Справа №2-А-83/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К РА Ї Н И

2 лютого 2010 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:                      

головуючого – судді Козаченка Р.В.,            при секретарі – Вєтошкіної Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Миколаївської області (далі - УПФ в Первомайському районі) про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» за 2009 рік ,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до УПФ в Первомайському районі про захист своїх прав шляхом визнання дій відповідача протиправними, стягнення на її користь як дитині війні щомісячної державної соціальної допомоги за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року в сумі 1240,20 грн. Позов був відправлений поштою 25 грудня 2009 року та надійшов до суду 11 січня 2010 року.

В позові зазначала, що має соціальний статус «дитина війни» і їй, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року було призначено соціальну допомогу в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Але відповідач не проводив нарахування та не виплачував протягом 2009 року це підвищення в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у зв'язку з тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» була призупинена дія статті 6 цього Закону.

Посилаючись на те, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  було визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач, починаючи з 1 січня 2009 року, не призначив та не виплачував їй зазначене підвищення у розмірі, передбаченому цим Законом, просила позов задовольнити, стягнувши на її користь недоплачене підвищення до пенсії в сумі 1240, 20 грн.

В судове засідання позивачка не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду письмову заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, позов підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи  був повідомлений належним чином, надав суду листа, в якому просив розгляд справи проводити без його участі, а також надав письмове заперечення про невизнання позову та прохання повністю відмовити в його задоволенні з наступних підстав.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (далі Закон № 2195) передбачає лише 30 % підвищення до пенсії, але розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати дане підвищення, цим Законом не передбачено і до цього часу воно  законодавчо не врегульовано. 9 липня 2007 року  Конституційний Суд України прийняв рішення про визнання неконституційними положень  пункту 12 статі 71 Закону України «Про бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії статті 6 Закону № 2195. Але після цього зміни до законодавства, які б передбачали механізм обчислення розміру підвищення до пенсії дітям війни виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, внесено не було, як не було і внесено змін щодо збільшення коштів на ці цілі з Державного Бюджету України. Передбачене  статтею 28 Закону України «Про загально обов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 9 липня 2003 року поняття мінімальної пенсії за віком  застосовується виключно для визначення пенсії, призначеної за цим Законом і не може застосовуватися до інших нормативних актів, в тому числі і до Закону № 2195. Це не дало можливості забезпечити право на нарахування підвищення до пенсії дітям війни.

В 2006 році положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не визнавалися Конституційним Судом неконституційним. Статтею 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-ІУ від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до Закону  № 2195, згідно яким дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).  За відсутності законодавчого регулювання та визначення мінімальної пенсії за віком, з якої повинно обчислюватися підвищення до пенсії дітям війни, відповідач вважає, що діяв правомірно і в задоволенні позову повинно бути відмолено.

           Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін за наявних  у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Прийнятий 18 листопада 2004 року Верховною Радою України Закон № 2195, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивачка, згідно свого паспорту серії ЕО № 471985, виданого 26 січня 1998 року Первомайським МВ УМВС України в Миколаївській області, народилася 1 липня 1942 року, тобто станом на 2 вересня 1945 року їй було три року і відповідно до статті 1 Закону № 2195 вона є дитиною війни.  Вона отримує пенсію за віком від УПФ в Первомайському районі.

Статтею 6 Закону України № 2195 передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

В той же час, УПФ в Первомайському районі не проводило нарахування протягом 2006 року та не виплачувало зазначену соціальну виплату у зв’язку з тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»  була призупинена дія статті 6 Закону № 2195.

Так, пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року  № 3235-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». Але порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України № 2195, у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено так і не було.

Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року.

19 грудня 2006 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про Державний бюджет на 2007 рік» № 489-V. Відповідно до пункту 12 статті 71 цього Закону дію статті 6 Закону України № 2195, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) дане положення про зупинення дії статті
6 Закону №2195, з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Згідно статті 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-IV, прийнятого Верховною Радою України
28 грудня 2007 року, стаття 6 Закону № 2195 викладалась в такій редакції: «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього  Закону  та  Закону  України  «Про  статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року по справі №10рп/2008, визнані неконституційними положення статті 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до статті 6 Закону №2195.

Рішення Конституційного Суду України у зазначених справах мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей вказаних законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» № 835-VI від 26 грудня 2008 року дія ст. 6 Закону № 2195 не зупинялася та не виключалася. Тому, виходячи із рішення Конституційного Суду України № 10рп/2008, УПФ в Первомайському районі з 1 січня 2009 року повинно було нараховувати та сплачувати позивачці підвищення до пенсії, передбачену статтею 6 Закону № 2195 в повному розмірі.

Посилання відповідача на відсутність законодавчого врегулювання питання щодо механізму обчислення та виплати підвищення до пенсії, відповідно до Закону № 2195, суд вважає хибними, з таких підстав.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно частин 3 і 4 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 6 Закону № 2195 дітям війни пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати підвищення, цим Законом не передбачено. Пунктом 3 Прикінцевих положень цього Закону України Кабінету Міністрів України доручено подати до Верховної Ради пропозиції щодо приведення законодавчих актів та свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

 З огляду на це суд не погоджується з доводами відповідача про те, що, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої статтею 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону № 2195.

            Тому вимоги позивачки щодо нарахування та виплати їй як дитині війни підвищення до пенсії  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року є обґрунтованими.

Для повного захисту порушених прав позивачки суд вважає необхідним зобов’язати УПФ в Первомайському районі Миколаївської області здійснити перерахунок та виплату їй в повному розмірі щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 1 січня по 31 грудня 2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Щодо посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для здійснення необхідних доплат дітям війни суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2195 підвищення до пенсії, як державна соціальна виплата,  виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України на відміну від пенсії, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і заперечення відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивачів є необґрунтованим, оскільки невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання. Бездіяльність щодо забезпечення права позивачки на нарахування підвищення до пенсії дитині війни, передбаченого статтею 6 Закону № 2195 з підстав відсутності бюджетного фінансування є порушенням, яке створило для неї ситуацію непевності стосовно реалізації нею свого конституційного права.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою. Якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади своїх обов’язків.  

Тому, доводи відповідача про відсутність законодавчого врегулювання про виділення з Державного бюджету України коштів для виплати дітям війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не можуть бути підставою для невиконання вимог законів.

    Слід зазначити, що позивачка в позовній заяві просить суд зобов’язати відповідача зробити нарахування та стягнути на її користь як дитині війни підвищення до пенсії в твердій грошовій сумі. Але суд не вправі перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження, в даному випадку – УПФ України в Первомайському районі.

                 На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 156-168  КАС України, суд      

П О С Т А Н О В И В :

    Позов задовольнити частково.

            Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Первомайському районі Миколаївської області за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року щодо не нарахування та невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 підвищення до пенсії дітям війни  згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - протиправними.

    Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Первомайському районі Миколаївської області здійснити перерахунок та виплату в повному розмірі ОСОБА_1 як дитині війни за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

    В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційний адміністративний суд Одеської області через Первомайський міськрайонний суд з дня її оголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів  і апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя