ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.02.10Справа №2а-97/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
головуючого - судді Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Авраменко Г.С.,
за участю:
позивача -ОСОБА_1
представника відповідача - Сорока Є.В., довіреність № 51/45 від 22.01.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до військової частини А 0825
про зобов'язання вчинити певні дії
Суть спору:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А 0825 про зобов'язання виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно згідно довідки № 92 від 23.10.09.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що при звільнені в запас позивач не отримав грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 4542,45 грн., що підтверджується довідкою № 92 від 23.10.09.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20 січня 2010 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-97/10/2770.
Ухвалою суду від 20.01.10 було закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду на 08.02.10.
У судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги. Просить суд зобов'язати військову частину А 0825 виплатити на його користь грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 4542,45 грн. Уточнені позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав суду заперечення проти позову. Військова частина А 0825 просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки дію ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна згідно з положеннями Закону України від 17.02.2000 № 1459-III "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів". Відповідач вважає, що позивач має отримати речове майно в натурі, а не компенсацію замість нього.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд –
ВСТАНОВИВ:
Згідно з ч. 2 ст. 9-1 Закону України від 20.12.91 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011) військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 27, 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 військовослужбовці, звільнені у запас або у відставку за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А 4430 Міністерства оброни України та перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині А 0825.
При звільнені ОСОБА_1 на підставі наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 119 від 16.07.09, відповідачем не було проведено з позивачем остаточного розрахунку за період його служби, а саме: не видано грошову компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі ОСОБА_1
Згідно з довідкою військової частини А 4408 № 92 від 23.10.09 вартість речового майна, що підлягає видачі ОСОБА_1 складає 4542,45 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі ст.ст. 1-2, 2, 4 Закону № 2011 нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно- правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
У абз. 1 п. 3.1 рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 відзначено, що відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Крім того, у абз. 4 п. 3.1 рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 також відзначено, що права і свободи громадян, їх зміст та обсяг можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Таку правову позицію Конституційний суд України висловив і у рішенні від 20 березня 2002 року № 5- рп/2002.
У п. 3.2 рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 вказано на те, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини А 0825 про зобов'язання виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно згідно довідки № 92 від 23.10.09 у розмірі 4542,45 грн. підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 15.02.10 о 12-00 годин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Зобов'язати військову частину А 0825 (99002, м. Севастополь, код 24976869) виплатити ОСОБА_1 (99055, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 4542, 45 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок дві грн. 45 коп.).
Стягнути з Державного бюджету України (Ленінський район м. Севастополя, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509, р/р 31113095700007) на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір за квитанцією № 13 від 19.01.2010 у розмірі 03 (три) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Н.Г. Плієва