КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-2896/09 Головуючий 1-ої інстанції – Примаченко В.О.
Суддя-доповідач – Літвіна Н.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
Головуючого судді Літвіної Н.М.
Суддів: Федорової Г.Г.
Хрімлі О.Г.
при секретарі Овчіннікові А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 - 2008 роки, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_3 звернулася з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки в сумі 4685,00 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2008 року позов було задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача недоплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2007 - 2008 роки в розмірі 4685, 00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувану постанову місцевого суду, і прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 2 групи.
Частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що щ орічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 2 групи – 5 мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Між тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення та встановлено інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.
Проте, пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Враховуючи те, що позивачу вказані виплати були здійснені 29 грудня 2007 року, тобто після винесення рішення Конституційного суду України, а тому суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог за 2007 рік, правомірно керувався положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які з 09 липня 2007 року втратили чинність.
Що ж стосується вимог позивача про стягнення на його користь допомоги на оздоровлення за 2008 рік, то судова колегія вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року також були внесені зміни до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» . Відповідно до цих змін було встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п. 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.
Між тим, розмір щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік позивачу було виплачено до прийняття рішення Конституційним Судом України у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, а саме 21 травня 2008 року.
Відповідно до ст. 58 Конституції України – закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що державою було в повному обсязі виконано свої обов»язки по виплаті вказаної допомоги позивачу за 2008 рік.
Відповідно до ст. 202 КАС України – підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області – задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2008 року - скасувати .
Винести нову постанову, якою зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 02 лютого 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 01 лютого 2010 року