справа № 2а - 2251/09
П О С Т А Н О В А
І М' Я М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2009 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі :
головуючого - судді : Філіпенко Л.П.
при секретарі : Щербак А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит про перерахунок пенсії та відшкодування недоплати до пенсії , -
В С Т А Н О В И В:
21 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит (далі УПФУ) про перерахунок пенсії та відшкодування недоплати до пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В цьому позову він посилається на те, що він ОСОБА_1, постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, з 01.01.1991 року інвалід 3 групи від захворювання, яке пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, та у зв’язку з чим отримує пенсію , яка відповідно до ст.ст. 49, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-ХІІ (далі – Закон) складається з основної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та інших виплат.
З 01.06.1993 року згідно до ст.54 Закону ( в редакції Постанови ВР N 3294-XII від 17.06.93 року) інваліду по захворюванню, причинний зв’язок із Чорнобильською аварією якого встановлено експертною комісією, призначена пенсія не може бути нижче 6-ти мінімальних пенсій за віком по третій групі, 8-ми мінімальних пенсій за віком по другій групі, 10-ти мінімальних пенсій за віком по першій групі. У відповідності до ст.50 цього ж Закону у тій же редакції учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС повинна призначатися додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком по третій групі, 75% мінімальних пенсій за віком по другій групі, та 100% мінімальних пенсій за віком по першій групі. Згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.05.1997 р. №523 «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи» з наступними доповненнями й змінами у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких установлений зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути нижче 6-ти мінімальних пенсій за віком по третій групі, 8-ми мінімальних пенсій за віком по другій групі, 10-ти мінімальних пенсій за віком по першій групі.
Станом на 01.09.1999 року розмір мінімальної пенсії за віком складав 24,90 грн. згідно до Закону України «Про підвищення мінімального розміру пенсії» від 15.07.1999 року за № 979- ХІV.
Таким чином розмір його додаткової пенсії з 01.09.1999 року, на думку позивача, повинен був складати :24,90 х 50% = 12,45 грн. Але відповідач фактично сплачував ОСОБА_1 8,31 грн. Крім того, Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року законодавчо було введене поняття прожиткового мінімуму. Згідно до ст. 2 цього Закону прожитковий мінімум застосовується для встановлення розміру мінімальної пенсії за віком. Таким чином мінімальний розмір моєї пенсії повинен був розраховуватися з мінімальної пенсії за віком, що відповідає розміру прожиткового мінімуму, у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум».
Згідно до довідки відповідача про розмір його пенсії станом на 01.11.2000 року ОСОБА_1 отримував 192,45 грн. – основної пенсії та 8,31 грн. – додаткової пенсії.
Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік» розмір прожиткового мінімуму на 2000 рік для осіб, яки втратили працездатність, встановлювався у розмірі 216,56 грн.
Таким чином розмір пенсії з 01.11.2000 року, на думку позивача, повинен був складати :
216,56 грн. х 6 = 1299,36 грн. – основна пенсія;
216,56 х 50% = 108,28 грн. - додаткова пенсія.
Але відповідач, враховуючи фактично отримані гроші, виплачував йому пенсію, на думку позивача, в значно меншому розмірі.
У подальшому розмір прожиткового мінімуму зростав, та для осіб, які втратили працездатність складав: 01.01.2001 року - 248,77 грн., 01.01.2002 року - 268,00 грн., 01.01.2004 року - 284,69 грн., з 01.01.2005 року - 332,00 грн.; з 01.01.2006р. – 350,00 грн., з 01.04.2006 р. – 359,00 грн., з 01.10.2006р.– 366,00 грн., з 01.01.2007р. – 380,00 грн., з 01.04.2007 р. – 410,06 грн., з 01.10.2006р.- 415,11 грн., з 01.01.2008 року – 470 грн., з 01.04.2008 року – 481 грн.
Якщо взяти за основу ці данні, то фактично сплачені йому суми не відповідають мінімуму, гарантованому державою, а тому дії відповідача з 01.09.1999 року по 21.05.2008 року ОСОБА_1 вважає незаконними. Згідно до Постанови Луганського окружного адміністративного суду від 12.08.2008 року пенсію позивачу було перераховано лише з 22.05.2008 року (він вимагав від Луганського окружного адміністративного суду зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з моменту прийняття рішення Конституційним судом України 22.05.2008 року).
Статтею 24 Конституції України встановлена рівність громадян на конституційні права й волі й рівність перед законом.
Про перерахунок пенсії за спірний період та сплату недоотриманих сум до відповідача ОСОБА_1 звернувся 22 липня 2009 року (заява отримана відповідачем 03.08.2009 року), на що отримав рішення від 12.08.2009 року за № 93 про відмову в перерахунку.
ОСОБА_1 вважає, що на спірні правовідносини строк позовної давнини не застосовується, так як відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
В невірному нарахуванні йому пенсії цілком провина відповідача, на думку ОСОБА_1, так як відповідач не застосував ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими встановлено мінімальний розмір його пенсії, та таке застосування закону не вимагало від його подання спеціальних заяв чи документів.
Тому ОСОБА_1 просить
- визнати незаконними дії посадових осіб УПФУ щодо відмови в застосуванні ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при нарахуванні та виплаті йому пенсії з 01.09.1999 року по 21.05.2008 року.
- зобов'язати УПФУ зробити перерахунок та виплату йому пенсії в розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком з 01.11.2000 року по 21.05.2008 року та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії з 01.09.1999 року по 21.05.2008 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що відповідає прожитковому мінімуму: з 01.09.1999 року – 24,90 грн. , з 01.11.2000 року – 216,56 грн., 01.01.2001 року - 248,77 грн., 01.01.2002 року - 268,00 грн., 01.01.2004 року - 284,69 грн., з 01.01.2005 року - 332,00 грн.; з 01.01.2006р. – 350,00 грн., з 01.04.2006 р. – 359,00 грн., з 01.10.2006р.– 366,00 грн., з 01.01.2007р. – 380,00 грн., з 01.04.2007 р. – 410,06 грн., з 01.10.2006р.- 415,11 грн., з 01.01.2008 року – 470 грн., з 01.04.2008 року – 481 грн.
В запереченнях на вимоги позивача УПФУ поясняє наступне:
Позивач з 15.11.1990р. є інвалідом 3 групи від захворювання, яке пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З 15.11.1990р. отримує пенсію по інвалідності 3 групи в розмірі фактичних збитків на підставі статей 50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. № 796-XII (далі – Закон). 03.08.2009 позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок з 01.06.1993 по 21.05.2008 державної та щомісячної додаткової пенсій. Рішенням № 93 від 12.08.2009 в перерахунку пенсії позивачу відмовлено.
В обґрунтування правильності дій управління пояснює:
Відповідно до ст.49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. № 796-XII (далі – Закон) пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до вимог статті 54 Закону пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчудження в 1986 -1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. При цьому в усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчудження не може перевищувати 3,0 тис. карбованців (стаття 54 Закону України “Про статус...”). Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання із заробітку за межами зони відчуження, провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів по 3 групі інвалідності, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог ст. 50 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, інвалідам 3 групи, віднесеним до категорії 1, призначається у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч.1 ст.67 конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Постановою Верховної Ради України “Про порядок введення в дію статей 10,33,34 Закону України “Про оплату праці” та встановлення мінімального розміру пенсії за віком” від 20.02.1996 № 49/96-ВР з 1.03.1996 мінімальну пенсію за віком було встановлено в розмірі 1 млн. 500 тис. крб. (15 гривень відповідно до Указу Президента України від 25.08.1996 № 762/96 “Про грошову реформу в Україні”). З 1.07.1996 відповідно до п.4 постанови КМУ від 26.07.1996 № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплати, передбачені Законом, що ґрунтуються на мінімальному розмірі пенсії за віком, мали також провадитися виходячи з суми 1500 тис. крб. Цією ж постановою КМУ визначено, що з 01.08.1996 розмір мінімальної пенсії за віком був збільшений в 1,108 разів (16,62 грн.).
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1 “ Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” розрахунок пенсій, виплачуваних відповідно до частини 4 статті 54 Закону і додаткових пенсій, здійснювався виходячи з розміру пенсії за віком 19,91 грн.
З 01.01.2006 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 № 1293, згідно з якою було збільшено розмір пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”:у 3,5 рази - пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986, у 2,5 рази – пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987-1990. При цьому було встановлено, що мінімальний розмір пенсії, передбачений частиною четвертою статті 54 Закону, для інвалідів 3 групи не може бути нижчим 467 гривень.
Законом України від 05.10.2006 № 231-Y було доповнено ст. 67 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” частиною третьою (набрала чинності з 31.10.2006), якою передбачено, що в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищуються розміри: пенсії, визначеної відповідно до ст. 54 Закону; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до категорії 1,2,3 та 4; щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
З урахуванням зростання розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (перше підвищення розміру прожиткового мінімуму з моменту набрання чинності Законом України від 05.10.2006 № 231-Y), з 1 січня 2007 року розмір виплат, передбачених ч.3 ст. 67 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підвищено на коефіцієнт зростання прожиткового мінімуму.
З 01.01.2008, згідно ст.54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції Закону № 107-YI від 28.12.2007), розмір державної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987-1990 роках, по 3 групі інвалідності не може бути нижчим 140% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З 01.01.2008, згідно ст.50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції Закону № 107-YI від 28.12.2007р.), інвалідам 2 групи, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені зміни, згідно рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп визнані неконституційними та втратили чинність лише з 22.05.2008. Тобто виплата пенсії в період з 01.01.2008 по 21.05.2008 позивачу проведена у встановленому Законом розмірі.
Перерахунок пенсій особам, яким призначено пенсію відповідно до ст.54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленої Законом “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” протирічить чинному законодавству. Відповідно до вимог ч.1 та 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Таким чином, вимога позивача про те, що базова мінімальна пенсія за віком при нарахуванні пенсії на підставі статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” повинна визначатись згідно із Законами України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та про Державний бюджет України на відповідний рік суперечить законодавству, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Позивачем не оспорюється правильність нарахування та виплати щомісячної додаткової пенсії за період до 31.08.1999.
Зазначення позивача, що з 01.09.1999 розмір додаткової пенсії позивача повинен визначатись з розрахунку мінімальної пенсії за віком - 24,90 грн., встановленого Законом України “Про підвищення мінімального розміру пенсії” від 15.07.1999 № 979-YI спростовується тим, що зазначеним Законом визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком (24,90 грн.) поширюється тільки на трудові пенсії, що призначаються відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” (ст. 1).
Намагання позивача самостійно розрахувати, який повинен бути розмір мінімальної пенсії за віком, що відповідає розміру прожиткового мінімуму у відповідності до ст.ст. 50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.2 Закону України “Про прожитковий мінімум” не може бути прийнято судом до уваги, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 23.12.2004 № 2291-IY (набрав чинності з 12.01.2005).
Також зазначає, що 07.04.2008р. позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок з 01.01.2006р. державної пенсії, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Рішенням № 40 від 15.04.2008 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії. Не згодний з відмовою в перерахунку пенсії, позивач 12.05.2008р. звернувся з позовом до Луганського окружного адміністративного суду. Позовна заява містила вимогу перерахунку пенсії з 01.01.2006 року. В судовому засіданні, 12.08.2008р. позовні вимоги були уточнені, та заявлена вимога про перерахунок пенсії з 22.05.2008р. Зазначені обставини викладені в постанові суду (копія додається). 12.08.2008р. Луганським окружним адміністративним судом прийнято постанову, якою задоволені позовні вимоги ОСОБА_1, а саме: визнані незаконними дії посадових осіб УПФУ щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1; УПФУ зобов’язане зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року. Зазначене рішення суду виконане в примусовому порядку в лютому 2009 року. Перерахунок пенсії проведений, починаючи з 22.05.2008 року.
Посилання позивача на ч.2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» при вимозі перерахунку пенсії за минулий період недоречне, оскільки зазначена норма передбачає випадки виплати нарахованої, але не отриманої суми пенсії. Пенсія позивачу нарахована і виплачена в розмірах, встановлених діючим законодавством. Строки перерахунку пенсії визначено статтею 45 зазначеного Закону.
Відповідно до статті 45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії проводиться з першого числа місяця, в якому заявник звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Крім того, для звернення до суду із заявою про перерахунок пенсії з 01.09.1999-21.05.2008 позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений статтею 99 КАС України.
На підставі викладеного, наполягає на застосуванні при розгляді справи строку позовної давності для звернення до суду та просит відмовити позивачу в задоволенні позову. Справу просит розглянути за відсутності представника управління.(а.с.14-23)
У судовому засіданні сторони, та представник позивача ОСОБА_2 не з’явилися, просять розглянути справу за їх відсутністю (а.с.12,17,25)
Згідно до ч. 2 ст.71. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повно і всебічно з’ясованих обставинах в адміністративній справі та підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ідповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку призначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Нормами ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний замет громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії , які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, інвалідам 2 групи – у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, по 2 груп інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС та користується пільгами, передбаченими для осіб віднесених до 1 категорії Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», про що свідчить посвідчення А № 007890 від 26.10.1997 року. (а.с.3).
В період з 15.11.1990р. позивач є інвалідом 3 групи від захворювання, яке пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.4-5) та йому призначена пенсія, як інваліду 3 групи по захворюванню, пов'язаному з виконанням обов’язків воїнської служби із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.9).
В судовому засіданні також встановлено, що дійсно позивач ОСОБА_1 вдруге звернувся 22 липня 2009 року до УПФУ із заявою про перерахунок з 01.06.1993 по 21.05.2008 державної та щомісячної додаткової пенсій (а.с.6-7). Рішенням № 93 від 12.08.2009 в перерахунку пенсії позивачу відмовлено (а.с.8).
Суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 щодо перерахунку його основної пенсії, виходячи з 6 мінімальних пенсій за віком за період з з 01.11.2000 року по 21.05.2008 року та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії з 01.09.1999 року по 21.05.2008 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком , є необґрунтованими.
Згідно з ч. 4 ст. 45 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії у разі виникнення права на її підвищення провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Дійсно, позивач вдруге звернувся до УПФУ в м. Антрацит із заявою про проведення вищевказаного перерахунку пенсій 22 липня 2009 року, перший раз – 7 квітня 2008 року, по якой фактично перерахунок основної та додаткової пенсій позивачу був проведений відповідачем з 22 травня 2008 року згідно з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року. ( а.с.18-21)
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо перерахунку пенсії за період з 1.09.1999 року по 21.05.2008 року.
Більш того, суд вважає на необхідне зауважити на те, що забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного Фонду України здійснюється лише з червня 2002 року, відповідно до Закону України « Про внесення змін до деяких законів України» від 17.01.2002 року № 2981-111 та постанови Кабінету Міністрів України № 497 від 11.04.2002 року.
Керуючись ст.ст.2,4,6,7,8,9,17,69-72,87,94,99,122,159,160,161,162,163,167 КАС України, ст. ст. 22, 24, 46 Конституції України, ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-Х11, ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
П О С Т А Н О В И В:
У зодоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.
Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького адміністративного апеляційного суду через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя
постанова видрукувана в дорадчій кімнаті