Справа № 22ц/1968

Головуючий в суді 1і ін ст.  Нейло В.М.

Категорія 52

Доповідач Худяков A.M.

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  

ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

"12" листопада 2008року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого судді Худякова A.M. ,

суддів Франовської  К.С. ,

Заполовського В.Й.,  при секретарі судового засідання Забеліній 0.0.,  за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу Роставицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 4 червня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Роставицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів,  третя особа відділ освіти Ружинської райдержадміністрації пре поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  відшкодування моральної шкоди,  за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2008 року ОСОБА_23вернувся до суду з вказаним позовом.  В обґрунтування позовних вимог посилався на те,  що 06.12.2007 року директор школи незаконно звільнив його з посади сторожа за прогул. Вважає вказане звільнення незаконним,  оскільки прогул він не скоював і в день звільнення перебував на лікарняному. Також,  позивач вказував не те,  що після звільнення у нього стався нервовий стрес і відняло ліву ногу,  тому він просив поновити пропущений строк на звернення до суду.

У березні 2008 року ОСОБА_3,  яка одночасно є директором Роставицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів,  звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 6000 грн.,  посилаючись на те,  що останній на неї негативно впливає,  в

 брутальній формі  ображав  її  в присутності  педагогічних працівників.

Рішенням Ружинського районного суду від 4 червня 2008 року строк для звернення до суду із позовом поновлений та позов ОСОБА_23адоволено частково. Визнано наказ по Роставицькій загальноосвітній школі №164 від 06.12.2007 року про звільнення позивача - незаконним.  Поновлено ОСОБА_2 на роботі сторожем Роставицької загальноосвітньої школи з 06.12.2007 року. Стягнуто з Роставицької загальноосвітньої школи на користь ОСОБА_2 3633 грн. 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 4 00 грн. витрат по оплаті правової допомоги. Стягнуто з Роставицької загальноосвітньої школи на користь держави судовий збір в сумі 58 грн. 50 коп. та витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи в суді в сумі 30 грн. В задоволенні позову до відділу освіти Ружинської районної державної адміністрації відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в сумі 6000 грн. відмовлено.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі допущено до негайного виконання.

У поданій апеляційній скарзі Роставицька загальноосвітня школа порушує питання про скасування постановленого по справі рішення та просить ухвалити нове,  яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задовольнити позов директора як фізичної особи. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи,  а також порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема апелянт вказує на те,  що рішення суду не ґрунтується на доказах щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з поважних причин,  оскільки згідно довідки Роставицького фельдшерсько-акушерського пункту ОСОБА_2.3 грудня 2007 року по березень 2008 року не звертався за медичною допомогою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи,  наказом №164 від 06.12.2007 року позивача з посади сторожа школи було звільнено на підставі п.4  ст. 4 0 КЗпП України в зв'язку з відсутністю на робочому місці без поважних причин.

Вирішуючи спір,  суд першої інстанції визнав звільнення ОСОБА_2 незаконним і поновив його на роботі,  поновивши строк звернення до суду як пропущений з поважних причин - хвороба та юридична необізнаність позивача.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів апеляційного суду,  виходячи з наступного.

Відповідно до вимог  ст. 233 КЗпП України,  працівник може звернутися   з   заявою  про   вирішення   трудового   спору безпосередньо до районного,  районного в місті,  міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня,   коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права,  а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску передбачених  ст. 233 КЗпП України строків звернення до суду за вирішенням трудового спору відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,  даних у п.4 постанови від б листопада Г992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (зі змінами,  внесеними постановами Пленуму від 1 квітня 1994 року №4,  26 жовтня 1995 року №18 і від 25 травня 1998 року №15) суд з'ясовує не лише причини пропуску зазначеного строку,  а й усі обставини справи,  права та обов'язки сторін. При обґрунтованості вимог та пропуску строку без поважних причин суд відмовляє в позові за пропуском строку звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи,  ОСОБА_2 одержав трудову книжку 07.12.2007 року,  що підтверджується відміткою у журналі та особистим поясненням позивача. Таким чином,  строк звернення до суду для позивача сплинув 08.01.2008 року. Фактично ОСОБА_23вернувся до суду 26.02.2008 року (згідно вхідного номера реєстрації),  пропустивши визначений законом строк.

Висновки суду про поважні причини .пропуску - хвороба позивача не підтверджені відповідними доказами (довідки медичних закладів,  листи тимчасової непрацездатності,  тощо). Позивач не позбавлений був можливості подати такі докази як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді.

В  процесі  перегляду ухваленого  рішення  апеляційним судом,  позивач пояснив,  що пропустив строк звернення до суду,  оскільки вважав,  що такий строк встановлений у три місяці.

Колегія суддів вважає,  що позивач легковажно віднісся до питання захисту своїх трудових прав,  внаслідок чого пропустив строк звернення до суду.

Тому,  оскільки поважні причини,  які б перешкодили ОСОБА_23вернутись до суду з даним позовом не встановлено,  у позові слід відмовити за пропуском строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 в частині відмови про відшкодування моральної шкоди,  то вони є безпідставними. Рішення в цій частині є законним і обґрунтованим.

Керуючись  ст. 233 КЗпП України,   ст.  ст. 303, 304, 307, 309,  314-316 ЦПК України,  колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Роставицької загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів задовольнити частково.    

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 4 червня 2008 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Роставицької загально освітньої школи І-ІІІ ступенів про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  відшкодування моральної шкоди та судових витрат - скасувати. Ухвалити нове рішення,  яким в задоволенні позову у вказаній частині відмовити за пропуском строку. В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили.