АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 8 2010 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: № 19, 27 Бурлака О.В.
Доповідач в апеляційній
Інстанції Василенко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2010 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.
при секретарі Петренко С.П.
з участю прокурора
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2009 року по справі за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6 про стягнення боргу,
в с т а н о в и л а :
05.06.2009 р. ВАТ «Державний ощадний банк України» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав що 21.03.2005 р. між сторонами був укладений кредитний договір № 984, згідно якого відповідачка отримала кредит в сумі 4900 грн. для споживчих потреб, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 28 % річних, який був наданий на 12 місяці, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 21.03.2006 р.
У забезпечення виконання зобов’язання за даним кредитним договором, 21.03.2006 р. між сторонами був укладений договір застави майна № 984/001, за яким відповідачка з метою забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з кредитного договору № 984 від 21.03.2005 р., передала в заставу рухоме майно, що належить їй на праві приватної власності.
У порушення взятих на себе зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_6 належним чином їх не виконала, в зв’язку з чим станом на 05.06.2009 р. виникла заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 4900 грн.
Тому позич просив суд стягнути з ОСОБА_6 на його користь борг за кредитним договором № 984 від 21.03.2005 р. в сумі 4900 грн. та судові витрати по справі.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2009 року позовні вимоги позивача задоволені. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» Канівського відділення № 3284 заборгованість за кредитним договором № 984 від 21.03.2005 р. у сумі 4900 грн., судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн. та судовий збір у розмірі 51 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду, як незаконне, необґрунтоване через неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи і через неправильну оцінку доказів та ухвалене з порушенням норм матеріального права, скасувати ухваливши нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
При цьому зазначила, що на її думку позивач не довів факт передачі грошей за спірним договором.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав їх доведеними.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до змісту ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. При цьому однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти - ст. 1054 ЦК України.
При цьому стаття 546 наведеного Кодексу визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як встановлено судом першої інстанції 21.03.2005 р. між сторонами був укладений кредитний договір № 984 згідно якого відповідачка отримала кредит в сумі 4900 грн. для споживчих потреб, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 28 % річних, який був наданий на 12 місяці, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 21.03.2006 р.
У виконання зобов’язання за даним кредитним договором 21.03.2005 р. між сторонами був укладений договір застави майна № 984/001 за яким відповідачка з метою забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з кредитного договору № 984 від 21.03.2005 р., передала в заставу Банку належне їй на праві власності рухоме майно, а саме: телевізор, меблевий гарнітур для залу, пральну машину, м’яку частину, холодильник і меблевий гарнітур.
Дані договори підписані особисто відповідачкою, що нею і не оспорюється.
Згідно до ст. 526 наведеного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором - ст. 1049 ЦК України.
Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору, кредит було надано відповідачці на 12 місяців з терміном остаточного погашення не пізніше 21 березня 2006 р.
Разом з тим, пунктом 8.1 спірного кредитного договору визначено термін його дії, а саме, що він набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань по цьому договору.
Аналогічне положення міститься і в п. 9.1 договору застави майна, а саме, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до виконання заставодавцем зобов’язання за кредитним договором № 984 від 21.03.2005 р. та додатковими угодами до нього в повному обсязі.
Враховуючи, що відповідачкою на даний час не виконані зобов’язання за спірним кредитним договором, тому у відповідності до умов п. 8.1 даного кредитного договору термін його дії не закінчився, у зв’язку з чим посилання відповідачки та її представника, в суді першої інстанції, на необхідність застосування судом позовної давності є безпідставним.
З викладених підстав, судова колегія приходить до висновку, що з мотивувальної частини рішення необхідно виключити посилання на те, що суд першої інстанції дійшов висновку, про необхідність застосовування перебігу позовної давності починаючи з 29.09.2006 р., а саме з часу коли позивачу стало відомо про порушення його права.
Таким чином, враховуючи викладене, суд у відповідності до вимог наведеного цивільного законодавства, прийшов до обґрунтованого висновку, що сума боргу по кредитному договору в розмірі 4900 грн. підлягає примусовому стягненню з відповідачки у судовому порядку.
Посилання апелянта на те, що позивач не довів факт передачі грошей за підписаним договором не може слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення суду з наступних підстав.
Так у відповідності до вимог ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Проте відповідачка, враховуючи, що позивачем пред’явлено позов про стягнення з неї боргу за кредитним договором підписаним сторонами, даний кредитний договір, у відповідності до приведеної норми матеріального права, не оспорила, з зустрічним позовом до суду не звернулась. З часу підписання договору з приводу не отримання коштів за даним договором ОСОБА_6 до ВАТ «Державний ощадний банк України» не зверталась.
Крім того, відповідачка підписавши вказаний кредитний договір, не зверталась до кредитодавця з відмовою від одержання кредиту у відповідності до ст. 1056 наведеного Кодексу. При цьому статтею 214 ЦК України визначено, що відмова від правочину вчиняється у тій самій формі, в якій було вчинено правочин.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають. Крім того вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.
Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий: підпис Судді: підписи
Згідно з оригіналом
Суддя Л.І.Василенко