Справа № 127/23915/18

Провадження № 22-ц/801/515/2019

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю.Б.,

суддів Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

учасники справи:

позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24»,

відповідач ОСОБА_4,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Борисюк І.Е. в м. Вінниці, повний текст якого складено того ж дня,

у цивільній справі № 127/23915/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» (далі - ТОВ «Кредитні рішення Моней24») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.09.2017 між ТОВ «Кредитні рішення Моней24» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 3016703404 та додаткова угода № 3016703404-2 від 31.10.2017. Згідно із кредитним договором відповідач отримала кредит в розмірі 5 000, 00 гривень з встановленою відсотковою ставкою у розмірі 0,886 % терміном на 15 календарних днів з строком погашення до 15.11.2017. ТОВ «Кредитні рішення Моней24» повністю виконало свої зобов'язання згідно з кредитним договором та надало відповідачу кредитні кошти. Станом на 23.06.2018 відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані відсотки.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні рішення Моней 24» заборгованості за кредитним договором у розмірі 27 761, 80 грн, з яких 5 000 грн - сума простроченого основного боргу за кредитом, 667 грн - сума нарахованих процентів, 21 084,24 грн - пеня.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні рішення Моней24» заборгованість по кредитному договору № 3016703404 від 16.09.2017 в сумі 4 827 гривень 00 копійок.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні рішення Моней24» заборгованості в сумі 22 934, 80 гривень - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні рішення Моней24» судовий збір в сумі 306, 41 гривень.

Судовий збір в сумі 1 455, 59 гривень залишено за ТОВ «Кредитні рішення Моней24».

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ТОВ «Кредитні рішення Моней24» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що воно ухвалено з грубим порушення норм матеріального та процесуального права, а також з допущеними математичними помилками в розрахунках, просить рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь товариства заборгованості по кредитному договору № 3016703404 від 16.09.2017 в сумі 4 827 гривень скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову є необ'єктивним та необґрунтованим, оскільки товариством надано всі належні та допустимі докази, які не були спростовані відповідачем.

Так, Вінницьким міським судом Вінницької області під час розгляду справи не прийнято до уваги, що 19.12.2017 під час укладення договору реструктуризації № 3016703404-Res-1 відповідач визнає борг перед ТОВ «Кредитні рішення Моней24» в сумі 10 020 гривень за договором кредитування. Відповідачем частково виконано умови договору, а саме, 19.12.2017 сплачено 3 340 гривень, платежі по графіку 19.01.2018 та 19.02.2018 не сплачені. Позивач зазначає, що розрахунок заборгованості зроблений судом першої інстанції є помилковим та не відповідає умовам укладених договорів. В розрахунку заборгованості штрафних санкцій позивачем була вказана сума штрафу 500 грн., що відповідає п. 9 Договору. Крім того, суд після того, як помилково розрахував суму пені, значно її зменшивши, додатково застосував частину третю статті 551 ЦК України, зменшивши суму неустойки до 2 500 гривень. Вважає, що оскільки між позивачем та відповідачем діють кредитні відносини, тому слід застосувати норму статті 616 ЦК України - Правові наслідки порушення зобов'язання з вини кредитора.

Від відповідача ОСОБА_4 відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року встановлено в розмірі 1 762 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в цій справі визначається сумою, яку позивач просить стягнути з відповідача - 27 761,80 гривень, що є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (176 200 грн), спір у ній не належить до категорій, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), а тому справа з урахуванням її конкретних обставин може бути розглянута без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем ОСОБА_4 порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, згідно яких позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Оскільки ОСОБА_4 добровільно не провела розрахунок за кредитним договором в строки, визначені його умовами, тому сума боргу підлягає примусовому стягненню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав ТОВ «Кредитні рішення Моней24», шляхом стягнення з відповідача на користь позивача згідно з умовами кредитного договору № 3016703404 від 16.09.2017 заборгованості в сумі 4 827, 00 гривень, з яких: 2 327, 00 гривень - заборгованість за кредитом; 2 500, 00 гривень - пеня.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 22 934, 80 гривень суд вважав за необхідне відмовити, оскільки такі вимоги є необґрунтованими і недоведеними належними і допустимими доказами.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наступним.

Судом встановлено, 16.09.2017 між ТОВ «Кредитні рішення Моней24» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 3016703404 (а. с. 53-61)

31.10.2017 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 3016703404-2 до вищевказаного кредитного договору. (а. с. 62-64)

Відповідно до кредитного договору № 3016703404 від 16.09.2017 ТОВ «Кредитні рішення Моней24» надає позичальнику кредит з цільовим призначенням не споживчого характеру в сумі 5 000,00 гривень, а позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту та нарахованих відсотків на умовах, встановлених даним кредитним договором та додатками до нього. Повернення кредиту і сплата відсотків за користування кредитом здійснюється згідно з графіком розрахунків встановлених у додаткових угодах до даного договору.

Згідно з додатковою угодою № 3016703404 від 31.10.2017 позичальник зобов'язується повернути кредит в сумі 5 000,00 гривень та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 667,00 гривень. Термін кредиту - 15 днів, дата надання кредиту - 31.10.2017, дата повернення кредиту - 15.11.2017.

З реєстру платежів судом встановлено, що відповідачем 31.10.2017 отримано кредит в сумі 5 000,00 гривень. (а. с. 69-70).

Згідно з розрахунком, наданим ТОВ «Кредитні рішення Моней24», заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 3016703404 від 16.09.2017 станом на 23.06.2018 становить 30 601,00 гривень, яка складається з: 5 000,00 гривень - заборгованість по кредиту; 667,00 гривень - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 24 934,00 гривень - пеня (а. с. 68, 103).

З вищевказаного розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачем було сплачено позивачу 3 340,00 гривень на виконання умов договору реструктуризації № 3016703404-Res-1 від 19.12.2017 (а. с. 65-68, 103).

Відповідачем перед позивачем заборгованість по договору № 3016703404 від 16.09.2017 в повному обсязі не погашена. Протягом тривалого часу належних розрахунків відповідач не веде, відповідно, ухиляється від виконання зобов'язань, взятих на себе згідно з договором № 3016703404 від 16.09.2017.

В той же час суд не погодився з розрахунками позивача щодо нарахуванням пені за кредитним договором, а тому, з урахуванням п. 10 Договору прийшов до висновку, що пеня за період з 16.11.2017 по 23.06.2018 (включно) має становити 12 396,66 гривень, а не 25 434,80 гривень.

З наведеного судом розрахунку такої заборгованості за період з 16.11.2017 по 19.12.2017 (по дату проведення часткового розрахунку відповідачем): 5 667,00 гривень х 2 % х 33 дні = 3 740, 22 гривень.

За період з 19.12.2017 по 23.06.2018 ((включно) (по дату визначену позивачем в розрахунку) визначено суму пені: 2 327, 00 гривень (5 667,00 гривень - 3 340,00 гривень) х 2 % х 186 днів = 8 656,44 гривень.

При цьому суд прийшов до висновку про зменшення неустойки до 2 500,00 гривень, що дорівнює половині суми отриманої відповідачем в кредит.

При зменшенні розміру неустойки судом враховано: ступінь виконання зобов'язань боржником; відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання; значне перевищення розміру неустойки.

Представник позивача не надав суду належних доказів спричинення значних збитків позивачу у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків за кредитним договором.

Апеляційний суд вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, встановленим відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються із нормами матеріального права, які судом застосовані правильно.

У зв'язку з цим не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що Вінницьким міським судом Вінницької області під час розгляду справи не прийнято до уваги, що 19.12.2017 під час укладення договору реструктуризації № 3016703404-Res-1 відповідач визнає борг перед ТОВ «Кредитні рішення Моней24» в сумі 10 020 гривень за договором кредитування та ним частково виконано умови договору, а саме, 19.12.2017 сплачено 3 340 гривень, платежі по графіку 19.01.2018 та 19.02.2018 не сплачені. Розрахунок заборгованості зроблений судом першої інстанції є помилковим та не відповідає умовам укладених договорів.

Наведені у зв'язку з цим розрахунки представника позивача: 10 020 (борг реструктуризації) гривень - 3 340 (платіж 19.12.17р.) гривень = 6 680 гривень є хибними, оскільки в зазначену суму входить сума нарахованої пені з 16.11.2017 по 19.12.2017 року, а тому на вказану суму не може бути в подальшому нарахована пеня з 19.12.2017 по 23.06.2018. Отже є вірним розрахунок суду першої інстанції: 5 667, 00 (заборгованість по кредиту + заборгованість по відсотках) гривень - 3 340, 00 (платіж 19.12.17) гривень = 2 327,00 гривень.

Невірними є твердження апелянта про необхідність відрахування суми 3 340,00 гривень, сплаченої відповідачем згідно договору реструктуризації, після нарахування загальної заборгованості згідно умов кредитно договору, що має вигляд: 31 101,80 гривень - 3 340,00 гривень = 27 081,80 гривень, оскільки за таким розрахунком на сплачену позивачем згідно договору суму нараховується пеня, що суперечить п. 10 кредитного договору № 3016703404 від 16.09.2017.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання представника позивача на те, що позивачем в розрахунку заборгованості штрафних санкцій була вказана сума штрафу 500 грн., що відповідає п. 9 Договору, оскільки в позовній заяві (а.с. 50) і в розрахунку кредитної заборгованості (а.с. 68) про таку складову заборгованості позивачем не заявлялося, а тому така вимога не приймається судом апеляційної інстанції, що відповідає положенням ч. 6 ст. 367 ЦПК України.

Суд підставно застосував до даних правовідносин положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, врахувавши ступінь виконання зобов'язань боржником; відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання; значне перевищення розміру неустойки. Доводи представника позивача про те, що до встановлених правовідносин слід застосовувати положення ст. 616 ЦК України не відповідають встановленим судом обставинам справи, оскільки суд не встановлював та не застосовував до спірних правовідносин наслідки порушення зобов'язання з вини кредитора.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 369, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Повний текст постанови складено 08 квітня 2019 року.

Головуючий: Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

І. М. Стадник