УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -217/10 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Бучик А.Ю.
Категорія 53 Доповідач: Рафальська І.М.
У Х В А Л А
Іменем України
10 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючого Рафальської І.М..
суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В.,
при секретарі Гаврилюк М.В.,
з участю позивача, представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства відкритого типу „Крошенський цегельний завод” про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, зміну формулювання причин звільнення, видачу довідки, стягнення заборгованості по зарплаті, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою позивача на рішення Богунського райсуду м.Житомира від 23 листопада 2009 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просив стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі на посаді комерційного директора за січень-березень 2009 року в сумі 7333,33грн., грошову винагороду за виконання обов'язків члена правління за вказаний період відповідно до трудової угоди в сумі 2535,24 грн., заробітну плату за виконання обов’язків за сумісництвом начальника виробництва за листопад 2008 року – березень 2009 року в сумі 5119,04, вихідну допомогу при звільненні в сумі 17880грн., за невикористану щорічну основну відпустку 2615,13грн., компенсацію за невикористану щорічну відпустку як члена правління в сумі 2615,13 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 5960грн., а всього 44057,87 та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні. Позивач просив також зобов’язати відповідача видати трудову книжку із записом про звільнення з роботи та довідку про розмір середнього заробітку. Зазначав, що подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 16.03.2009р., а при звільненні з роботи не отримав повний розрахунок по виплатах.
Під час розгляду справи позовні вимоги неодноразово уточнювались /а.с.71-72, 81-82/; представник позивача просив визнати наказ № 146-к від 27.07.2009 року про звільнення позивача з роботи з 27.07.2009р. за прогул незаконним, змінити формулювання причини звільнення з роботи на ст.38 КЗпП України /за власним бажанням/ та дату звільнення з роботи – на 16.03.2009р., зобов’язати відповідача видати трудову книжку, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по зарплаті на посаді комерційного директора в сумі 7100 грн., грошову винагороду за виконання обов’язків члена правління за вказаний період в сумі 2454,57грн., заробітну плату за виконання обов’язків за сумісництвом начальника виробництва в сумі 5035,71, вихідну допомогу при звільненні в сумі 17780грн., компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 2572,56грн., компенсацію за невикористану додаткову відпустку в сумі 2572,56грн., матеріальну допомогу на оздоровлення як члену правління підприємства в сумі 5960грн., а всього 43575,4грн.
Рішенням Богунського райсуду м.Житомира від 23 листопада 2009 року позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 318 грн. без врахування податків та обов'язкових платежів.
Зобов’язано відповідача видати позивачу довідку про розмір заробітної плати /середнього заробітку/ встановленого державного зразка для отримання виплат на випадок безробіття.
У решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
У апеляційній скарзі позивач просить рішення райсуду скасувати, оскільки вважає його незаконним, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги; посилається на порушення райсудом норм матеріального і процесуального права; зазначає, що судом неповно з’ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, не дана належна оцінка доказам по справі; трудова угода з ним як з членом правління була укладена відповідачем відповідно до вимог закону, чого суд першої інстанції не взяв до уваги.
Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, позивач з 4.08.2005р. працював у АТВТ „Крошенський цегельний завод” заступником голови правління, 1.08.2007р. переведений на посаду комерційного директора підприємства, 27.07.2009 року звільнений з роботи за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України – за прогули без поважних причин згідно наказу № 146-к від 27.07.2009 року/а.с.75, 92/.
16.03.2009р. ОСОБА_2 подав заяву про звільнення з роботи з 16.03.2009 року за власним бажанням за ст.38 КЗпП України та згідно резолюції керівника отримав згоду на звільнення з відпрацюванням двох тижнів /а.с.104/.
Незважаючи на це, позивач у подальшому до роботи не став.
Акти відповідача/а.с.105-195/, табель робочого часу/а.с.49-50/, довідки лікарняних закладів м.Житомира/а.с.45/, свідчать про те, що ОСОБА_2 у період з 16.03.2009р. по 27.07.2009р. був відсутній на робочому місці без поважних причин, у лікарняних закладах на лікуванні не знаходився, на роботу не з’являвся, чим допустив прогули. Крім того, сам позивач ствердив у судовому засіданні, що він після подачі заяви про звільнення не працював.
За таких обставин райсуд правильно вважав, що наказ про звільнення позивача з роботи за прогули є законним і відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання цього наказу незаконним, зміну формулювання причин та дати звільнення роботи.
Вимоги про видачу трудової книжки суд також вірно вважав безпідставними, оскільки через відсутність оригіналу трудової книжки позивача на підприємстві та втрату журналу обліку руху трудових книжок відповідачем заповнено її дублікат та відправлено ОСОБА_2 поштою із відповідним записом про звільнення з роботи /а.с.75-76/.
18.05.2009р. позивачу було перераховано на банківський рахунок кошти по зарплаті на посаді комерційного директора за січень-березень 2009 року у розмірі 6216,64 грн., що стверджується випискою з рахунку /а.с.91, 97-б/.
Тому райсуд вірно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості по зарплаті.
Що стосується трудової угоди з позивачем як членом правління/а.с.13-15/, то вона не є чинною, оскільки, в порушення вимог п.п.7.15, 7.16 Статуту, п.7.2 Положення про Наглядову раду, не підписана головою Наглядової ради Мариньохою М.О./а.с.54-67/.
Крім того, наказом відповідача № 17 від 18.03.2009 року, який на даний час є чинним, 1.01.2009 року припинено нарахування до заробітної плати грошових винагород згідно трудових угод /а.с.103/.
-2-
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. про стягнення грошової винагороди за виконання обов'язків члена правління АТВТ "Крошенський цегельний завод", вихідної допомоги, компенсації за невикористану додаткову відпустку, матеріальної допомоги на оздоровлення при звільненні його як члена правління АТВТ "Крошенський цегельний завод".
Крім того, наказом голови правління АТВТ "Крошенський цегельний завод" № 126 від 31.10.2008р. з 1.11.2008р. скасовано надбавки та доплату до окладів за додатковий об’єм роботи та суміщення посад, в тому числі і комерційному директору ОСОБА_2 /а.с.46/, тому вимоги позивача про стягнення зарплати за виконання обов’язків начальника виробництва за сумісництвом є безпідставними.
Оскільки компенсація за невикористану основну відпустку в розмірі 1336,85грн. була перерахована позивачу 29.07.2009р. /а.с.96-а/, а отже затримка розрахунку при звільнені становила 2 дні, то судом стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 318 грн., виходячи з окладу 3500грн./а.с.68/.
Довідка про розмір середнього заробітку за зверненням позивача відповідачем не була видана, тому суд правильно зобов’язав останнього її видати.
Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають.
Рішення райсуду відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Богунського райсуду м.Житомира від 23 листопада 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: