Справа 8828-2009 Суддя 1 інстанції Черткова Л.О.
Категорія 48 Доповідач Новосядла В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого: Новосядлої В.М.,
суддів: Троценко Л.І., Кіянової С.В.,
при секретарі Алексєєвій Г.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Докучаєвського міського суду від 5 жовтня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
В С Т А Н О В И В :
7 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої є відповідач
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, посилалась на те, що підтримувала близькі стосунки з відповідачем. Шлюб між ними не був зареєстрований.
Позивачка зазначає, що відповідач не має постійного, регулярного доходу, а тому у відповідності із статтею 184 СК України повинен сплачувати аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 500 гривень.
5 жовтня 2009 року позивачка уточнила позовні вимоги і просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1\4 частини його доходу (а.с. 11).
Відповідач ОСОБА_2 визнав змінені позовні вимоги ОСОБА_1
Рішенням Докучаєвського міського суду від 5 жовтня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини позов був задоволений і з відповідача на користь позивачки було стягнуту аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1\4 заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 7 вересня 2009 року до повноліття дитини.
Не погодившись із рішенням суду, позивачка принесла апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, оскільки суд не дав оцінки тому, які витрати вона несе на дитину у грошовому виразі, тобто суд не врахував:
- вартість ліків при захворюванні,
- продуктів харчування на дитину на один день у розмірі 30-35 гривень,
- не запросив довідки про доходи відповідача і знаходження його на обліку у центрі зайнятості,
- не врахував усні її вимоги про понесені нею витрати у розмірі 1 500 гривень.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає часткову задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Задовольняючі позовні вимоги і стягуючи на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1\4 частини доходів, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд першої інстанції керувався статтею 183 СК України, яка передбачає визначення розміру аліментів в частці від заробітку (доходу) батька дитини.
Згідно із частиною 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
Таким чином, вказана норма права передбачає визначення судом розміру аліментів на дитину у частковому відношенні до заробітку (доходу) лише при наявності у відповідача заробітку.
Позивачка зазначає, що відповідач не працює і не має постійного заробітку (доходу).
Відповідач вказані доводи позивачки не спростував і не надав суду доказів щодо розміру його доходів.
Під час розгляду справи в апеляційному суді відповідач пояснив, що офіційно не працює, але деколи допомагає своєму батькові, який є приватним підприємцем. Він був знятий з обліку у центрі зайнятості, оскільки відмовлявся від запропонованої йому роботи з тих підстав, що його не влаштовувала щомісячна заробітна плата у розмірі 600 гривень. Відповідач не заперечував проти стягнення з нього аліментів у розмірі 300 гривень, оскільки саме таку суму йому надають батьки щомісячно на особисті потреби, інших доходів у нього немає.
Під час розгляду справи в апеляційний інстанції позивачка пояснила, що позовна заява про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 500 гривень була підготовлена адвокатом, але під час розгляду справи у суді їй було запропоновано написати заяву про зміну позовних вимог. Текст заяви був складений секретарем судового засідання, вона лише підписала його, не розуміючи значення цієї процесуальної дії.
Таким чином, приймаючи заяву неповнолітньої ОСОБА_1 про зміну позовних вимог в частині розміру аліментів з 500 гривень на 1\4 частину доходів відповідача, суд першої інстанції в порушення вимог частини 2 статті 27-1 ЦПК України не роз’яснив неповнолітній позивачці (яка не мала у суді представника) її права та наслідки цієї процесуальної дії, оскільки позивачка за віком не може в повній мірі усвідомлювати її значення.
До такого висновку апеляційний суд приходить, виходячи із наступного.
Згідно із частиною 2 статті 182 СК України, яку застосував суд першої інстанції, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути нижчим ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із статтею 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років складає 557 гривень.
Виходячи із вимог Закону, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути нижчим ніж 167 гривень 10 копійок.
Таким чином, приймаючи від ОСОБА_1 заяву про зміну позовних вимог в частині розміру аліментів з 500 гривень на 1\4 частину доходів відповідача, суд першої інстанції не з’ясував у неї, чи усвідомлює вона те, що її дитина може отримувати щомісячно аліменти на дитину не 500 гривень (у разі задоволення її позову), а 167 гривень 10 копійок.
В апеляційній інстанції позивачка підтвердила те, що вона не розуміє різницю між стягненням аліментів у твердій грошовій сумі і стягненням аліментів у розмірі 1\4 частини доходів.
Виходячи із встановлених обставин і вимог матеріального закону, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував матеріальний закон і порушив процесуальний закон.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Виходячи із встановлених обставин наданих сторонами доказів, думки відповідача, який не заперечував проти стягнення з нього аліментів у розмірі 300 гривень, апеляційний суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 300 гривень щомісячно.
Що стосується витрат позивачки, понесених за складання позовної заяви, то відмовляючи у задоволені вимог позивачки про відшкодування їй вказаних витрат у розмірі 150 гривень, суд першої інстанції виходив із того, що вказані витрати не відносяться до витрат згідно із пунктом 2 частини 2 статті 79 ЦПК України.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.
Відповідно до змісту положень статей 79, 84, 88 ЦПК України, сторона, проти якої постановлено судове рішення, має відшкодувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, понесені нею і документально підтверджені витрати на правову допомогу. При цьому, відповідно до частини 2 статті 84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
На підтвердження понесених позивачкою витрат за послуги адвоката ОСОБА_4 за надання правової допомоги позивачкою була надана квитанція від 4 вересня 2009 року за підписом адвоката і печаткою, з якої вбачається, що за надання правової допомоги (складання позовної заяви про стягнення аліментів), позивачкою було сплачено 150 гривень.
Довід апеляційної скарги про те, що судом не були враховано які витрати вона несе на придбання ліків, продуктів харчування та інш. у розмірі 1 500 гривень, то такі вимоги позивачкою, у відповідності до вимог цивільно-процесуального закону, не заявлялись.
Крім того позивачка не позбавлена можливості звернутись до суду з позовом до відповідача у відповідності до вимог статті 185 СК України, згідно із якою батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Докучаєвського міського суду від 5 жовтня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 300 гривень щомісячно, починаючи з 7 вересня 2009 року до її повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 150 (сто п’ятдесят) гривень за надану їй правову допомогу.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: