донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

08.08.2006 р.                                                                                   справа №17/119

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Шевкової  Т.А.

суддів

Дзюби  О.М., Стойки  О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача:

Лопата Дачковська Васюткін,

від відповідача:

Лисенко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державне підприємство "Донецька залізниця" м.Донецьк

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від	22.05.2006 року

по справі

№17/119

за позовом

Краснолиманська дирекція залізничних перевезень Донецької залізниці м.Красний Лиман

до	Товариство з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика "Узлівська" м.Горлівка

про	стягнення 8084грн. 40коп.

В С Т А Н О В И В:

В С Т А Н О В И В:  

Державне підприємство “Донецька залізниця” м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Вузлівська” м.Горлівка Донецької області 8084грн.40коп. плати за користування вагонами за відомістю № 010222.

Господарський суд Донецької області рішенням від 22.05.2005р. по справі №17/119 у задоволенні позовних вимог в частині стягнення плати за користування вагонами у сумі 6737грн.00коп. відмовив, посилаючись на недоведеність наданими до позову документами факту затримки 64 вагонів   на підходах до станції призначення саме з вини відповідача.

В частині стягнення 1347грн.40коп., що є сумою податку на додану вартість, яка була нарахована на суму плати, господарський суд позовні вимоги залишив без задоволення, посилаючись на безпідставність нарахування даної суми, в зв’язку з тим, що плата за користування вагонами у розумінні Статуту залізниць України є мірою відповідальності осіб перед залізницею, тому не може вважатися базою оподаткування у розумінні Закону України “Про податок на додану вартість”.

Державне підприємство “Донецька залізниця”, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2006р. у справі №17/119 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Донецької залізниці повністю.

Заявник скарги вважає, що господарським судом при винесенні рішення неправильно застосовані норми матеріального права –ст.129 Статуту залізниць України, п.8 Правил користування вагонами та контейнерами (затверджених наказом Мінтрансу України №113 від 25.02.1999р.), ст.ст.1, 3, 4 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Заявник скарги вважає, що плата за користування вагонами є саме платою за надані послуги, а не відповідальністю за неналежне виконання зобов’язань, висновок господарського суду про те, що плата за користування вагонами є мірою відповідальності вважає помилковим та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, тому як користування вагонами не може розглядатися як правопорушення.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Вузлівська” м.Горлівка Донецької області вважає рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2006р. у справі №17/119 законним і обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” –без задоволення.   

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст. 9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України  у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно  до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2006р. таким, що не відповідає вищенаведеним вимогам.

Державне підприємство “Донецька залізниця” свої позовні вимоги про стягнення плати за користування вагонами обґрунтувала затримкою вагонів на станції Микитівка з причин неможливості відповідачем прийняти вагони, які надійшли на його адресу у зв’язку з зайнятістю фронтів навантаження-вивантаження, розрахунком плати за користування вагонами у сумі 8084грн.40коп. здійсненним у відповідності до ст.119 Статуту залізниць України та п.12 “Правил користування вагонами і контейнерами”.

Позивачем в обгрунтування позовних вимог надані відомість плати за користування вагонами №010222, копія акту загальної форми про підписання відомості плати представником відповідача з застереженнями; копії актів загальної форми, накази про затримку вагонів, повідомлення про затримку вагонів та додатково надани у поясненнях до апеляційної скарги техніко-розпорядчий акт станції Трудова Донецької залізниці, графік станционних колій, відомість маневрової роботи, листи з журналу закріплення башмаками, копії заявок від 08.01.2006р., від 09.01.2006р., від 10.01.2006р., натурний лист поїзду №3504, довідка про знаходження вагонів на під’їзних коліях в січні 2006р.

Дослідивши дані документи, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між ДП “Донецька залізниця” та ТОВ “ЦЗФ “Вузлівська” 23.09.2002р. був укладений договір №1/19 на подавання та забирання вагонів на залізничну під’їзну колію, яка належить залізниці при станції Трудова Донецької залізниці.

Відповідно до п.п.4, 5, 6 договору подача вагонів передбачалась на під’їзну колію локомотивами залізниці з розстановкою вагонів по фронтам навантаження та вивантаження із визначенням максимальної кількості вагонів, яка може одночасно здаватися залізницею та зараховуватися в користування відповідачу. Подача вагонів повинна здійснюватися за повідомленням, переданим не пізніше ніж за дві години до подачі.

Пунктом 9 даного договору визначений обов’язок відповідача здійснювати залізниці оплату за користування вагонами і контейнерами згідно Правил користування вагонами і контейнерами.

Крім того, між сторонами 29.11.2005р. було укладено договір №26005 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Пунктом 3.1 даного договору сторони передбачили, що розмір плати за користування вагонами та контейнерами, поданими на під’їзні колії, відповідач сплачує згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами.

Залізницею за відомістю плати за користування вагонами № 010222 була нарахована плата за користування вагонами у сумі 10764грн.50коп., яка сплачена відповідачем частково, від оплати плати за користування вагонами в сумі 6737грн.00коп., з урахуванням податку на додану вартість у сумі 8084грн.40коп., відповідач відмовився, тому залізниця звернулась з позовом про стягнення з відповідача  суми 8084грн.40коп. у примусовому порядку.

Предметом спору є стягнення плати за користування вагонами, яка нарахована залізницею у зв’язку з затримкою 64 вагонів на станції Микитівка з причин які залежать від відповідача, а саме зайнятістю фронтів навантаження-вивантаження.

Згідно умов договору про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуг від 29.11.2005р.         № 26005 передбачено надання залізницею відповідачу послуг на станції Трудова Донецької залізниці.

В пункті 6 договору про подачу та забирання вагонів на залізничній під’їзній колії, яка належить залізниці при станції Трудова Донецької залізниці від 23.09.2002р. сторони визначили максимальну кількість вагонів, які одночасно однією партією здаються залізницею та зараховуються в користування відповідачу.

Згідно умов договору №1/19 від 23.09.2002р. на подавання та забирання вагонів та Техніко-Розпорядчого акту станції Трудова форми ДУ-41 для здійснення маневрової під’їзної роботи по обслуговуванню відповідача використовуються колії № 1, 3, 6 із місткістю 119 вагонів.

Із даних довідки знаходження вагонів під вивантаженням на під’їзній колії ТОВ ЦЗФ “Вузівська” 07.01.2006р. знаходилось 170 вагонів, які були не вивантаженні з минулої доби, за добу прибуло 141 вагон, вивантажено 79 вагонів, залишок не вивантажених вагонів склав 232 вагони.

Ці обставини підтверджені наданими документами –станционним  графіком, витягом з журналу закріплення башмаками, довідкою фактичної зайнятості колій станції Трудова, актами загальної форми про зайнятість фронтів вивантаження.

Внаслідок даних причин вагони, які прибували на станцію Микитівка для подачі їх на станцію Трудова на адресу відповідача не могли бути подані у зв’язку із зайнятістю під’їзних колій ТОВ “ЦЗФ “Вузлівська”.

Станцією Микитівка службі перевезень Донецької залізниці були направлені повідомлення №№1-11 про неможливість відправляти вагони відповідачу через зайнятість приймально-відправочних колій станції Трудова.

В зв’язку з неприйманням вагонів ТОВ ЦЗФ “Узлівська” состави  призначенням станція Трудова були затримані на станції Микитівка на підходах до станції Трудова згідно наказів № 27 від 07.01.2006р., №28 від 08.01.2006р., № 29 від 08.01.2006р.

Факти затримки вагонів підтверджено актами про затримку вагонів (а.с. №№ 22-32), акти містять відмітку про направлення повідомлення про передачу наказу про затримку вагонів.

В матеріалах справи знаходяться телефонограми –повідомлення про затримку вагонів, які прийняті станцією Трудова (а.с. №№33-36).

Затримка вагонів оформлена актами загальної форми, в яких визначений час затримки ( а.с. №№ 167-177).

Факт зайнятості фронтів вивантаження ТОВ “ЦЗФ “Вузлівська”  підтверджений актами загальної форми станції Трудова, відомість № 010222 має дані про час користування вагонами з урахуванням їх затримки.

 При наявності даних обставин, висновок господарського суду про недоведеність факту затримки вагонів наданими документами і оформлення затримки вагонів з порушення п.8 Правил користування вагонами і контейнерами є помилковим.

Відповідно ч.1 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Відповідно п.9 Правил користування вагонами і контейнерами, які затверджені Наказом Міністерства транспорту №113 від 25.02.199р., про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ.

Відповідно п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.

Відповідачем не наведено підстав для звільнення його від плати за користування вагонами і контейнерами, які передбачені п.16 Правил користування вагонами і контейнерами.

Оскільки затримка вантажу на підходах до станції призначення оформлена залізницею документами, складеними у відповідності до вимог п.п.3, 8, 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, в яких обумовлені причини затримки вагонів з вини вантажовласника, відповідача по справі, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що наданими доказами підтверджений факт затримки вагонів з причин, які залежали від відповідача, нарахування плати за користування вагонами здійснено у відповідності до Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами, Наказу міністерства транспорту України від 02.02.1999 № 53 “Ставки плати за користування вагонами і контейнерами”, тому позовні вимоги по стягненню плати у сумі 8084грн.40коп. визнаються доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Висновок господарського суду про те, що плата за користування вагонами є мірою відповідальності відповідних осіб перед залізницею, колегія суддів визнає таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” поставка торів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними)цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість”.

Міністерством транспорту України затверджено наказ від 02.02.1999 р. №53 “Про затвердження ставок плати за користування вагонами і контейнерами залізниць”, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 під № 103/3396, в якому зазначено, що ставки плат визначені без урахування податку на додану вартість”.  Це здійснено відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” про порядок обчислення і ставки податку, який нараховується у розмірі 20 відсотків бази оподаткування, що додається до товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 908 ЦК України  загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається Закону України “Про залізничний транспорт”, Закону України “Про транспорт”, Статуту залізниць України та інших актів законодавства України.

Статут залізниць України затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457, на підставі статті 5 даного Статуту Наказом Мінтрансу України від 25.02.1999р. №113, затверджені Правила користування вагонами і контейнерами, ставки плати за користування вагонами затверджені Наказом Мінтрансу України від 02.02.1999р. № 53 “Ставки плати за користування вагонами і контейнерами”.

За послуги залізничного транспорту, в тому числі й користування вагонами залізниці, Донецька залізниця відповідно до п.7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” нараховує податок на додану вартість у розмірі 20 відсотків бази оподаткування.  

Кабінет Міністрів України листом від 02.08.2004 р. № 21-2533/47 визначив, що для суб’єктів господарської діяльності, як тих, що взяли на себе функції приймання вагонів від залізниці, подачі їх під навантаження (вивантаження),  вантажовідправника (вантажоодержувача), такі і самих вантажовідправників, вантажоодержувачів, операції з вагонами є господарською діяльністю, а перелічені суб’єкти є користувачами вагонів.

Таким чином, оскільки операції з надання залізничних вагонів в користування власнику залізничної під’їзної колії є господарською операцією, то  операція з надання права користування вагонами у розумінні Закону України “Про податок на додану вартість” підпадає під визначення поставки послуг, яка є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючі вищенаведене, дії залізниці по нарахуванню податку на додану вартість на плату за користування вагонами у розмірі 20% є правомірними.

Висновок господарського суду про безпідставність нарахування податку на додану вартість у сумі 1347грн.40коп. є помилковим, рішення господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1347грн.40коп. –суми податку на додану вартість є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Вузлівська” м.Горлівка Донецької області 8084грн.40коп. плати за користування вагонами за відомістю № 010222 є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, доведеними належними доказами, тому підлягають задоволенню.  

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2006р. по справі №17/119 не ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, та фактичні обставини, встановлені апеляційним судом є підставою для скасування рішення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи позовні вимоги, приймає нове рішення, яким задовольняє позовні вимоги Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю  “Центральна збагачувальна фабрика “Вузлівська” м.Горлівка Донецької області 8084грн.40коп. плати за користування вагонами.  

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача по справі – Товариство з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Вузлівська” м.Горлівка Донецької області.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2006р. по справі № 17/119 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2006р. по справі № 17/119 скасувати.

Позовні вимоги Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю  “Центральна збагачувальна фабрика “Вузлівська” м.Горлівка Донецької області 8084грн.40коп. плати за користування вагонами задовольнити у повному обсязі.  

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Вузлівська” м.Горлівка Донецької області на користь Державного підприємства “Донецька залізниця” 8084грн.40коп. –суми плати за користування вагонами, 102грн.00коп. суми державного мита, сплаченого при зверненні з позовною заявою, 118грн.00коп. –суми плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51грн.00коп. - суми державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.  

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.  

Головуючий          Шевкова  Т.А.

Судді:          Дзюба  О.М.

          Стойка  О.В.

          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС