У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

                16 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого -  Ігнатюк Б.Ю.

суддів –   Фазикош Г.В., Дроботі В.В.

при секретарі – Коновчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород  справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 30 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Рахівської держнотконтори про часткове скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на спадкове майно ,-

                                  В С Т А Н О В И Л А:  

Зазначеним рішенням позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задоволено: поновлено строк звернення до суду за захистом порушеного права, визнано позивачів такими, що прийняли спадщину кожен по 1/8 частині будинку АДРЕСА_1 та визнано за ними право власності на вказані частини цього будинку; свідоцтво про право на спадщину, виданого відповідачці стосовно зазначеного будинку в частині 3/8 його частин визнано недійсним та скасовано.

Відповідачка з цим рішенням не погодилась, порушила питання про його скасування та направлення справи для нового розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні апелянка свої вимоги підтримала.

Заслухавши доповідача, апелянтку та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованясть рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Сторони по справі являються рідними дітьми померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3. За час свого життя їхня мама зробила заповітне розпорядження, згідно якого перший поверх будинку АДРЕСА_1, який належав їй , заповіла відповідачці ОСОБА_4., а другий поверх цього будинку – іншій своїй дочці : ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Остання прийняла спадщину після смерті матері, оскільки проживала в цьому будинку разом з мамою до дня смерті мами. По причині малолітності ОСОБА_7. не оформила юридично свої права на належну їй частку, а 23.03.2005 року вона померла.

Позивачі також проживали до смерті сестри з останньою у вказаному будинку і тому із заявами про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7., у нотаріальну контору не звертались.

Відповідачка обіцяла оформити на них відповідні долі спадкового майна, але у червні 2009 року їм стало відомо, що вона оформила на себе право власності на цілий будинок. Тому вони і змушені звернутись до суду із зазначеним позовом.

Доводи апеляційної скарги зводяться того, що спірний будинок являється одноповерховим і саме це судом першої інстанції не враховано.

Колегія судді вважає, що цей довід не може бути прийнятий до уваги.

Так, встановлено, що мама сторін по справі 25.11.2003 року склала заповіт, яким 1 поверх вказаного вище вказаного будинку заповіла відповідачці, а 2 поверх – ОСОБА_7. Той факт, що остання прийняла вказану спадщину після смерті мами ІНФОРМАЦІЯ_2 та померла у 2005 році відповідачкою не заперечується.  

До теперішнього часу другий поверх будинку є недобудований.   Тому колегія суддів вважає, що оскільки відповідачка мала намір належно оформити свої спадкові права стосовно цього будинку, саме вона, як старша у сім’ї, займалась оформленням права власності на будинок на ім’я мами, яке було встановлено рішенням виконкому Діловецької сільради 27 грудня 2004 року /а.с.16/, тобто вже після смерті матері. Але у зв’язку з недобудовою другого поверху до стадії можливості проживання в ньому, документація була виготовлена апелянткою на зазначений будинок як одноповерховий і на саме на такий будинок вона оформила на себе право власності на будинок в цілому, використовуючи при цьому заповіт мами, хоча їй заповідався лише 1 поверх будинку.

Тому виходячи зі змісту заповіту та зазначених обставин, а також принципу справедливості, встановленого п.6 ст.3 ЦК України, колегія суддів вважає, висновок суду першої інстанції про визнання виданого відповідачці свідоцтва про право власності на спірний будинок в 3/8 ч. є правильним.

 Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Рахівського районного суду від 30 вересня 2009 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її ухвалення.

Головуючий:        

    Судді :