Справа № 2-341/2010р.

РІШЕННЯ

іменем України

( заочне)

“29“ січня 2010  року Шевченківський районний суд м.Львова у складі :

головуючої – судді             ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

при секретарі                 ПЕЛЕХ О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ВГІРФО Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зняття з реєстрації,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 18.06.2009р. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, в якому просить винести рішення про визнання відповідачки та малолітнього ОСОБА_3, 08.08.1999р.н., такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1. Позов обґрунтовує тим, що з відповідачкою шлюб розірвано, про що зроблено актовий запис 14.04.2009р. Спірна квартира належить йому на праві власності і було набута до шлюбу з позивачкою. У 2003р. відповідачка з дитиною у добровільно залишила квартиру і з цього часу у ній не проживають.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, покликаючись на вказані у ньому обставини. Просить задовольнити позов.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином через оголошення в пресі. Відомостей про причину її неявки немає. Суд, за згодою позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник Шевченківської районної адміністрації ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснив, що органи опіки та піклування не дають згоди на зняття дітей з реєстрації, оскільки в такому випадку порушуються житлові права дітей. Хоча дитина фактично проживає з матір’ю це не дає підстави для визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням. Просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши представлені докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких мотивів.

Квартира по вул.Шевченка,136/10 в м.Львові належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру від 03.09.1995р. Крім позивача співвласником квартири була його мати ОСОБА_5, яка померла 08.11.1997р.

Квартира складається з двох кімнат житловою площею 27,4кв.м, кухні, комунальних вигод загальною площею 44,1кв.м. У квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_1, відповідачка ОСОБА_2 з 30.12.1999р. та малолітній ОСОБА_3, 08.08.1999р.н., з 30.12.1999р.

В судовому засіданні встановлено, що в 2003р. відповідачка разом з дитиною залишила спірну квартиру. З цього час вона та дитина у квартирі не проживають. Перешкод у користуванні квартирою їм не чинилося.

Факт не проживання відповідачки та дитини за місцем реєстрації підтверджується і актами комісії ЛКП «Янів-405»

У 2009р. шлюб між сторонами розірвано за рішенням суду, яким встановлено, що сторони тривалий час проживають окремо.

Відповідно до ст.29 п.3 ЦК України місцем проживання неповнолітньої особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками.

У даному випадку місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3, 08.08.1995р.н., є місце проживання матері ОСОБА_2 Намір проживати з батьком дитина не виявила.

Тому суд не приймає пояснення представника органу опіки та піклування щодо необхідності збереження реєстрації дитини у спірній квартирі.

Отже в судовому засіданні доведено, що відповідачка з дитиною зі спірної квартири вибули добровільно в 2003р., з цього часу наміру вселитися в квартиру та проживати у ній не виявляли, вони не проживають у спірній квартирі без поважних причин більше року. А тому їх слід визнати такими, що втратили право користування жилими приміщеннями цієї квартири, задовольнивши позов.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація – це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

За ст.7 вказаного Закону зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі … рішення суду.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд вважає позов підставним, таким, що підлягає задоволенню.

    Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 57, 58, 60, 208, 209, 212, 215, 224, 226 ЦПК України, ст. ст.29, 317, 325, 391, 405 ЦК України, ст.160 СК України, ст.3, 6, 7 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -

В И Р І Ш И В :

    Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 разом з малолітнім ОСОБА_3, 08.08.1999р. такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_2.

Зняти ОСОБА_2 разом з малолітнім ОСОБА_3, 08.08.1999р. за адресою АДРЕСА_3.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    СУДДЯ                         Н.Л. ЛУЦІВ-ШУМСЬКА