Справа №2а-9653/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федусик А.Г.,
при секретарі - Пальоной І.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Іллічівський завод залізобетонних конструкцій»до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську про визнання протиправними та скасування рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач (далі ВАТ) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 09.06.2008 року співробітниками Державної податкової адміністрації в Одеській області (далі ДПА) було проведено перевірку ВАТ щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу. За результатами цієї перевірки був складений акт від 09.06.2008 року, в якому встановлено порушення ним п.2.6 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року, що виразилося у не здійснені обліку готівкових коштів у певній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР від 06.07.1995 року (із змінами та доповненнями), що виразилося у невідповідності наявних готівкових коштів даним поточного денного «Х»звіту, а також вимог п.9 ст.3 цього Закону, що виразилося у нездійсненні щоденного друку фіскальних звітних чеків за 22.05.2008 року-02.06.2008 року, 04.06.2008 року, 06.06.2008 року та інших. На підставі цього акту, відповідно до вимог ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»та п.9, п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР від 06.07.1995 року (із змінами та доповненнями) (далі Закон про РРО), ДПІ у м.Іллічівську (далі ДПІ) були прийняті рішення від 17.07.2008 року №0003202350 та №0003212350 про застосування до ВАТ штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 522210,2 грн. та в розмірі 16840 грн., відповідно. Позивач вважає неправомірними висновки ДПА щодо наявності порушень, викладені в акті перевірки, та прийняті ДПІ на підставі цього акту спірні рішення, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам та не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у позові та додаткових поясненнях (т.1 а.с. 3-5, т.4 а.с.11-14).
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову посилаючись на письмові заперечення та додаткові заперечення (т.3 а.с.154-157, 161-165), пояснивши при цьому, що спірні рішення ДПІ були прийняті відповідно до чинного законодавства України, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. З зазначених підстав представник вважав позов ВАТ не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд встановив наступне.
09.06.2008 року співробітниками ДПА було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, в касі ВАТ, розташованої за адресою: м.Іллічівськ, с.Малодолинське.
За результатами цієї перевірки був складений акт від 09.06.2008 року №0001653, в якому встановлено порушення позивачем п.2.6 п.2 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року (далі Положення), що виразилося у не здійснені обліку готівкових коштів у певній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР від 06.07.1995 року (із змінами та доповненнями), що виразилося у невідповідності наявних готівкових коштів даним поточного денного «Х»звіту на суму 44657 грн., а також вимог п.9 ст.3 цього Закону, що виразилося у нездійсненні щоденного друку фіскальних звітних чеків за 22.05.2008 року-02.06.2008 року, 04.06.2008 року, 06.06.2008 року та інших. (т.3 а.с.166-173).
На підставі зазначеного акту перевірки та відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»ДПІ було прийнято рішення від 17.07.2008 року №0003202350 про застосування до ВАТ штрафних (фінансових) санкцій в п’ятикратному розмірі не оприбуткованої в касі підприємства суми в розмірі 522210,2 грн. (т.1 а.с. 6).
Крім цього, за порушення норм п.9, п.13 ст.3 Закону про РРО, на підставі акту перевірки, відповідно до п.4 ст.17, ст.22 Закону про РРО, ДПІ прийнято рішення від 17.07.2008 року №0003212350 про застосування до ВАТ штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16840 грн. (т.1 а.с.7)
Суд вважає протиправними рішення від 17.07.2008 року №0003202350 в повному обсязі, а №0003212350 від 17.07.2008 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 16500 грн., з наступних підстав.
Так, відповідно до п.п.2.6 п.2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
З аналізу вказаної норми вбачається, що оприбуткуванням готівки є фіксування усіх готівкових надходжень у КОРО відповідно до розрахункових документів.
Згідно 2.3.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2010 року № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб’єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;
у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб’єкта господарювання щодо встановлених порушень;
зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб’єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;
у разі відмови посадових осіб суб’єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.
Згідно з п.п.2.3.4. п.2.3 розділу 2 цього Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Спірний акт перевірки взагалі не містить в собі відомостей щодо встановленої перевіряючими суми готівкових коштів, облік яких не було здійснено ВАТ у книзі обліку розрахункових операцій (т.3 а.с.167-169).
З письмових пояснень відповідача вбачається, що в ході перевірки було встановлено не здійснення позивачем обліку готівкових коштів у КОРО в сумі 104442,04 грн. (т.2 а.с.229-235, т.3 а.с. 154-157, 161-165).
Разом з тим, в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду жодного доказу не здійснення ВАТ обліку готівкових коштів саме в цьому розмірі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем відомості про отримання готівки в розмірі 104442,04 грн. були оприбутковані в касі підприємства, що підтверджується копією розділу №1 КОРО (т.4 а.с.22-37).
Таким чином висновок відповідача про неоприбуткування позивачем зазначеної суми є необгрунтованим, оскільки в судовому засіданні було безперечно встановлено, що надходження готівкових коштів в сумі 104442,04 грн. було відображено позивачем у КОРО.
Крім цього, з письмових пояснень відповідача вбачається, що спірним рішенням від 17.07.2008 року №0003212350 до ВАТ були застосовані штрафні санкції в розмірі 320 грн. за порушення вимог п.9 ст.3 Закону про РРО, що виразилося у нездійсненні щоденного друку фіскальних звітних чеків за 22.05.2008 року-02.06.2008 року, 04.06.2008 року, 06.06.2008 року та інших, а також в розмірі 16500 грн. за порушення вимог п.1 ст.3 цього Закону, що виразилося у не проведенні через РРО розрахункової операції на повну суму покупки 3300 грн. при продажу товарів не власного виробництва, а всього на загальну суму 16840 грн. (т.2 а.с.231, т.3 а.с.156, 161-162).
Відповідно до п.4 ст.17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
В судову засіданні представник ВАТ не заперечував того, що на підприємстві не було забезпеченого щоденного друку фіскальних звітних чеків, за що передбачено відповідальність п.9 ст.3 Закону про РРО.
Разом з тим, спірний акт перевірки не містить в собі відомостей щодо порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону РРО, що виразилося у не проведенні через РРО розрахункової операції на суму 3300 грн. при продажу ОСОБА_1 товару не власного виробництва, тобто в ході спірної перевірки таке порушення взагалі не було встановлено.
З акту перевірки вбачається, що в ході її проведення було встановлено невідповідність наявних готівкових коштів на місті проведення розрахунків показникам денного Х звіту на суму 44657 грн., за що відповідно до ст.22 Закону про РРО передбачена відповідальність у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, що у даному випадку склало би 44657х5=223285 грн..
В спірному рішенні від 17.07.2008 року №0003212350 зазначено, що штрафна санкції до позивача застосовуються за порушення вимог п.13 ст.3 Закону про РРО, тобто за незабезпечення відповідності готівкових коштів (т.1 а.с.7).
Разом з тим, в ході розгляду справи судом безперечно було встановлено, що вказаним рішенням до відповідача було застосовано штрафну санкцію саме за порушення п.1 ст.3 Закону РРО в п’ятикратному розмірі не проведеної через РРО суми продажу товарів не власного виробництва ОСОБА_1 в загальній сумі 3300х5=16500 грн., тобто за порушення, яке не було встановлено в спірному акті перевірки, що фактично і не оспорював в судовому засіданні представник відповідача.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про нарахування позивачу штрафних санкцій, відповідач частково діяв не на підставі закону, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги ВАТ підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення від 17.07.2008 року №0003202350 в повному обсязі, а рішення від 17.07.2008 року №0003212350 в частині нарахування ВАТ штрафних санкцій в сумі 16500 грн..
Доводи відповідача про те, що не заповнення окремого розділу КОРО, а в даному випадку розділу №2, означає не оприбуткування ВАТ готівкових коштів, суд до уваги не приймає, оскільки жодна норма податкового законодавства не визначає, що не заповнення вказаного розділу є безперечним доказом неоприбуткування готівки.
Крім цього, вказані доводи спростовуються копією КОРО з вклеєними в розділі №1 фіскальними звітними чеками, а також іншими матеріалами справи.
В іншій частині позову суд вважає необхідним відмовити, оскільки позивачем фактично не оспорювалося порушення п.9 ст.3 Закону про РРО і в ході розгляду справи ці не вимоги не знайшли свого підтвердження.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження правомірності прийнятих спірних рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», Положенням про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69, 70, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Іллічівський завод залізобетонних конструкцій» задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічівську від 17.07.2008 року №0003202350 про застосування до Відкритого акціонерного товариства «Іллічівський завод залізобетонних конструкцій» суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 522210,2 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічівську від 17.07.2008 року №0003212350 в частині застосування до Відкритого акціонерного товариства «Іллічівський завод залізобетонних конструкцій» суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16500 грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя А.Г.Федусик
10 листопада 2011 року