КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-885/09 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
У Х В А Л А
Іменем України
"09" лютого 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Костюк Л.О., Горяйнова А.М.,
при секретарі: Іващенко О.Р.,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача –Управління праці та соціального захисту населення Володарсько-Волинської районної державної адміністрації на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Володарсько-Волинської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по щомісячній грошовій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 4209,39 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Володарсько-Волинської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по щомісячній грошовій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 4209,39 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є матір'ю дитини, яка не досягла трирічного віку, з якою вона разом проживає та яку вона фактично доглядає, є також застрахованою особою, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, внаслідок чого має право отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка надається застрахованій особі у розмірі, встановленому ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Проаналізувавши положення ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", колегія суддів приходить до висновку, що розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку розраховується, виходячи зі встановленого законодавством розміру прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць.
Однак, пунктом 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Протягом указаного періоду діяли приписи статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які інакше регулювали спірні правовідносини в частині визначення розміру проведення нарахувань та виплат допомоги. Оскільки вказані норми законів були прийняті пізніше в часі, вони мали пріоритет по відношенню до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року в справі № 1-29/2007 були визнані неконституційними положення п.7 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", отже, з цього часу відновлено дію ст. 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
За ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Про це також вказано і в ст.73 Закону України „Про Конституційний Суд України".
Як вбачається з матеріалів справи, всупереч рішенням Конституційного Суду України допомога, передбачена ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", позивачу виплачувалась не в повному розмірі.
Ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 492 гривні, з 1 квітня –525 гривень, з 1 жовтня –532 гривень.
Таким чином, колегія суддів погоджується, що всупереч рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2007 року в справі № 1-29/2007 допомога, передбачена ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", позивачу в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. виплачувалась не в повному розмірі.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги, оскільки у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Володарсько-Волинської районної державної адміністрації - залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий –суддя: Я.С. Мамчур
Судді: Л.О. Костюк
А.М. Горяйнов
Ухвалу складено у повному обсязі 12.02.2010.