П О С Т А Н О ВА

                                                         Іменем України                                              № 2-а-233/10

 16 лютого   2010 року                                                                           м.  Красноград

       Суддя Красноградського районного суду Харківської області Тарасенко Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Краснограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до  ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної  соціальної допомоги „Дітям війни”, -

  ВСТАНОВИВ:

       ОСОБА_1 25.01.2010 року звернулась   до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області в якому просить поновити пропущений строк  для звернення до адміністративного суду з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити, як дитині війни, несплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2008 рік з 01.01.2008  року по 31.12.2008 року.

         В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що належить до соціальної категорії "Дитина війни" та  відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач в порушення закону  не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії, у зв’язку з цим просить суд поновити їй строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав про які вона дізналась  після отримання листа відповідача від 07.12.2009 року та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй суму недоотриманої допомоги.

         Позивачка в судове засідання не з’явилась в позовній заяві просить справу розглядати без її участі . Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Красноградському районі просило розглянути справу у відсутність їх представника , надало заперечення на позов, в якому просило суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначило, що  Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення  «Про Пенсійний  фонд України».  Реалізація  нормативних приписів і пенсійних програм  здійснюється  шляхом фінансування  пенсійних виплат за рахунок  джерел визначених прибутковою частиною  бюджету і відповідно до напрямів витратної частини  бюджету Пенсійного   фонду України.

Законом України  «Про соціальний захист дітей війни»  передбачено, що фінансування виплат по цьому закону  проводиться з Державного бюджету України. З цього слідує, що на відповідача  не покладено  обов’язок по фінансуванню вищезгаданих виплат.

Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через  невизначеність на законодавчому рівні  органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат   особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

    За таких обставин суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 3 ст.122 КАС України.

          Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.

          Позивач має статус "Дитини війни", що підтверджується пенсійним    посвідченням  № 113932 від 01.02.1995 року   \а.с. 4\.

          Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

          Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., суд вважає такі вимоги такими, що  підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

  З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачене зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується наданою інформацією  ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Красноградському  району Харківської області..

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Красноградському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

            Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

 Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

 За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

          Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

           Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

          Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в Красноградському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.

         Суд, вирішуючи  клопотання  позивача про  відновлення  пропущеного строку для звернення до суду за захистом його прав, вважає необхідним прийняти до уваги  похилий вік позивача, те, що про належну доплату до пенсії йому стало відомо лише після отримання листа позивача, а тому є підстави визнати причину пропущення позивачем строку  для звернення до суду поважною. Відповідно до ч.2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується  в порядку, встановленому  цим Кодексом.

        Суд також  враховує, що в запереченні на позов  відповідач не наполягає на відмову у задоволенні даного адміністративного позову  із-за пропущення строку звернення позивачем до адміністративного суду з позовом щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Питання про стягнення з відповідача судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач не просив про їх відшкодування.

У зв’язку з вищевикладеним позивачу необхідно нарахувати та здійснити доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  за 2008 рік за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік.

         На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",   ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

    ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1  пропущений строк для звернення до суду.

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області нарахувати та здійснити доплату до пенсії ОСОБА_1  за 2008 рік з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розміру встановленого у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”.

Зобов’язати УПФ України в Красноградському районі Харківської області виплати за 2008 рік провести з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позову відмовити.

        Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня  проголошення постанови.

       Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

        Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються в апеляційний адміністративний  суд Харківської області через Красноградський районний суд.          

         Суддя