АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-172 2010 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: № 46, 48 Дерунець О.А.
Доповідач в апеляційній
Інстанції Василенко Л.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2010 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Храпка В.Д.
суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.
при секретарі Петренко С.П.
з участю прокурора
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
в с т а н о в и л а :
01.10.2009 р. ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6, третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.03.2009 р. з відповідачки на його користь стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини її доходів щомісячно на утримання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 26.01.2009 р.
Незважаючи на обов’язок утримувати дочку, відповідачка рішення суду не виконувала. На день виповнення дочці повноліття виникла заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 1016,45 грн.
Тому позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь пеню за прострочення аліментів в розмірі 1646,27 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2009 року позов ОСОБА_7 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 1646,27 грн., на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду, як постановлене при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та при невідповідності висновків суду обставинам справи, змінити зменшивши суму стягнутої з неї пені до 658,63 грн.
При цьому вказала, що у відповідності до вимог ст. 196 СК України право на отримання пені виникає у разі стягнення аліментів за рішеннями суду.
Рішення суду, яким з неї на користь ОСОБА_7 були стягнуті аліменти на утримання дочки ОСОБА_8, ухвалене 12.03.2009 р., при цьому аліменти стягнуті починаючи з 26.01.2009 р. Таким чином, на її думку, право на отримання пені за прострочення сплати аліментів за рішенням суду може наступати лише з 13.03.2009 р. За викладених підстав стягнення пені за січень, лютий та березень 2009 року вважає необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам ст. 196 СК України.
Крім того, нею були надані суду докази, а саме квитанції про сплату нею в добровільному порядку аліментів в серпні 2009 р. в сумі 400 грн., в вересні 2009 р. в сумі 350 грн. та в листопаді 2009 р. 265 грн., проте суд відкинув ці докази. Вважає що пеня з неї може бути стягнута лише за період з 13.03.2009 р. по 01.08.2009 р. в сумі 658,63 грн.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з’явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити.
Задовольняючи позов та стягуючи з відповідачки на користь позивача неустойку від суми несплачених аліментів за період з 26 січня 2009 р. до 19 червня 2009 р. у розмірі 1646 грн. 27 коп., суд першої інстанції керувався тим, що згідно довідки-розрахунку Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції за ОСОБА_6 рахується заборгованість по аліментах в сумі 1016 грн.45 коп., яка виникла за період з 26 січня 2009 р. по 19 червня 2009 р., а згідно до розрахунку позивача сума пені становить 1646 грн. 27 коп., надані ж відповідачкою квитанції про здійснення переказів не містять призначення платежу, у зв’язку з чим суд не взяв їх до уваги та не розцінив їх як сплату аліментів.
Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального права.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.
Статтею 195 СК визначено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем, виходячи з фактичного заробітку (доходу), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення розміру заборгованості. Якщо боржник цей період та на час визначення заборгованості не працював, така заборгованість визначається, виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості. У разі спору розмір заборгованості визначається судом.
Правила, що закріплені у приведеній статті, відповідають вимогам ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Так, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем за місцем виконання судового рішення виходячи із фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, або заробітку (доходу), одержуваного ним на момент визначення заборгованості, у твердій грошовій сумі або у відсотках. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, заборгованість обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. У разі виникнення спору щодо визначення заборгованості за аліментами її розмір обчислюється судом (ч. 7).
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 22 постанови від 15 травня 2006 р. N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
На підставі змісту зазначеної норми та положень статей 214, 215 ЦПК, суд під час ухвалення рішення повинен був встановити факт заборгованості зі сплати аліментів, вину платника в її виникненні, період часу, за який виникла ця заборгованість, час її погашення та період, на який було прострочено сплату аліментів - з моменту виникнення до її погашення, і залежно від характеру правовідносин сторін встановити правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже суду слід було з'ясувати загальну суму заборгованості, чи мало місце повідомлення боржника про її наявність та про строк погашення державним виконавцем, оскільки, в разі наявності вини платника, саме з цієї дати слід нараховувати пеню за кожен день прострочення виплати заборгованості до її повного погашення.
Проте судом першої інстанції дані обставини з’ясовані не були.
Судом апеляційної інстанції при вирішенні спору встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.03.2009 р. з ОСОБА_6, працюючої касиром в магазині «Екомаркет», на користь ОСОБА_7 були стягнуті аліменти в розмірі 1/3 частини її доходів щомісячно на утримання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 26.01.2009 р. а. с. 2.
У виконання наведеного рішення 06.04.2009 р. Соснівським районним судом м. Черкаси було видано виконавчий лист а. с. 3.
Разом з тим, матеріали справи не містять даних про час пред’явлення виконавчого документу – виконавчого листа до виконання, прийняття його до виконання і відкриття державним виконавцем виконавчого провадження з винесенням постанови та доказів отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржником, здійснення дій спрямованих на виконання рішення суду, доказів вини ОСОБА_6, як платника в виникненні заборгованості.
Крім того, як вбачається з рішення суду від 12.03.2009 р., яким з ОСОБА_6, стягнуті аліменти на утримання дочки, вона являється працевлаштованою особою, і примусовий порядок стягнення аліментів, визначений закон, передбачає їх стягнення саме із заробітної плати боржника.
Згідно довідки-розрахунку головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції № 25036 від 24.09.2009 р., яка подана позивачем на підтвердження заявлених ним позовних вимог, заборгованість ОСОБА_6 по аліментах за період з 26.01.2009 р. по 19.06.2009 р. становить 1016 грн.45 коп. а. с. 4.
Таким чином даною довідкою заборгованість визначена станом на 24.09.2009 р.
Проте в матеріалах справи відсутні будь-які данні про направлення державним виконавцем повідомлення ОСОБА_6 про наявність у неї даної заборгованості по аліментах, з зазначенням періоду за який вона виникла, визначенням загальної суми заборгованості та строку її погашення.
До суду ж позовом про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, ОСОБА_7 звернувся 01.10.2009 р., тобто на 7-мий день після визначення державним виконавцем розміру заборгованості.
ОСОБА_6 надала суду першої інстанції квитанції про здійснення нею електронних переказів дочці ОСОБА_8, яка на час отримання даних переказів досягла повноліття і в даний час навчається в Олександрійському політехнічному коледжі, проживає окремо від ОСОБА_7, на користь якого були стягнуті аліменти. Згідно до наведених електронних переказів ОСОБА_6 переказала ОСОБА_8 кошти, а саме 31.08.2009 р. в сумі 400 грн., 30.09.2009 р. в сумі 350 грн. та 02.11.2009 р. 265 грн., всього 1015 грн. а. с. 11.
Позивач в суді апеляційної інстанції підтвердив отримання дочкою даних коштів.
Враховуючи наведені вимоги закону та викладене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Цивільно - процесуальне законодавство, а саме ст. 60 ЦПК України визначає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Беручи до уваги викладене судова колегія приходить до висновку, що позивачем не доведено вину ОСОБА_6 в виникненні заборгованості по аліментах, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог позивачу необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. 405 ЦК України колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2009 року скасувати.
ОСОБА_7 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6, третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, відмовити.
Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя Л.І. Василенко