґрунтовано керувався Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, яка порушує права позивача
Однак, судом першої інстанції помилково визначено Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації як орган стягнення на користь позивача грошової допомоги в сумі 6512,00 грн. відповідно до вимог ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з Постановою КМ України від 20.06.2000р. № 987 «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації внаслідок Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення»(чинного на час виникнення спірних правовідносин) перераховуються Державним казначейством централізовано Пенсійному фонду.
Таким чином, органом стягнення на користь позивача підвищення до пенсії відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі.
Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача стосовно строку позовної давності.
Так, застосування судом першої інстанції строку позовної давності в 1 рік, не приймаються колегією суддів, оскільки КАС України, який передбачає річний строк для звернення для адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, набув чинності 01.09.2005 року, тобто після того, коли у позивача виникло право на звернення до суду. А тому застосування до вимог про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом річного строку позовної давності фактично свідчитиме про застосування правила зворотної дії у часі норми процесуального закону. Проте надання новим правилам процесу зворотної дії порушує право позивача на доступ до суду, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованих Верховною Радою України 17.07.1997 року. Зазначена позиція підтверджується Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Мельник проти України»від 28 березня 2006 року.
Зміст законів України, якими встановлюються розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 37, ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити та зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 грошової допомоги згідно ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.09.2002р. по 31.08.2005р., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплат.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі провести перерахунок доплати до пенсії та її виплату ОСОБА_2 відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01.09.2002 року по 31.08.2005 рік.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий –суддя: Я.С. Мамчур
Судді: Л.О. Костюк
А.М. Горяйнов
Постанову складено у повному обсязі 12.02.2010.