Категорія 2.8
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2010 року Справа 2а-24347/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Солоніченко О.В.,
при секретарі судового засідання: Псоміаді С.І.,
за участю сторін:
представників позивача: Скачкова М.С., Кононової Т.О.,
представників відповідача: Пузько Л.Ю., Карпюк М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Приватного підприємства „Рекламне агентство „Зодіак” до Відділу державної служби боротьби з економічними злочинами Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання перевірки неправомірною, -
ВСТАНОВИВ:
25 серпня 2009 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом Приватного підприємства „Рекламне агентство „Зодіак” до Відділу державної служби боротьби з економічними злочинами Луганського міського управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання перевірки неправомірною, скасування протоколу виїмки речей та документів, зобов’язання повернути вилучені документи та речі.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 15 червня 2009 року за направленням № 489 від 12.06.09. працівниками відповідача здійснено планову перевірку законності здійснення господарської діяльності підприємства, наявності ліцензій, додержання ліцензійних умов, законності використання програмного забезпечення, наявність дозволу місцевих органів влади на надання послуг чи здійснення торгівельної діяльності, легалізація трудових відносин. В ході перевірки працівниками відповідача було вилучено 4 комп’ютери, які знаходились в офісі згідно з договором зберігання, що зафіксовано у протоколі виїмки речей та документів від 15.06.09.
Посилаючись на норми, встановлені Постановою КМУ № 502 від 21.05.09., якою заборонено здійснювати перевірки суб’єктів господарської діяльності, позивач вважає дії відповідача по проведенню вказаної перевірки незаконними. Крім того, позивач зазначив, що при проведенні вказаної перевірки відповідачем порушено вимоги ч.6 ст. 9 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”, ст. 5 Закону України „Про міліцію”, ст. 178 Кримінального кодексу України, Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, зокрема, позивач зазначив, що вказану перевірку, а також виїмку речей та документів відповідач мав право проводити лише в рамках оперативно-розшукової справи за вмотивованою постановою слідчого. Право на проведення таких перевірок відповідач мав реалізувати лише за наявності відомостей про порушення законодавства, що регулює фінансову, господарську та іншу підприємницьку діяльність, які тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
За цих підстав позивач просив суд визнати перевірку, яка здійснена працівниками відповідача 15.06.09. за № 489 від 12.06.09. неправомірною та безпідставною, скасувати протокол виїмки речей та документів від 15.06.09. та зобов’язати відповідача повернути вилучені речі та документи позивачу.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали позов, просили задовольнити його в повному обсязі.
Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях, в яких зазначили, що перевірку діяльності позивача було здійснено на підставі, в межах повноважень відповідача, що передбачені чинним законодавством України, зокрема, Законом України „Про міліцію”. Вилучення речей та документів в ході перевірки здійснено в рамках вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та в рамках вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності фізичної особи – керівника підприємства позивача Кононової Т.О.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року провадження у справі в частині вимог позивача про скасування протоколу виїмки та зобов’язання повернути речі та документи було закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства.
Розглянувши позовні вимоги в частині визнання перевірки безпідставною та неправомірною, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до наступного.
У відповідності до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 15 червня 2009 року оперуповноважені ВДСБЕЗ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області Карпюк М.О., Пяткін С.Ф. на підставі направлення на перевірку суб’єкта господарської діяльності від 12.06.09. № 489 здійснили перевірку ПП „Рекламне агентство „Зодіак”, розташованого за адресою м. Луганськ. Вул.. К.Маркса, 3.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, затвердженого постановою КМ України від 05.07.93. № 510. Державна служба боротьби з економічною злочинністю є складовою частиною кримінальної міліції системи МВС. До складу Державної служби боротьби з економічною злочинністю входять Департамент державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС, управління, відділи, відділення Державної служби боротьби з економічною злочинністю головних управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, управлінь МВС в областях, м. Севастополі та на транспорті, відділи, відділення (групи) Державної служби боротьби з економічною злочинністю міських, районних управлінь та відділів, лінійних управлінь, відділів, відділень, пунктів, підрозділів спеціальної міліції.
Як встановлено п.3 вказаного Положення, головними завданнями Державної служби боротьби з економічною злочинністю є: своєчасне припинення злочинів у галузі економіки та запобігання їм; аналіз і прогнозування криміногенних процесів в економіці та своєчасне інформування про них органів виконавчої влади; виявлення та припинення фактів порушення прав інтелектуальної власності; виявлення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень у галузі економіки, та вжиття заходів до їх усунення.
Відповідно до п.5 Положення підрозділи Державної служби боротьби з економічною злочинністю користуються правами, передбаченими законами України "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом. Зокрема, за наявності даних про порушення законодавства, що регулює фінансову, господарську та іншу підприємницьку діяльність, які тягнуть за собою кримінальну відповідальність, працівники Державної служби боротьби з економічною злочинністю мають право: безперешкодно входити до приміщень підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності (крім іноземних дипломатичних представництв), до виробничих приміщень, складів, сховищ, що використовуються громадянами для заняття підприємництвом; проводити за участю власника, його представників огляд виробничих, складських, торговельних, службових приміщень, транспортних засобів та інших місць зберігання майна і його використання; вилучати необхідні матеріали про кредитні та фінансові операції, матеріальні цінності, кошти, а також сировину і продукцію в установленому законодавством порядку; опечатувати каси, приміщення і місця зберігання документів, грошей і товарно-матеріальних цінностей.
Згідно зі ст.1 Закону України „Про міліцію” від 20.12.90. № 565-ХІІ Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до ст.11 Закону України „Про міліцію” міліції для виконання покладених на неї обов'язків, зокрема, надається право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій пояснення по фактах порушення законодавства, перевірка додержання якого віднесена до компетенції міліції, а також у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, проводити перевірки по фактах порушення законодавства, контроль за додержанням якого віднесено до компетенції міліції, вимагати проведення інвентаризацій і ревізій відповідних сфер фінансово-господарської діяльності.
Органи міліції вправі приступити до проведення перевірки суб'єктів господарської діяльності за умови наявності направлення на перевірку, яке складається за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України. У направленні на перевірку зазначаються дата його видачі, назва підрозділу міліції, мета, вид, підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб підрозділу міліції, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника підрозділу міліції, скріпленого печаткою органу міліції; за рішенням суду в присутності понятих та керівників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, щодо яких проводиться перевірка, витребувати і вилучати оригінали документів, що свідчать про правопорушення, зразки сировини і продукції, а до ухвалення такого рішення суду - в присутності понятих та керівників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, щодо яких проводиться перевірка, вивчати документи, що свідчать про правопорушення, за рахунок відповідного органу міліції робити з них копії із залишенням особам, щодо яких проводиться перевірка, опису документів, з яких виготовлено копії, опечатувати каси, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі.
Форма направлення на перевірку встановлена Наказом МВС України № 1110 від 11.11.06.
Як вбачається з копії направлення № 489 від 12.06.09., наявного в матеріалах справи, в ньому зазначено мету перевірки – перевірка законності здійснення підприємницької діяльності, отримання ліцензій та дотримання ліцензійних умов, відповідних дозволів органів самоврядування, законність використання програмного забезпечення; вид перевірки – планова, підстави перевірки – п.п. 5-7 Постанови КМ України №1767 від 20.12.08. „Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки”, Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність”; дата початку та закінчення перевірки – 11.06.09. – 21.06.09.; посади, звання та прізвища посадових осіб підрозділу міліції, які проводитимуть перевірку; направлення містить підпис керівника підрозділу міліції, скріплену печаткою органу міліції.
Інших вимог до порядку проведення органами міліції перевірок чинним законодавством України не передбачено, що в судовому засіданні представниками сторін не спростовано. Проте, суд вважає, що відсутність спеціально встановленого порядку не позбавляє органи міліції від права проводити перевірки діяльності господарюючих суб’єктів, оскільки таке право випливає з завдань органів міліції та прямо передбачено Законом.
З цих же підстав суд не враховує твердження позивача щодо того, що обов’язковою умовою для проведення перевірки є наявність оперативно-розшукової справи
Таким чином, суд прийшов до висновку, що працівники відповідача при здійсненні 15.05.09. перевірки підприємства позивача діяли у межах наданої їм законом компетенції, перевірка ними проводилася на підставі відповідного направлення.
Суд не приймає посилання позивача на заборону здійснення перевірок суб’єктів господарської діяльності, встановлену Постановою КМ України № 502 від 21.05.09. „Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року”, а також на Указ Президента України від 23.07.1998 № 817/98 „Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності” з огляду на наступне.
Як вбачається з п.1 вказаної Постанови, її дія направлена на припинення та обмеження до 31.12.10. проведення перевірок, які здійснюються органами і посадовими особам, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.
Указ Президента України від 23.07.1998 № 817/98 „Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності” регулює порядок проведення перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами.
Перелік контролюючих органів наведений у п.5 зазначеного Указу. Ними є: органи державної податкової служби, митні органи, органи державного казначейства, державної контрольно-ревізійної служби. Міліцію до цього переліку не включено.
Виходячи з загальнотеоретичних понять, та вимог чинного законодавства України (серед інших, Закону України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”) Правоохоронні органи – це органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Тобто, в розумінні вказаних норм, міліцію не віднесено до контролюючих органів. А відтак, обмеження, про які зазначає позивач, не розповсюджуються на діяльність органів міліції .
Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України Компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
При вирішення справи суд враховує також, що позивачем не надано доказів, що діями співробітників відповідача під час перевірки, а саме діями за фактом вилучення комп’ютерної техніки, які він просить визнати протиправними, порушено саме його (позивача) права чи інтереси.
Представники позивача в судовому засіданні підтвердили, що вилучена комп’ютерна техніка належить іншій особі – Кононовій Т.О., яка не є стороною у справі, на праві власності. Наданий позивачем договір зберігання комп’ютерної техніки від 30.01.09. суд до уваги не приймає (а.с.12-14), оскільки будь-яких доказів виконання договору суду не надано. Копії наказів №3 та №5, які позивач надав у якості таких доказів (а.с.16-17)врахуванню не підлягають, оскільки не містять дати їх видання.
Крім того, згідно з постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 29.09.09.за результатами розгляду матеріалів, які надійшли від ГУМВС України в Луганській області про притягнення гр. Кононової Т.О. до адміністративної відповідальності, на гр.. Кононову Т.О. накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу та конфіскації продукції програмного забезпечення.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В судовому засіданні представники позивача пояснили, що дії відповідача по проведенню 15.06.09. перевірки спричинили шкоди праву власності Кононової Т.О.
Тобто, як вбачається з позовної заяви та пояснень представників позивача, фактично вимоги позивача направлені на захист іншої особи – Кононової Т.О. та на визнання незаконними дій працівників відповідача, вчинених стосовно Кононової Т.О., яка є посадовою особою позивача, що не тотожним захисту прав та інтересів самого позивача, який є юридичною особою.
Таким чином, підстав для визнання перевірки, яку здійснено відповідачем 15.06.09. неправомірною не вбачається. Відтак, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Виходячи з вимог ст.ст. 87 – 98 КАС України в разі відмови в задоволенні позову судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Приватного підприємства „Рекламне агентство „Зодіак” до Відділу державної служби боротьби з економічними злочинами Луганського міського управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання перевірки неправомірною відмовити повністю за необґрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 17 лютого 2010 року.
Суддя О.В. Солоніченко