ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2010 року Справа №2а-1583/09/0970
м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Басай О.В.
при секретарі П’ятковська М.В.
за участю:
представника позивача – ОСОБА_1;
представника відповідача – Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України –
Гром А.М.;
представника відповідача – Військової частини А-1349 - Гром А.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3
до відповідачів: Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України та Військової частини А-1349
про визнання незаконними наказів №142 від 29.04.2005 року, №0168 від 28.12.2001 року, поновлення на публічній службі, зобов’язання зарахування часу вимушеного прогулу до вислуги років та до терміну встановленого для присвоєння чергових військових звань та зобов’язання виплатити грошову компенсацію за продовольчий пайок та речове майно, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся в суд із адміністративним позовом до Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України та Військової частини А-1349 про зобов’язання внести зміни в наказ №142 від 29.04.2005 року в частині звільнення з військової служби за станом здоров’я не в грудні 2001 року, а в квітні 2005 року.
17.04.2007 року позивачем збільшено позовні вимоги згідно поданої заяви в якій просить визнати незаконним наказ №142 від 29.04.2005 року та зобов’язати поновити на публічній службі.
15.09.2009 року позивачем подана заява про збільшення позовних вимог в якій просить визнати незаконними накази №142 від 29.04.2005 року, №0168 від 28.12.2001 року, поновити на публічній службі, зобов’язати зарахувати час вимушеного прогулу до вислуги років та до терміну встановленого для присвоєння чергових військових звань.
10.11.2009 року позивачем подана заява про збільшення позовних вимоги згідно якої просить, зобов’язати відповідача виконати вимоги п.2 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині зарахування часу вимушеного прогулу до вислуги років та до терміну встановленого для присвоєння чергових військових звань, а також зобов’язати військову частину А1349 виплатити грошову компенсацію за продовольчий пайок та речове майно.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що наказом Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України №142 від 29.04.2005 року було внесено зміни в наказ №0168 від 28.12.2001 року щодо підстав звільнення з лав Збройних Сил України. Вважає, що такий наказ є протиправним, оскільки видаючи даний наказ в квітні 2005 року відповідач зобов’язаний був взяти до уваги ту обставину, що в грудні 2001 року позивач не міг вважатися звільненим з військової служби так як висновок ВЛК про непридатність до військової служби був відпрацьований в квітні 2002 року. Також зазначив, що скасуванню підлягає наказ №0168 від 28.12.2001 року, оскільки відповідно до п.7.22 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженої наказом Міністра оборони України №237 від 16.07.2002 року після видання наказів по особовому складу про звільнення осіб офіцерського складу з військової служби підстави звільнення зміні не підлягають, якщо під час звільнення не допущенні порушення чинного законодавства й не виникли нові обставини, пов’язані зі звільненням. Крім цього вважає, що вищенаведені накази є незаконними ще із тих підстав, що вони винесені посадовою особою, яка не була уповноважена видавати такі накази в силу Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України №174/93 від 13.05.1993 року так як згідно даного Указу такі накази про звільнення видаються тільки заступником Міністра оборони України. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що даний позов є безпідставним та необгрунтованим. Також зазначив, що посилання позивача на те, що Головнокомандувач ВПС ЗС України не мав права звільняти з військової служби в силу дії лише Тимчасового положення про проходження військової служби затвердженого Указом Президента України №174 від 13.05.1993 року не відповідає дійсності, оскільки відповідно до ст.66 даного Положення власне командування має право достроково розірвати контракт з особою офіцерського складу за наявності підстави передбаченої п. «є» - за службовою невідповідністю. Крім того, відповідно ст.73 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, Головнокомандувач ВПС ЗСУ відповідно є командувач виду ЗСУ.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що за період з червня 2000 року по липень 2001 року була проведена атестація старшого лейтенанта ОСОБА_3 у зв’язку із звільнення в запас за пп. «є» п.65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України №174/93 від 13.05.1993 року - за службовою невідповідністю. Згідно висновків атестації старший лейтенант ОСОБА_3 займаній посаді не відповідає, професійні та морально-ділові якості не відповідають сучасним вимогам, доцільно звільнити з військової служби у запас за службовою невідповідністю. (т.2 а. с.62-63).
26.12.2001 року на підставі висновків атестації прийнято подання про звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_3 у запас за пп. «є» п.65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України №174/93 від 13.05.1993 року - за службовою невідповідністю. З даного подання також вбачається, що 14 липня та 23 липня 2001 року, а також 26 грудня 2001 року із старшим лейтенантом ОСОБА_3 були проведенні бесіди по питанню його звільнення з військової служби у запас за службовою невідповідністю (т.2 а. с. 64).
Наказом Головнокомандувача військово-повітряних сил Збройних Сил України №0168 від 28.12.2001 року ОСОБА_3 звільнено з військової служби у запас за п. 65 пп. «є» (за службовою невідповідністю) Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України №174/93 від 13.05.1993 року (т.1 а. с. 150).
Наказом Командира військової частини А1349 №113 від 18.06.2002 року ОСОБА_3 з 20.06.2002 року виключено зі списків особового складу військової частини А1349 (т.2 а. с. 73)
Відповідно до Довідки №43 від 23.03.2002 року ОСОБА_3 рішенням військово-лікарської комісії визнано обмежено придатним до військової служби (т.1 а. с. 206) та встановлено III групу інвалідності, що підтверджується Довідкою МСЕК №131363 від 06.08.2003 року (т.2 а. с. 75).
З доповідної №350/153/319/нс від 25.04.2005 року вбачається, що ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України про внесення змін до наказу Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України №0168 від 28.12.2001 року в частині підстави звільнення, а саме не за п.65 п.п. «є» (за службовою невідповідністю), а за станом здоров’я ( т.1 а. с. 148-149).
Наказом Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України №142 від 29.04.2005 року внесено зміни до наказу Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України №0168 від 18.12.2001 року, а саме ОСОБА_3 звільнено у запас за пп. «в» п.65 (за станом здоров’я) (т.1 а. с. 151).
Вимога позивача про визнання незаконним наказу №0168 від 28.12.2001 року не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. «є» п.65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України №174/93 від 13.05.1993 року офіцери можуть бути звільненні з військової служби – за службовою невідповідністю.
Судом встановлено, що за період служби до позивача застосовано 21 дисциплінарне стягнення за не виходи на службу, систематичне спізнення на шикування та халатне відношення до своїх службових обов’язків, що підтверджується записами в службовій карточці (т.1 а. с. 228-232). Тому, на підставі атестації старшого лейтенанта ОСОБА_3 за період служби з червня 2000 року по липень 2001 року та подання від 26.12.2001 року наказом Головнокомандувача військово-повітряних сил Збройних Сил України №0168 від 28.12.2001 року звільнено з військової служби у запас за пп. «є» п. 65 (за службовою невідповідністю) Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу .
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що Головнокомандувач Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України не мав права видавати наказ про звільнення, оскільки такий наказ мав право видавати тільки Заступник Міністра оборони України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. «а» п.70 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України №174/93 від 13.05.1993 року .звільнення осіб офіцерського складу з військової служби за підставами, передбаченими п. 65 його Положення провадиться у військових званнях до підполковника включно за підставами передбаченими підпунктами «а»-«в», «д»-«з», - заступниками Міністра оборони України.
Указом Президента України від 20.08.2001 року №647/2001 «Про заснування посад Головнокомандувачами видами Збройних Сил України» засновано у Збройних Силах України посади Головнокомандувачів Сухопутних військ, Військово-Повітряних Сил, Військ Протиповітряної оборони та Військово-Морських Сил.
Пунктом 2 вищенаведеного Указу Президента України Міністерство оборони України зобов’язано привести свої акти у відповідність із цим Указом.
Указом Президента України №649/2001 від 20.08.2001 року генерал-полковника Стрельникова Віктора Івановича призначено Головнокомандувачем Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України, звільнивши його з посади заступника Міністра оборони України – командувача Військово-Повітряних Сил України.
На виконання вищенаведених Указів Президента України Міністром оборони України видано наказ №289 від 21.08.2001 року. Пунктом 6 даного Наказу до приведення нормативних актів Міністерства оборони України у відповідність до вищезазначеного Указу Президента України Головнокомандувачі видами Збройних Сил України користуються повноваженнями заступника Міністра оборони України - командувача виду Збройних Сил України, наданими їм Міністром оборони України (т.1 а. с. 236). Даний наказ був доведений до особового складу Збройних Сил України телеграмою (т.1 а. с. 182).
За таких обставин, суд вважає, що Головнокомандувач Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України Стрельников Віктор Іванович правомірно видав наказ №0168 від 28.12.2001 року.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що його було звільнено з порушенням п.87 Інструкції про порядок застосування в Збройних Силах України Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу (ведена в дію наказом Міністра оборони України від 30.06.1993 року №141), виходячи з наступного.
Відповідно до п.87 зазначеної вище Інструкції особи офіцерського складу перед подання до звільнення в запас або у відставку направляються на військово-лікарські комісії для визначення здатності до військової служби за станом здоров’я, висновки якої враховуються для визначення підстав звільнення.
В поданні до звільнення зазначено, що в період з 21 червня по 25 червня та з 25 липня по 09 серпня 2009 року старший лейтенант ОСОБА_3 був направлений в гарнізонний шпиталь військової частини А1043 для засвічення військово-лікарською комісією про придатність для подальшого проходження служби. Офіцер цей наказ проігнорував, без поважних причин не прибув для проходження ВЛК. Проте дана обставина спростовується поясненнями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 який на час звільнення позивача працював на посаді начальника медичної служби військової частини А1349 та дослідженими в судовому засіданні матеріалами особової справи старшого лейтенанта ОСОБА_3 в якій відсутній наказ про направлення позивача на військово-лікарську комісію.
За таких обставин, судом встановлено, що перед поданням до звільнення позивач не був направлений на військово-лікарську комісію.
Проте, дане порушення, на думку суду, не може бути підставою для скасування наказу №0168 від 28.12.2001 року, враховуючи наступні обставини.
Як вбачається з Довідки №43 від 23.03.2002 року ОСОБА_3 рішенням військово-лікарської комісії визнано обмежено придатним до військової служби (т.1 а. с. 206). та встановлено III групу інвалідності, що підтверджується Довідкою МСЕК №131363 від 06.08.2003 року (т.2 а. с. 75).
За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 та на підставі доповідної №350/153/319/нс від 25.04.2005 року Наказом Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України №142 від 29.04.2005 року внесено зміни до наказу Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України №0168 від 18.12.2001 року, а саме ОСОБА_3 звільнено у запас за п.65, п.п. «в» (за станом здоров’я).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наказ відповідача №0168 від 28.12.2001 року є правомірним.
Щодо вимоги про скасування Наказу Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України №142 від 29.04.2005 року, то дана вимога також не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п.7.2.2 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 237 від 16.07.2002 року після видання наказів по особовому складу про звільнення осіб офіцерського складу, прапорщиків (мічманів) з військової служби підстави звільнення зміні не підлягають, якщо під час звільнення не допущені порушення чинного законодавства й не виникли нові обставини, пов'язані зі звільненням.
Оскільки, на думку суду, рішення військово-лікарської комісії про визнання позивача обмежено придатним до військової служби та встановлення йому III групи інвалідності є новими обставинами, пов’язаними зі звільненням, суд вважає, що відповідачем правомірно наказом №142 від 29.04.2005 року внесено зміни до наказу №0168 від 28.12.2001 року в частині підстав звільнення з військової служби. Крім того, наказом №142 від 29.04.2005 року усунуті порушення, які мали місце при прийняті наказу №0168 від 28.12.2001 року в частині не направлення позивача на військово-лікарську комісію перед поданням до звільнення.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про поновлення на публічній службі, зобов’язання зарахування часу вимушеного прогулу до вислуги років та до терміну встановленого для присвоєння чергових військових звань та зобов’язання виплатити грошову компенсацію за продовольчий пайок та речове майно, оскільки позивачу відмовлено в задоволенні вимоги про скасування наказу №0168 від 28.12.2001 року про звільнення з військової служби.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя О.В. Басай
Постанова в повному обсязі складена 18.01.2010 року