ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-16 /10

15 січня 2010 року Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді В.В.Чаплицького, при секретарі О.С.Дікал, за участю позивачки та представника відповідача – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Орджонікідзе адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 пенсійного фонду м.Орджонікідзе Дніпропетровській області про визнання дій ОСОБА_3 Пенсійного фонду м.Орджонікідзе неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок і забезпечити виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 2006-2008 роки, суд -

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України у м. Орджонікідзе, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними щодо відмови їй у перерахунку і виплаті підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 2006-2008 роки

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона відповідно до Закону України № 2195-ІV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Таким чином, на підставі ст.6 цього Закону їй повинна з 01 січня 2006 року щомісячно виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. ОСОБА_3 Пенсійного Фонду України в м.Орджонікідзе за період з 2006 року по грудень 2008 року не нараховувало та не виплачувало їй підвищення до пенсії, передбачене ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Позивачка вважає, що після прийняття 09.07.2007 року Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» стосовно зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити пенсію у розмірі, передбаченому ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

В судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги та підтримала їх в повному обсязі, також позивачка дала пояснення аналогічні тим, що викладені в уточненому адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та надав до суду письмові заперечення, пояснення в обґрунтування яких надав у судовому засіданні.

Крім того, представник відповідача вказав на пропущення позивачем строку для звернення до адміністративного суду, встановленого ст.99 КАС України. На підставі цього представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення позивачки, представника відповідача та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відповідності до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1V має статус «дитина війни» (а.с.4). Вона отримує пенсію за віком, яка нараховується і виплачується УПФУ у м.Орджонікідзе.

Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-ІV, який набув чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак дія вказаного положення була зупинена п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VІ текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в іншій редакції: дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (тобто 10% від прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність).

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.20097 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України № 489-V та Закону України № 107-VІ стосовно зупинення дії ст.6 Закону України № 2195-ІV визнані неконституційними, а тому втратили чинність, відповідно до ст.152 Конституції України, ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України» з дня прийняття рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що після прийняття Конституційним Судом України зазначених рішень відповідач повинен був провести перерахунок пенсії та здійснити виплати у розмірах передбачених законом.

Однак відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком в частині підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і виплату такого підвищення відповідно до положень ст.6 Закону України № 2195-ІV не здійснив. Тому суд вважає такі дії відповідача неправомірними.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, щодо неправомірності дій відповідача за період дії ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» після винесення Конституційним Судом України рішень від 09.07.20097 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Періоди, які передували винесенню Конституційним Судом України цих рішень, регулювалися відповідними Законами України № 489-V та № 107-VІ . Рішення Конституційного Суду України не мають зворотної сили у часі, а повноваженнями перевіряти Закони на їх відповідність Конституції України наділений лише Конституційний Суд України, тому в частині визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії позивачці до вступу в силу вказаних Рішень Конституційного Суду України в 2007-2008 роках у суду не має правових підстав.

У зв’язку з наявністю декількох визначених нормативними актами розмірів мінімальної пенсії за віком для різних категорій осіб, серед яких відсутня така категорія, як «дитина війни», суд не має можливості самостійно визначити який саме розмір необхідно до нарахувати та виплатити позивачу, оскільки це має бути визначено на законодавчому рівні, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача наполягав на пропущенні позивачкою строку звернення до адміністративного суду щодо вимог позивачки про визнання дій відповідача неправомірними у 2006, 2007 роках, та зобов’язання нарахувати та виплатити суму підвищення до пенсії в 2006, 2007 роках, який встановлено ч.2 ст.99 КАС України.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що вона дізналася про порушення її права на отримання підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2009 році, після чого звернулася до відповідача щодо здійснення перерахунку недонарахованої та невиплаченої суми підвищення до пенсії, коли отримала фактичну відмову, вона звернулася до суду за захистом своїх конституційних прав.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка звернулася до відповідача за здійсненням перерахунку підвищення до пенсії 25.03.2009 року, та отримала відповідь УПФ в м.Орджонікідзе листом від 31.03.2009 року, а до суду звернулася 14 квітня 2009 року.

В своєму позові позивачка не ставила питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду  та в судовому засіданні, на думку суду, не навела поважних причин пропуску нею пропущеного строку звернення до адміністративного суду, тому у суду не було підстав для встановлення пропущеного строку відповідно до вимог ст.102 КАС України.

 За змістом ст.100 КАС України пропущення встановленного законом строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за наслідками розгляду адміністративної справи.

Суд вважає, що в частині задоволення позовних вимог щодо визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок та здійснити виплату підвищення до пенсії за 2006, 2007 роки позивачці треба відмовити.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідача необхідно зобов’язати здійснити перерахунок і забезпечити виплату позивачці підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України № 2195-ІV за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року .

Керуючись ст.ст. 2, 5-15, 17, 18, 99, 100, 104, 158-163, 167 КАС України, ст.152 Конституції України, ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV, Рішеннями Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України у м.Орджонікідзе про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково .

Визнати протиправними дії ОСОБА_3 Пенсійного Фонду України у м.Орджонікідзе щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_2 підвищення до пенсії, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати ОСОБА_3 Пенсійного Фонду України у м.Орджонікідзе здійснити перерахунок і забезпечити виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_2 за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційного скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня складання повного тексту постанови через Орджонікідзевський міський суд, або в порядку, передбаченому ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя                                                                     (підпис)                                                        В.В.Чаплицький

Копія вірно:

Суддя Орджонікідзевського

міського суду Дніпропетровської області                                                                               ОСОБА_4