АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 9 2010 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: № 19, 27 Бурлака О.В.
Доповідач в апеляційній
Інстанції Василенко Л.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2010 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.
при секретарі Петренко С.П.
з участю прокурора
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2009 року по справі за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу,
в с т а н о в и л а :
05.06.2009 р. ВАТ «Державний ощадний банк України» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав що 30.11.2004 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 925 згідно якого ОСОБА_6 отримала кредит в сумі 30 000 грн. для споживчих потреб, зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 23 % річних, який був наданий на 24 місяці, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 30 листопада 2006 року.
У забезпечення виконання зобов’язання за вказаним кредитним договором, 30.11.2004 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_7 був укладений договір застави, за яким ОСОБА_7, як майновий поручитель, для забезпечення виконання в повному обсязі зобов’язань боржника перед позивачем за кредитним договором № 925 від 30.11.2004 р. передав в заставу, належне йому на праві власності майно, а саме млиновий комплекс АВМ-7,15, 1987 року випуску.
У порушення взятих на себе зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_6 належним чином не виконала свої зобов’язання, в зв’язку з чим станом на 05.06.2009 р. створила заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 610 грн.
Тому позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на його користь борг за кредитним договором № 925 від 30.11.2004 р. в сумі 18610 грн. та судові витрати по справі.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2009 року позовну заяву задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» Канівського відділення № 3284 заборгованість за кредитним договором № 925 від 30.11.2004 р. у сумі 18610 грн., судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн. та судовий збір у розмірі 135,10 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду, як незаконне, необґрунтоване через неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи і через неправильну оцінку доказів та ухвалене з порушенням норм матеріального права, скасувати, ухваливши нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
При цьому зазначила, що на її думку позивач не довів факт передачі грошей за спірним договором.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав їх доведеними.
Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального права.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.
Відповідно до змісту ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. При цьому однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти - ст. 1054 ЦК України.
При цьому стаття 546 наведеного Кодексу визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно до ст. 526 наведеного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором - ст. 1049 ЦК України.
Статтею 589 ЦК України визначено, що, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом апеляційної інстанції 30.11.2004 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 925 згідно якого ОСОБА_6 отримала кредит в сумі 30 000 грн. для споживчих потреб, зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 23 % річних.
Відповідно до пункту 1.3 даного кредитного договору, кредит було надано ОСОБА_6 на 24 місяці з терміном остаточного погашення не пізніше 30 листопада 2006 р.
Разом з тим, пунктом 8.1 спірного кредитного договору визначено термін його дії, а саме, що він набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору.
У забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним договором, 30.11.2004р. між ВАТ «Державний ощадний банк України», як заставодержателем та ОСОБА_7, як майновим поручителем за фізичну особу ОСОБА_6, був укладений договір застави (майнової поруки) № 925/001, посвідчений нотаріально, за яким ОСОБА_7, з метою забезпечення належного виконання в повному обсязі зобов'язання боржника перед заставодержателем за кредитним договором № 925 від 30.11.2004 р. та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, передав в заставу заставодержателю належне йому на праві власності майно, а саме млиновий комплекс АВМ – 7, 15, 1997 р. випуску ціною 66 000 грн. – п. 1.1 договору.
Пунктом 3.1 даного договору застави визначено, що при порушенні заставодавцем умов основного зобов’язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні заставодавцем умов цього договору та у випадках встановлених законом у заставодержателя виникає право задоволення своїх вимог, шляхом звернення стягнення на предмет застави.
При цьому у розділі 3 наведеного договору викладені підстави та способи звернення стягнення на предмет застави.
Пункт 5.3 договору застави майна містить положення щодо чинності та терміну його дії, а саме, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до повного розрахунку боржника із заставодержателем за кредитним договором.
Таким чином викладене свідчить про те, що відповідач ОСОБА_7, згідно до наведеного договору є майновим поручителем та відповідає перед позивачем, як майновий поручитель лише належним йому майном, яке було передано в заставу для виконання зобов’язання за договором кредиту.
ОСОБА_6, взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, належним чином не виконала, в зв’язку з чим станом на 05.06.2009 р. створила заборгованість у розмірі 18 610 грн.
Позивач з вимогою до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет застави, в суд не звертався.
Проте суд в порушення наведених вимог закону та умов договору застави (майнової поруки) № 925/001 від 30.11.2004 р. стягнув борг солідарно з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, мотивуючи це тим, що на час розгляду справи в суді першої інстанції предмет застави відчужений.
Разом з тим, ні позовна заява ні матеріали справи, окрім пояснень ОСОБА_7 даних в попередньому судовому засіданні 25.06.2009 р. та в судовому засіданні 08.07.2009 р., не містять обґрунтування щодо підстав солідарного стягнення, а також доказів того, що предмет застави за договором застави (майнової поруки) № 925/001 від 30.11.2004 р. відчужений чи втрачений а. с. 19, 44.
Крім того, згідно до частини 2 ст. 587 ЦК України заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов’язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 2.1.7 приведеного договору застави визначено, що заставодержатель має право отримати відшкодування з майна заставодавця, яке не виступає предметом застави по цьому договору, у випадку, якщо отриманих від реалізації заставленого майна коштів недостатньо для погашення майнових вимог заставодержателя.
Отже як спірний договір так і діюче законодавство передбачає, що по договорах застави стягнення здійснюється лише за рахунок майна.
ОСОБА_7 та ОСОБА_6 рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржили.
Однак, під час розгляду справи в апеляційному порядку судова колегія враховує те, що частиною 3 статті 303 ЦПК України визначено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Враховуючи викладене судова колегія приходить до висновку, що рішення суду, як постановлене при невідповідності висновків суду обставинам справи та при неправильному застосуванні норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги необхідно задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_6, як боржника, який не виконав умови кредитного договору, суму боргу в розмірі 18 610 грн.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів суми боргу, як із солідарних боржників, не підлягають до задоволення, так як ОСОБА_7 являється майновим поручителем та може відповідати перед позивачем за невиконання умов договорів лише за рахунок предмету застави, чи в разі наявності підстав, за рахунок іншого майна.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_6 на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем судові витрати, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн. та судовий збір у сумі 51 грн. а. с. 13,14. З ОСОБА_6 на користь держави стягнути судовий збір в сумі 135,10 грн.
Посилання апелянта на те, що позивач не довів факт передачі грошей за підписаним договором є безпідставним, виходячи з наступного.
Так у відповідності до вимог ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Проте ОСОБА_6, враховуючи, що позивачем пред'явлено позов про стягнення з неї боргу за кредитним договором підписаним сторонами, даний кредитний договір, у відповідності до приведених норм матеріального права, не оспорила, з зустрічним позовом до суду не звернулась. З часу підписання договору з приводу не отримання коштів за даним договором ОСОБА_6 до ВАТ "Державний ощадний банк України" не зверталась.
Крім того, відповідачка, підписавши вказаний кредитний договір, не зверталась до кредитодавця з відмовою від одержання кредиту у відповідності до ст. 1056 наведеного Кодексу. При цьому статтею 214 ЦК України визначено, що відмова від правочину вчиняється у тій самій формі, в якій було вчинено правочин.
З викладених підстав судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. 405 ЦК України колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2009 року скасувати.
Позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» Канівського відділення № 3284 (р/р 3739505, МФО 354585, код ЄДРПОУ 02766947) заборгованість за кредитним договором № 925 від 30.11.2004 р. у розмірі 18610 грн., судові витрати: на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн., судовий збір у розмірі 51 грн. Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у розмірі 135,10 грн.
В частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 925 від 30.11.2004 р. у сумі 18610 грн. з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як із солідарних боржників, відмовити.
Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
Суддя Л.І.Василенко