КОПІЯ

ВИРОК

ІМ’ЯМ  УКРАЇНИ

15 лютого 2010 року м. Харків

Військовий місцевий суд Харківського гарнізону у відкритому судовому засіданні в   приміщенні суду, в складі: головуючого підполковника юстиції Савенко М.Є., за участю секретаря Мяснянкіної А.П., прокурора – помічника військового прокурора Харківського гарнізону старшого лейтенанта юстиції Кузьміна А.В., потерпілого ОСОБА_3, підсудних ОСОБА_4 і ОСОБА_5, їх захисників-адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розглянув матеріали кримінальної справи по обвинуваченню колишніх військовослужбовців військової частини А-4104, солдатів контрактної служби

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вовчанськ Харківської області, українця, з середньо-спеціальною освітою, раніше не судимого, холостого, проходив службу у Збройних Силах України за контактом з 09.07.2007 по 12.11.2009 р., проживає за адресою: АДРЕСА_1

та

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Обложки, Глухівського району Сумської області, українця, з середньо-технічною освітою, раніше не судимого, холостого, проходив службу у Збройних Силах України за контактом з 04.07.2007 по 12.11.2009 р., проживає за адресою: АДРЕСА_2

у скоєні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 406 КК України

Судовим слідством військовий місцевий суд,—

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2009 року близько 21 години, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перебуваючи у вихідний день по місцю свого проживання в гуртожитку військової частини А-4104 розташованої за адресою: АДРЕСА_3, умисно спричинили легкі тілесні ушкодження громадянину ОСОБА_3 при наступних обставинах.

Після того, як ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом розпили пляшку горілки ОСОБА_3 відправився відпочивати к себе у кімнату. Через деякий час, близько 21 години до нього зайшли ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виникла словесна суперечка з приводу поведінки першого, в ході якої ОСОБА_3 встав з ліжка, що було сприйняте ОСОБА_5 як погрозу, і він спочатку штовхнув ОСОБА_3, а потім завдав тому два удари кулаком в область ока та один удар у верхню губу.

Сприйнявши вислови ОСОБА_3 як особисту образу, ОСОБА_4, наблизився до бійки та відштовхнув ОСОБА_5. А потім завдав декілька ударів ногою та рукою у різні частини тіла ОСОБА_3 і припинив побої лише після того як останній впав на підлогу.

З приводу отриманих травм потерпілий ОСОБА_3 з 02.11.2009 року по 06.11.2009 року перебував на стаціонарному лікуванні у лазареті військової частини А-4104.

В судовому засіданні підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свою вину визнали повністю та кожний окремо дали пояснення які за своїм змістом відповідають вище викладеному. Ці покази повністю були підтвердженні і потерпілим ОСОБА_3.

Враховуючи, що фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорює, беручи до уваги побажання сторін про обсяг доказів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні, суд керуючись положенням ч. 3 ст. 299 КПК України, визнав за можливим обмежитись лише оголошенням висновку судово-медичної експертизи, допитом підсудних і потерпілого, а також дослідженням доказів, які характеризують ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

За висновком судово-медичної експертизи, ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

При кваліфікації вищевикладених дій, суд виходить із того, що об’єктом злочину передбаченого ч. 3 ст. 406 КК України, у вчиненні якого обвинувачуються підсудні є закріплений у військових статутах порядок взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості.

Проте, як свідчать встановлені фактичні обставини справи, ці події мали місце у вихідний день, за місцем проживання військовослужбовців, що знаходиться за межами військової частини, обумовлені виключно особистими взаємовідносинами, які не пов’язані з військовою службою, а отже вони не супроводжувалися порушенням військового порядку.

Таким чином, дії підсудних, які умисно, завдали потерпілому легке тілесне ушкодження суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України тобто перекваліфіковуває з ч. 3 ст. 406 на ч. 1 ст. 125 КК України.

При цьому суд враховує, що в матеріалах справи є скарга потерпілого, який просить притягнути до кримінальної відповідальності колишніх військовослужбовців ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Розв’язуючи клопотання захисників-адвокатів, про звільнення підсудних від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винних з потерпілим суд виходить із того, що таке звільнення згідно ст. 46 КК України можливе при наявності обов’язково двох вимог: по-перше, відшкодування збитків чи усунення заподіяної шкоди; а по-друге примирення з потерпілим.

Натомість, не дивлячись на наявність у матеріалах справи доказів про те, що підсудні відшкодували завдані збитки, потерпілий, до видалення суду у нарадчу кімнату, не відмовився від своїх попередніх претензій. Напроти, ОСОБА_3, беручи участь у судових дебатах, клопотав перед судом лише про пом’якшення покарання, а не про закриття справи. За таких обставин, суд вважає неможливим закрити провадження у справі, а вищевикладені обставини рахує як пом’якшуючи покарання.

Отже при визначенні підсудним покарання суд визнає обставинами, що пом’якшують їх відповідальність – щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків, крім того приймає до уваги клопотання потерпілого про поблажливе ставлення до обвинувачених.

Поряд з цим, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, суд визнає обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Зазначені обставини, як ті що пом’якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину так й – обтяжують покарання, разом із даними про винних осіб, які до кримінальної відповідальності раніше не притягувалися, переконують суд про можливість застосування до підсудних мінімального виду покарання передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 299, 323 - 325, 332, 349 КПК України, військовий місцевий суд,—

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним в скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 1 125 КК України і на підставі цього Закону призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п’ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) грн.

ОСОБА_5 визнати винним в скоєні злочину передбаченого ч. 1 ст. 1 125 КК України і на підставі цього Закону призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п’ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) грн.;

Запобіжний захід, відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вигляді підписки про невиїзд скасувати.

При набранні вироком законної сили, речові докази по справі: медичну книжку та журнал повернути у військову частину А-4104 для використання за призначенням.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил через військовий місцевий суд Харківського гарнізону на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ

Головуючий по справі: САВЕНКО М.Є.