справа № 2ц – 3822/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2009 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі:
судді Філіпенко Л.П. при секретарі Щербак А.М.
розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Іванівської селищної ради Антрацитівського району про визнання права власності на спадщину
В С Т А Н О В И В:
Позивачі звернулися до суду із позовом про визнання за ними права власності на нерухоме майно в порядку спадкування. В обґрунтування своїх позовних вимог вони посилаються на те, що є доньками та спадкоємцями по заповіту після смерті батька ОСОБА_3, який помер 7 листопада 1997 року, його .смерть зареєстрована Іванівською селищною радою Антрацитівського району Луганської області 11 листопада 1997 року, актовий запис № 150. Інших спадкоємців окрім нас нема бо його дружина та їх мати – ОСОБА_4, померла 8 вересня 1998 року, її смерть зареєстрована Іванівською селищною радою Антрацитівського району Луганської області 12 вересня 1998 року, актовий запис № 99. Свідоцтвом того, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3Т є свідоцтво про народження серії ИФ № 059520, виданого Стародубовським РАГС Брянської області, а її прізвище змінено згідно свідоцтва про одруження від 25 жовтня 1969 року серії ІІ-ИФ №184144 виданого відділом РАГС с. Дубровка Брянської області, актовий запис № 40, згідно якого прізвище „Беляк” змінено на „Ефімочкіна”. Свідоцтвом того, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_5Т є свідоцтво про її народження серії ИФ № 224205, виданого Ніж невським селищною радою Стародубовського району Брянської області, а її прізвище змінено згідно свідоцтва про одруження від 25 квітня 1971 року серії І-АБ №126433 виданого відділом РАГС м. Красний Луч Луганської області, актовий запис № 293, прізвище „Біляк” змінено на „Тарасова”.
ОСОБА_3 на праві приватної власності належало домоволодіння № 20 по вул. С. Тюленина у с-щі Іванівка Антрацитівського району Луганської області, яке складається з: літ. А – житловий будинок, загальною площею 73,0 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м., та господарських й побутових будівель та споруд: літ. а – веранда, літ. Б – літня кухня з тамбуром літ. б, літ. В – гараж, літ. Г – сарай, літ. Пг – погріб, споруди № 1-4. Підставою виникнення у ОСОБА_5 права власності на вказане домоволодіння є договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 20 квітня 1957 року, посвідчений 24 червня 1957 року Рвиловою, державним нотаріусом Іванівської нотаріальної контори, за реєстром № 3494.
Згідно заповіту ОСОБА_5, посвідченого ОСОБА_6, секретарем Іванівської селищної ради Антрацитівського району Луганської області 5 листопада 1997 року, та зареєстрованого в реєстрі за № 490, усе майно було заповідано позивачкам у рівних частках.
Згідно технічного паспорту, виготовленого Антрацитівським бюро технічної інвентаризації, станом на 19 жовтня 2009 року, домоволодіння № 20 по вул. С. Тюленина у селищі Іванівка Антрацитівського району Луганської області, яке складається з: літ. А – житловий будинок, загальною площею 73,0 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м., та господарських й побутових будівель та споруд: літ. а – веранда, літ. Б – літня кухня з тамбуром літ. б, літ. В – гараж, літ. Г – сарай, літ. Пг – погріб, споруди № 1-4, належить Беляк І вану Тимофійовичу, а згідно свідоцтва про смерть помер - ОСОБА_3, тому позивачі не мають можливості оформити спадщину, і вимушені звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спадщину з метою захисту свого права на нього, у якому просять визнати за ними, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на спадщину - нерухоме майно, розташоване по вул. С. Тюленина, 20 у селищі Іванівка Антрацитівського району Луганської області, яке складається з: літ. А – житловий будинок, загальною площею 73,0 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м., та господарських й побутових будівель та споруд: літ. а – веранда, літ. Б – літня кухня з тамбуром літ. б, літ. В – гараж, літ. Г – сарай, літ. Пг – погріб, споруди № 1-4 у порядку спадкування після померлого ОСОБА_5.
У судове засідання сторони не з’явилися, просять розглянути справу за їх відсутністю, позивачі на своїх вимогах наполягає, відповідач - Іванівська селищна рада позов визнає, про що вказали у своїх заявах (а.с. 20-21).
Дослідивши матеріали справи, зокрема свідоцтва про народження та шлюб позивачів (а.с.5,6), договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 20 квітня 1957 року, посвідчений 24 червня 1957 року Рвиловою, державним нотаріусом Іванівської нотаріальної контори, за реєстром № 3494, на ім’я Беляк І вана Тимофійович (а.с.7), його заповіт, посвідчений ОСОБА_6, секретарем Іванівської селищної ради Антрацитівського району Луганської області 5 листопада 1997 року, та зареєстрований в реєстрі за № 490, згідно якого усе майно було заповідано позивачкам у рівних частках (а.с.8), свідоцтва про смерть ОСОБА_3 І вана Тимофійович (а.с.9) та його дружини та матери позивачів - ОСОБА_4 ( а.с. 9), суд вважає, що позов підлягає задоволенню, тому що сукупність добутих у суді доказів вірогідно підтверджує його законність і обґрунтованість.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особі, визначені у заповіти. Тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набувають право власності на спадщину - нерухоме майно, розташоване по вул. С. Тюленина, 20 у селищі Іванівка Антрацитівського району Луганської області, яке є предметом даного спору.
Як свідчить ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, а позивачі фактично прийняли спадщину.
Як вбачається із ст. 392 Цивільного кодексу України: „Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності”.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набувають право власності на спадщину - нерухоме майно, розташоване по вул. С. Тюленина, 20 у селищі Іванівка Антрацитівського району Луганської області, яке складається з: літ. А – житловий будинок, загальною площею 73,0 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м., та господарських й побутових будівель та споруд: літ. а – веранда, літ. Б – літня кухня з тамбуром літ. б, літ. В – гараж, літ. Г – сарай, літ. Пг – погріб, споруди № 1-4.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 10, 60 ЦПК України, ст.15, ч. 3 ст. 376 ЦК України,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 І вана Тимофійович, який помер 07 листопада 1997 року, на нерухоме майно, розташоване по вул. С. Тюленина, 20 у селищі Іванівка Антрацитівського району Луганської області , яке складається з: літ. А – житловий будинок, загальною площею 73,0 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м., та господарських й побутових будівель та споруд: літ. а – веранда, літ. Б – літня кухня з тамбуром літ. б, літ. В – гараж, літ. Г – сарай, літ. Пг – погріб, споруди № 1-4 .
Договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 20 квітня 1957 року, посвідчений 24 червня 1957 року Рвиловою, державним нотаріусом Іванівської нотаріальної контори, за реєстром № 3494, на ім’я ОСОБА_5, визнати таким, що втратив силу та зберігати в матеріалах справи.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя
рішення надруковане у дорадчій кімнати