АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого : судді Медяного В.М.,
суддів : Сопруна В.В., Медвецького С.К.,
при секретарі: Сніжко О.В.,
за участю сторін у справі: позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,
до ОСОБА_14, ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ВОКВП ВКГ «Вінницяводоканал», про припинення незаконних дій шляхом зобов’язання вчинити дії по від’єднанню від мережі водопроводу , -
за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 09 грудня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_14, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ВОКВП ВКГ «Вінницяводоканал», про припинення незаконних дій шляхом зобов’язання вчинити дії по від’єднанню від мережі водопроводу. Просила суд ухвалити рішення, яким зобов’язати ОСОБА_14 та ОСОБА_3 відрізатись від належного їй та іншим співвласникам приватного водогону біля будинку АДРЕСА_1, відновивши становище, яке існувало до порушення, а також стягнути з відповідачів судові витрати.
Ухвалою суду від 03.09.2009 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона є співвласником мережі водопроводу, який був збудований в 1994 р. за власні кошти співвласників по вул. Глінки м. Вінниці. Від імені співвласників вона звернулась до ВОКВП ВКГ "Вінницяводоканал" з проханням відмовити новим особам, які мають бажання підключитись до їх мережі водопроводу, оскільки підключення до мережі водопроводу нових користувачів може призвести до виведення мережі водопроводу з ладу. На її заяву була надана відповідь, якою встановлено заборону підключення нових користувачів до мережі водопроводу без письмового дозволу співвласників.
08.11.2005 р. на підставі поданої заяви ВОКВП ВКГ "Вінницяводоканал" було надано довідку, яка підтверджує те, що мережі водопроводу, які розташовані по АДРЕСА_1 м. Вінниці збудовано силами та коштами співвласників і на балансі підприємства «Вінницяводоканал" не знаходиться.
08.11.2005 р. «Вінницяводоканал" на підставі вимоги співвласників мережі водопроводу ОСОБА_14 було попереджено про незаконність його дій стосовно підключення до вищевказаних мереж водопроводу та запропоновано вирішити дане питання з співвласниками або підключитись до мереж водопроводу, які належать „Вінницяводоканал".
21.10.2005 р. відповідачка ОСОБА_15, яка діяла від імені ОСОБА_16, самовільно, без дозволу співвласників мережі водопроводу екскаватором викопала траншею з метою підключення до одного з колодязів зазначеної мережі водопроводу. На прохання припинити роботу і пред'явити документ, який давав би право здійснювати роботи по підключенню ОСОБА_15 відмовила, повідомивши про те, що всі необхідні документи знаходяться у майстра, який здійснює роботи. Підготовчі роботи по підключенню були здійснені в повному обсязі. Ні усного, ні письмового дозволу ОСОБА_17 надано не було.
05..05.2006 року на вимогу виконкому Вінницької міської ради було проведено збори співвласників мережі водопроводу до вул. Глінки у м. Вінниці з приводу прохання ОСОБА_14 про підключення до мережі водопроводу, оскільки таке підключення призведе до неможливості його подальшої роботи.
Дана справа розглядалася судом неодноразово.
Останнім рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 09.12.2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції від 09.12.2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, не правильне застосування норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції скаржник позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 апеляційну скаргу повністю підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнали та заперечили проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з передачею справи на новий розгляд, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Ухвалюючи рішення відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що у 1994 році співвласниками домоволодінь по вул. Глінки у м. Вінниці (у тому числі і позивачкою ОСОБА_1) за власні кошти було проведено мережу водопостачання. Також встановлено, що водогін по АДРЕСА_1 в м. Вінниці було побудовано за власні кошти та за погодженням і з дозволу відповідних комунальних служб міськвиконкому приватними громадянами, зокрема: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13
Суд вважає, що позивачкою ОСОБА_1 не надані докази, які б засвідчували її право власності на частину водопроводу, оскільки лише та обставина, що цей водопровід прокладений за власні кошти позивачки та 3-х осіб на її стороні, не свідчить про набуття нею права власності на нього.
Також судом встановлено, що підключення ОСОБА_14 було проведено на основі технічних умов для проектування і згідно з порядком, який установлений чинним законодавством.
Зазначено, що ОСОБА_18 суду пояснила про те, що вона не впевнена, що саме в результаті підключення будинку ОСОБА_14 до мережі водогону по вул. Глінки у м. Вінниці в будинку позивачки зменшився тиск води, вона на цьому не наполягає, з даним позовом вона звернулася для захисту своїх інтересів як власника.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що чинним законодавством не передбачається перехід у власність водогону, побудованого за власні кошти власниками будинків, які є приватними особами, не суб’єктами підприємницької діяльності. Разом з цим, ОСОБА_14 при підключенні до водогону було дотримано всі вимоги закону та на основі технічних умов проектування. Також враховано те, що мережа водопроводу прокладена на території вулиці Глінки у м. Вінниці, а ст. 401 ч. 1 ЦК України передбачена можливість користуватися чужим нерухомим майном для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може з наступних підстав.
Як встановлено колегією суддів, мережа вищевказаного спірного водопроводу збудованого силами та коштами співвласників, розташована по АДРЕСА_1 м. Вінниці, тобто на земельній ділянці, що належить територіальній громаді м. Вінниця. Однак, судом дана обставинами належним чином врахована не була та не було притягнуто до участі у справі у якості третьої особи Вінницьку міську раду. При цьому, судом також не враховано рішення Вінницької міської ради № 1537 від 28.11.2005 року (а.с. 242), яким затверджено «Порядок прийняття зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення до комунальної власності територіальної громади м. Вінниці від фізичних осіб, що не є суб’єктами підприємницької діяльності». Крім цього, як вбачається з матеріалів справи (а.с.118) угода-дозвіл №35 від 31.10.05 р. на виконання робіт з проведення водогону по вул. Глінки у м. Вінниці надавався ОСОБА_14 відділом з питань благоустрою міста та житла Управління міського господарства.
Також, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копії листа ВОКВП ВКГ "Вінницяводоканал" № 2/243-с від 26.11.07 р. на підставі дозволу ОСОБА_14 були також видані технічні умови на водопостачання групи житлових будинків по вул. Глінки у м. Вінниці, а саме: ОСОБА_19 та ОСОБА_20 Проте, судом першої інстанції дана обставина також не була врахована та не було притягнуто зазначених осіб до участі у справі у якості співвідповідачів. Адже, як зазначено у рішенні суду та викладено вище, позивачка не впевнена, що саме в результаті підключення будинку ОСОБА_14 до мережі водогону по вул. Глінки у м. Вінниці в її будинку зменшився тиск води.
За таких підстав колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з передачею справи на новий розгляд, оскільки встановлено, що суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 09 грудня 2009 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до того ж суду першої інстанції іншим його складом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: В.В.Сопрун
С.К.Медвецький