Справа 4755-2009                                         Суддя 1 інстанції:  Дармін М.О.

Категорія 21                                                                     Доповідач: Новосядла В.М.

У Х В А Л А
І М Е Н Е М   У К Р А Ї НИ

25 листопада 2009 року                                                                                м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого:  Новосядлої В.М.,

суддів: Троценко Л.І., Алексєєва А.В.,

при секретарі Алексєєвій Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області  від 3 лютого 2009  року  у справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області  від 3 лютого 2009  року  було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири.

Не погодившись із рішенням суду, позивачі принесли апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти одно із трьох рішень:

1) ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, 2) закрити провадження по справі, оскільки вона не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, 3) направити справу на новий судовий розгляд (оскільки судом не були розглянуті  позовні вимоги про те, чи є оспорюваний договір дійсним).

 Підставами для скасування рішення суду першої інстанції позивачі вважають те, що судом не були оцінені всі докази по справі, висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі та інш.

Під час знаходження справи в апеляційному суді стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 помер.

Ухвалою апеляційного суду від 21 липня 2009 року для визначення кола спадкоємців було зупинено провадження по справі до 8 листопада 2009 року.

Згідно із Витягом із Спадкового реєстру станом на 20 листопада 2009 року спадкова справа на майно після смерті ОСОБА_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, не заводилась.

Під час розгляду справи в апеляційному суді представником ОСОБА_4 була надана копія її заяви, направлена 8 листопада 2009 року на адресу Другої єнакіївської державної нотаріальної контори, про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті її чоловіка на спірну квартиру.

Таким чином, окрім позивачки ніхто із інших спадкоємців у строк, встановолений законом,  не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

 Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що 19 червня 2007 року державним нотаріусом Другої єнакіївської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 2-732 був посвідчений договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5  квартиру АДРЕСА_1, 9 (а.с.8).

Вказана квартира була придбана позивачами у період шлюбу (а.с 8).

ОСОБА_1 дав згоду своїй дружині ОСОБА_4 на дарування квартирі ОСОБА_3, про що ним була надана письмова заява до нотаріальної контори. Державним нотаріусом було засвідчено справжність підпису ОСОБА_1 на вказаній заяві (а.с.123).

 Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 підтвердив те, що вказана заява була підписана ним.  

25 березня 2008 року ОСОБА_4 звернулась до начальника Єнакієвського ГУМВС України в Донецькій області з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення нею шахрайських дій.

Згідно із висновком спеціаліста № 123  від 27 травня 2007 року, зробленого під час перевірки заяви ОСОБА_4, рукописний запис в договорі дарування в графі «дарувальник» - «Ціганкова Арцывік Хачатуровна» імовірно виконаний ОСОБА_4 (а.с.17-21).

3 червня 2008 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 ( а.с.24-25).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції за клопотанням представника позивачів судом була призначена почеркознавча експертиза щодо того, ким були вчинені підписи на договорі дарування та на заяві про надання згоди на дарування квартири (а.с.52).

Через недостатність вільних зразків почерку експертиза не була проведена (а.с. 85).

Позивачі просили визнати вказаний договір недійсним з тих підстав, що ОСОБА_4 не приймала участі в цій угоді.

При цьому позивачі посилаються на статті 202, 203, 204, 215, 216, 236 ЦК України.

   Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачам надавалась правова допомога адвокатом.

Згідно із частиною 3 статті 215 ЦК України ( на яку посилаються позивачі),  якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

   Згідно із статями 11 і 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними  вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки позивачами не були доведені ті обставини, на які вони посилаються в обгрунтування своїх позовних вимог, то виходячи із встановлених фактів і вимог закону,  суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування рішення суду не встановлено.

Довід апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 «не було  сенсу» писати окрему заяву про те, що він не проти дарування своєї частки ОСОБА_3, оскільки він мав можливість самостійно підписати договір дарування, не ґрунтується на законі.

При цьому апеляційний суд виходить із наступного.

  Згідно із частиною 2 статті 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до правоустановчого документу на квартиру - договору купівлі- продажу, посвідченого Другою єнакіївською державною нотаріальною конторою 27 липня 2001 року за реєстровим номером № 3277, власником квартири є ОСОБА_2.

Крім того, із вказаного договору і свідоцтва про реєстрацію шлюбу між позивачами видно, що квартира була куплена ними у період шлюбу.

 Пунктом 44 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачено, що правочини щодо належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна , які потребують обов'язкового нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також правочини щодо іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом при наявності письмової згоди другого з подружжя . Справжність підпису на заяві другого з подружжя про згоду на укладення такої угоди повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.

   Крім того, у цьому пункті Інструкції зазначено що, якщо в заяві другого з подружжя про згоду на відчуження спільного майна вказано, кому персонально (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи) він погоджується подарувати спільно набуте майно чи інші умови укладення угоди, нотаріус при її посвідченні зобов'язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій заяві.

  В заяві про дачу згоди на дарування квартири ОСОБА_1 було зазначено, що він погоджується подарувати квартиру, придбану в період шлюбу, ОСОБА_3. Справжність підпису на цій  заяві була засвідчена в нотаріальному порядку.

Таким чином, довід апеляційної скарги про те, що договір дарування мав бути підписаний ОСОБА_1 не ґрунтується на законі, оскільки підписувати договір дарування мала право лише ОСОБА_2, а ОСОБА_1 повинен був підписати лише заяву про дачу згоду на дарування квартири.

Довід апеляційної скарги про те, що при посвідчені договору дарування квартири нотаріусом було допущено порушення закону, оскільки їй був наданий технічний паспорт, виготовлений бюро технічної інвентаризації 6 червня 2009 року на ім’я обдарованої ОСОБА_3, яка на час укладення договору дарування (19 червня 2009 року) не була власником квартири, не заслуговує на увагу з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року із подальшими змінами,  у годи про відчуження майна, що підлягають реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується.

 Пунктами 60-63 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої  Наказом  Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року, визначені загальні правила посвідчення правочинів про відчуження квартири і перелік документів, які надаються сторонами для посвідчення  правочину.

Для посвідчення договору дарування нотаріусу був наданий правоустановчий документ на квартиру – договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 27 липня 2001 року Другою єнакіївською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером № 3277, на який є посилання в тексті оскаржуваного договору і який залишився у наряді нотаріальної контори.

У відповідності із пунктами 60-63 вказаної Інструкції нотаріусом було перевірено відсутність арешту на квартиру і заборони на відчуження цієї квартири (пункт 6 договору (а.с.8).

Технічний паспорт на квартиру не є правоустановчим документом і не відноситься до переліку документів, які нотаріус зобов’язаний витребувати у сторони під час посвідчення договору відчуження квартири.

Питання щодо наявності в технічному паспорті вказаного запису було предметом дослідження суду першоїї інстанції і не свідчить про недійсність договору дарування квартири. Крім того, у цьому ж технічному паспорті, зроблена відмітка про те, що договір дарування  на ім’я ОСОБА_3 був зареєстрований в бюро технічної інвентаризації 29 грудня 2007 року.

Довід апеляційної скарги про те, що суд повинен був призначити почеркознавчу судову експертизу, спростовується ухвалою суду від 5 серпня 2008 року про призначення вказаної експертиза за клопотанням представника позивачів.

Однак, через недостатність вільних зразків почерку експертиза не була проведена (а.с. 85).

З цього приводу експертом надсилалось до суду клопотання з проханням надати вільні зразки підписів та оригінали документів (а.с.89).

На виконання вказаного клопотання позивачами, через їх представника адвоката ОСОБА_6, був наданий лише оригінал оспорюванного договору. Вільні зразки підписів позивачами надані не були (а.с.87).

Згідно із статтею 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а позивачами не було надано доказів того, що оспорюваний договір та заява ОСОБА_1 про дачу згоди на дарування  квартири були підписані не ними.

Що стосується доводу апеляційної скарги про вчинення угоди за межами приміщення  нотаріальної контори, то статтею 41 Закону «Про нотаріат» та пунктом 11 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачено можливість вчинення угоди за адресою сторін, про що нотаріусом була зроблена відмітка у посвідчувальному написі на договорі дарування та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Довід апеляційної скарги про відсутність «факту правочину як такого»  спростовується встановленими судом обставинами, наданими сторонами документами та записом в реєстрі  для реєстрації нотаріальних дій, оскільки за статтею 52 Закону України «Про нотаріат» запис у реєстрі про вчинення нотаріусом нотаріальні дії робиться після того як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.

  За частиною 5 цієї ж статті Закону «Про нотаріат» запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.

Згідно із фотокопією реєстру для реєстрації нотаріальних дій договір дарування квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був зареєстрований 19 червня 2007 року за № 2-732.

   Не ґрунтується на законі довід апеляційної скарги про те, що вказана справа повинна розглядатись за нормами Кодексу адміністративного судочинства з тих підстав, що нотаріус,  при посвідченні угоди діє від імені держави.

Інші доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області  від 3 лютого 2009  року  залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                            Судді: