донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.08.2006 р.                                                                                    справа №16/92

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної  компанії “Нафтогаз України” м.Київ звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімічний завод” м. Єнакіїве про стягнення 58504грн. 41коп.,  з  яких 36646грн.36коп. –сума заборгованості за поставлений природний газ, 6802грн.68коп. -  пеня, 2565грн.26коп. - штраф, 9838грн.44коп. - інфляційні витрати, 2651грн.40коп. - 3% річних за несвоєчасні розрахунки,   посилаючись на невиконання умов договору №1-06/03-259ТЕ-6 від 24.01.2003р.

Господарський суд Донецької області рішенням від 22.05.2006р. у справі № 16/92 відмовив у задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м.Київ до Відкритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімічний завод”               м. Єнакіїве у повному обсязі.  

Своє рішення господарський суд мотивував відсутністю боргу, посилаючись на перерахування суми 45000грн.00коп., яку суд визнав сумою передоплати за договором №1-06/03-259ТЕ-6 від 24.01.2003р. по платіжним дорученням №112 від 31.10.2002р. №110 від 22.10.2002р., №124 від 06.12.2002р.

Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м.Київ, не погоджуючись із рішенням господарського суду, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2006р. у справі                          №16/92 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що господарським судом при винесенні рішення були неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, були порушені норми матеріального права, а саме ст.ст.151, 161, 216 Цивільного кодексу УРСР, та процесуального права, а саме ст.ст.4, 42, 43, 47, 34, 38, 43, п.3 ст.84 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Так, заявник скарги вважає, що господарським судом безпідставно було відмовлено у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що відповідачем сума основного боргу сплачена платіжними дорученнями з призначенням платежу –попередня оплата згідно договору № 05-203-(02)ТК від 17.12.2001р.

Відкрите акціонерне товариство “Єнакіївський коксохімічний завод” м.Єнакієве Донецької області просить рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2006р. у справі №16/92 залишити без змін, як винесене при повному дослідженні матеріалів справи та з дотриманням норм діючого законодавства.

Господарський  суд  Донецької  області  ухвалами   від  28.03.2006р, від 11.04.2006р, 27.04.2006р.  зобов’язував  позивача  зробити  двосторонній акт  звірки розрахунків з  відповідачем за 2002 рік, надати  рахунки  на  оплату   за  вказаний  період. Зазначені  вимоги  суду не були  виконані, розрахунки  з відповідачем не були звірені.

Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 25.07.2006р. також зобов’язував сторони здійснити звірку розрахунків за умовами договору за спірний період з ініціативи позивача, акт звірки надати суду, дані вимоги сторонами виконані не були.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст. 9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Відповідно  до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної  компанії “Нафтогаз України” м.Київ та Відкритим акціонерним товариством “Єнакіївський коксохімічний завод” м.Єнакієве Донецької області  24.01.2003р. було укладено договір №1-06/03-259ТЕ–6 на подачу в 2003р. природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, в обсязі 900,0 тис.м.куб по ціні за 1000м.куб з врахуванням тарифу на транспортування 241грн.50коп. з врахуванням ПДВ.

Відповідно до п.11.1 договору договір діє з 01.01.2003р. по  31.12.2003р. в частині поставки газу, в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення.

Додатковою угодою  №1 від 01.01.2003р. визначена ціна 1000 м.куб. газу без врахування тарифу на транспортування газу по території України 189грн.00коп. із визначенням ПДВ відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.6.1 договору сторони встановили, що оплата вартості послуг здійснюється в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (позивача) протягом місяця поставки 100 %  вартості фактично спожитих обсягів газу та послуг з його транспортування.  Остаточний  розрахунок за фактично спожиті обсяги газу та послуги  з  його  транспортування здійснюється на підставі акту приймання–передачі до шостого числа, наступного за звітним місяцем.

На виконання умов договору №1-06/03-259ТЕ–6 від 24.01.2003р. позивач поставив відповідачеві протягом січня 2003р. –квітня 2003р., жовтня 2003р. та грудня 2003р. природний газ в обсязі 619,756 тис.м.куб на суму 97611грн.56коп.

Факт передачі газу підтверджується актами прийому-передачі за період з 01.01.2003р. по 01.04.2003р., за період з 01.10.2003р. по 01.12.2003р., які  підписані представниками Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м.Київ та АТЗТ “Єнакіївський коксохімічний завод” м.Єнакієве Донецької області без заперечень.

Відповідачем поставлений газ був оплачений не в повному обсязі, за спірний період вартість отриманого газу у сумі 36646грн.36коп. залишилась неоплаченою.

Господарський суд в своєму рішенні визнав відсутність заборгованості по оплаті за поставлений природний газ у 2003р., посилаючись на проведення розрахунків шляхом внесення передоплати у сумі 45000грн.00коп. платіжними дорученнями в 2002р.

Даний висновок господарського суду є помилковим виходячі з наступного.

Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем зобов’язань щодо оплати поставленого природного газу за договором №1-06/03-259ТЕ–6 від 24.01.2003р.

Відповідачем в платіжних дорученнях №112 від 31.10.2002р., №110 від 22.10.2002р.,  №124 від 06.12.2002р. на суму 45000грн.00коп. призначення платежу вказано: “попередня оплата згідно договору №05-203-(02) ТК від 17.12.2001р.”.  

Згідно статті 151 ЦК УРСР, які діяв на момент виникнення спірних взаємовідносин сторін, зобов’язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього кодексу.

Зобов’язання за договором №1-06/03-259ТЕ–6 від 24.01.2003р. є окремими, самостійними зобов’язаннями і їх необхідно відрізняти від тих зобов’язань, які виникли за іншими договорами і тому положення договору №05-203-(02) ТК від 17.12.2001р. не можуть змінювати порядок оплати в інших правовідносинах, який визначений договором №1-06/03-259ТЕ–6 від 24.01.2003р., оскільки зобов’язання за даних договором є окремими від тих, що встановлені в договорі №05-203-(02)ТК від 17.12.2001р і можуть змінюватися лише шляхом укладання додаткових угод до цього договору або в іншому порядку передбаченому законом.

Предметом позову Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної  компанії “Нафтогаз України” у справі №16/92 є стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу №1-06/03-259ТЕ–6 від 24.01.2003р. і як слід, умови договору №05-203-(02) ТК від 17.12.2001р. не можуть розповсюджуватися на правовідносини, які виникли між сторонами по постачанню природного газу у 2003р.

Платіжні доручення №112 від 31.10.2002р., №110 від 22.10.2002р.,  №124 від 06.12.2002р. із призначенням платежу “попередня оплата згідно договору №05-203-(02) ТК від 17.12.2001р.” не є доказом належного виконання зобов’язань відповідача по оплаті вартості поставленого природного газу за договором №1-06/03-259ТЕ–6 від 24.01.2003р.   

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наданими позивачем в обґрунтування позовних вимог актами приймання-передачі природного газу доведений факт поставки природного газу в 2003р. відповідно до умов договору №1-06/03-259ТЕ-6 від 24.01.2003р.

Відповідачем не надано господарському суду документів, підтверджуючих виконання своїх зобов’язань по оплаті отриманого природного газу за квітень 2003р. –0грн.01коп., жовтень 2003р. –2699грн.39коп., листопад 2003р. –14559грн.14коп., грудень 2003р. – 19388грн.09коп., в зв’язку з чим борг за спірний період склав суму 36646грн.63коп.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення боргу по оплаті за поставлений природний газ у сумі 36646грн.63коп. апеляційним господарським судом визнаються доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Висновок господарського суду про те, що грошові кошті сплачені відповідачем за договором №05-203-(02) ТК від 17.12.2001р. повинні бути зараховані в рахунок оплати за постачання природного газу за договором №1-06/03-259ТЕ–6 від 24.01.2003р. є помилковим.

Відповідно до ст.214 ЦК УРСР та п.2 ст.625 ЦК України  боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом договором не встановлений інший розмір відсотків.

Розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів за період з лютого 2003р. по січень 2006р. у сумі 9838грн.44коп. та розрахунок трьох відсотків річних від суми основного боргу за період з 07.02.2003р. по 01.03.2006р. у сумі 2651грн.40коп. позивачем зроблений правильно.

На підставі наведеного колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2006р. у справі №16/92 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м.Київ до Відкритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімічний завод” м. Єнакіїве про стягнення 36646грн.36коп. –суми основного боргу за поставлений природний газ за умовами договору №1-06/03-259ТЕ-6 від 24.01.2003р., 9838грн.44коп. - інфляційних витрат, 2651грн.40коп. - 3% річних від суми основного боргу за несвоєчасні розрахунки.

На підставі п.7.2. договору, ст.549 ЦК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач  просив  стягнути  з  відповідача  пеню  в розмірі подвійной обліковой ставки НБУ в сумі 6802грн.68коп. та на підставі ст.231 ч.2 Господарського  кодексу  України та ст.549 Цивільного кодексу України просив стягнути з  відповідача за порушення строків виконання зобов`язань штраф за прострочення понад  30 днів в розмірі 7% вказаної вартості в сумі 2565грн.26коп., дані вимоги позивача визнані господарським судом такими, що не підлягають задоволенню, у зв’язку з тим, що не доведений факт наявності заборгованості, тому і не можуть бути  застосовані  штрафні санкції.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення 6802грн.68коп. суми пені та 2565грн.26коп. суми штрафу не підлягають задоволенню виходячи з наступного.  

Відповідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності

Відповідно ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пеня у сумі 6802грн.68коп. нарахована позивачем за період з 01.03.2005р. по 01.03.2006р.

З позовною заявою до господарського суду позивач звернувся 14.03.2006р., тому починаючі з березня 2003р. строк позовної давності в один рік для звернення з вимогою щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) позивачем був пропущений.

При наявності даних обставин, підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2006р. по справі №16/92 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” про стягнення з ВАТ “Єнакіївський коксохімічний завод”   36646грн.36коп. –суми основного боргу за поставлений природний газ за умовами договору №1-06/03-259ТЕ-6 від 24.01.2003р., 9838грн.44коп. - інфляційних витрат, 2651грн.40коп. - 3% річних за несвоєчасні розрахунки,  оскільки не ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та не відповідає нормам чинного законодавства, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

В іншій частині резолютивна частина рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2006р. по справі №16/92 підлягає залишенню без змін за мотивами наведеними в даній постанові.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу  України судові витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної  компанії “Нафтогаз України” м.Київ  на рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2006р. по справі №16/92 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2006р. по справі №16/92 скасувати частково.

Позовні вимоги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м.Київ до Відкритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімічний завод” м.Єнакіїве про стягнення 58504грн.41коп. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімічний завод” м.Єнакіїве на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної  компанії “Нафтогаз України” м.Київ   36646грн.36коп. –суми основного боргу за поставлений природний газ, 9838грн.44коп. –інфляційних витрат, 2651грн.40коп. –3% річних, 492грн.21коп. –суми державного мита сплаченого при зверненні з позовною заявою, 99грн.10коп. –суми оплати інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу, 246грн.08коп. –суми державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2006р. по справі №16/92 залишити без змін.

Зобов’язати господарський суд Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий          Шевкова  Т.А.

Судді:          Дзюба  О.М.

          Стойка  О.В.

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС